Закон про голодомор - спроба фальсифікувати історію

Президент Віктор Ющенко направив до Верховної Ради законопроект про голодомор 1932-1933 років в Україні. Цей факт вже сам по собі, а тим більше, якщо парламент підтримає ініціативу глави держави і проголосує за цей закон, стане свідченням безпрецедентного явища - використання владних важелів для кон'юнктурного політичного тлумачення сторінок історії.

Мрія Ющенка

Про сутність законопроекту про голодомор, який визначений президентом як невідкладний для позачергового розгляду, можна судити з коментарів прес-служби глави держави. "Прийняття зазначеного закону має надзвичайно важливе суспільно-політичне та морально-політичне значення, особливо напередодні 75-ї річниці Голодомору 1932 - 1933 років, сприятиме відновленню історичної справедливості, глибокому усвідомленню громадянами причин і наслідків геноциду українського народу ... "- зазначили в прес- службі.

Втім, Ющенко і сам неодноразово за період свого президентства висловлювався в подібному дусі. 25 листопада 2005 на церемонії відкриття виставки "Розгойдані дзвони пам'яті", присвяченої жертвам голодоморів і політичних репресій в Україні, Президент заявив, що голодомори залишаються найбільшою національною трагедією, пережитої Україною. У них загинули близько 15 мільйонів українців, тобто більше, ніж під час Другої світової війни. Він також зазначив, що досі в темі голодомору залишається багато нерозкритих сторінок, які потрібно вивчати. І наголосив, що не тільки Україна, але й увесь світ повинен пам'ятати про цю трагедію, щоб не допустити її повторення.

Прийняття Верховною Радою України закону про голодомор і повинно стати, на думку Ющенка, фінальним акордом в історичній і політичній оцінках тих трагічних подій. У зв'язку з такою перспективою українська громадськість має право поставити кілька принципових запитань і отримати на них, в першу чергу, для себе ж, вичерпні відповіді.

По-перше, як далеко нинішня українська влада - в даному випадку в особі президента і підтримуючих його певних політичних сил - має намір зануріваться в українську історію для інтерпретації якихось її сторінок в світлі сьогоднішніх внутрішньо-та зовнішньо-політичних інтересів? Обмежиться лише періодом перебування України у складі СРСР? Або наступним етапом зробиться політична оцінка утисків українців правителями Російської Імперії і Речі Посполитої? А може бути, Віктору Ющенку підкажуть ще й про багаторічний геноцид українського народу при монголо-татарському ярмі або негуманне поведінці хозарів і половців під час їхніх набігів на Київську Русь?

По-друге, наскільки відповідають історичній дійсності відомості про українських голодомори ХХ століття, що подаються президентом (а також деякими політиками) громадськості та викладені тепер в законопроекті?

Голод чи голодомор?

Відповідь на друге питання буде неприємним для Віктора Ющенка. Не дуже складно довести, що аргументи, що наводяться президентом, не відповідають реаліям. А оскільки темі голодомору активно надається політичне забарвлення, то логічно напрошується припущення, що історичні факти спотворюються навмисне - саме з політичною метою.

Почнемо з масштабів голодомору. Ющенко стверджує, що під час голодоморів загинуло 15 млн. українців. У цьому посиланні відразу дві неправди. Якщо президент говорить про голодомор у множині, то він може мати на увазі крім трагедіі1932-1933 років ще й періоди 1921-1923 і 1946-1947 років.

Отже, 1921-1923 роки. Що відомо історикам про голод в ці часи? "Голод 1921-1923 років викликала велика посуха й підсилила господарська розруха як наслідок семирічної війни", - пише авторитетний український історик Станіслав Кульчинський у статті "Демографічні втрати України у XX столітті" ("Дзеркало тижня", 2-8 жовтня 2004). "Військова розруха і наслідки військового комунізму були посилена двома роками посухи, і до початку 1920-х рр.. Поволжя, Урал, Крим, Україна і Вірменія були охоплені масовим голодом ", - констатує російський історик Ю. Хмелевська.

Про ймовірні кількісних втратах в Україні читаємо у Кульчинського: "Поширюючи оцінку наркомздоров'я республіки на весь масив постраждалих земель, ми не вийдемо за межі 300-350 тисяч смертей від голоду".

Як бачимо, голод охопив тоді значні території, в тому числі Україну. Причини вельми об'єктивні - військова розруха і засуха. Кількість померлих щодо всього населення не надто значні. Тому вживати термін "голодомор" в цьому випадку недоречно.

Ще більш дивно чути про "голодомор" щодо повоєнних 1946-1947 років. Що тоді відбувалося на території СРСР і, зокрема, в Україні? "Потрібно взяти до уваги, що цей голод, подібно голоду 1921-1923 років, був викликаний жахливою посухою, наслідки якої наклалися на труднощі повоєнної розрухи", - повідомляє знову ж історик Кульчинський. І резюмує: "Кількість жертв голоду 1946-1947 років вимірюється десятками, а не сотнями тисяч, і тим більше не мільйонами".

Хоча в підручнику з історії України під авторством Н. Черкашиной звучить і дещо інший висновок - "сотні тисяч колгоспників померли від голоду взимку 1946-1947 рр..", Але така відмінність не можна вважати суттєвим.

Отже, у 1921-1923 і в 1946-1947 роки масштабних "голодоморів" в Україні не було. А цифра в 15 мільйонів загиблих від голоду українців, названа Віктором Ющенком, відноситься до голоду під час 1932-1933 років. І в цьому показнику - друга неправда від президента.

Далі буде. У другій частині статті:

Правда про кількість загиблих українців; голод 1932 року в Україні 144 тис. чоловік;

звідки Ющенко "взяв" 15 мільйонів українців, загиблих від "голодоморів";

в 1927 р. частка українців серед членів КП (б) У досягла 52%;

ідея Ющенка проголосити геноцид українського народу в 1993 році - не спроможна