Вершник з головою і 17 миттєвостей української осені
У "Великій політиці" почали з голови і закінчили мовою
Спершу звернулися до обмеження повноважень парламенту. З чого це раптом депутати настільки охоче і ретиво взялися миліть мотузку перед повішенням? Запитати взялися з непотопаючий Литвина - його лик давно вже пора увічнити в бронзі поруч з трибуною.
Уроки політичної вольтіжіровки: де сядеш на Литвина, там і злізеш
Володимир Михайлович прибув в студію прямо з Вільнюса, навіть не встиг належним чином збити чубок. Проте питання про суміщення парламентських і президентських виборів не застав його зненацька. Це тема для дискусій, хоча сам він - обома руками, зізнався гість. Як бути з термінами? -Ну, може, майбутні депутати погодяться на урізаний термін. (Так-так, сподівайтеся!)
Спікер зазначив, що не треба нацьковувати його на президента. Ми рухаємося в гору, так що треба затягувати демократичні пояса ...
Все-таки переліт за кордону на Литвина позначилася. І звичного запалу в голосі не відчувалося, і метафори він вставляв неодноразово пережовані.
У ролі батька "політреформи навпаки" (нахомутали при прийнятті пішла Конституції) Литвин відчуває себе з повною відповідальністю. Він міг тоді такого натворити, що вся країна встала б раком. А ж не накоїв!
У 2004 році Україна перебувала на порозі військового перевороту: ось-ось танки на Хрещатик виповзуть, пригадав Литвин. Не до процедури тоді було. Навіть мудрі товариші з Європи порадили провести третій тур виборів.
Не треба "пересмикувать", відреагував Литвин на запитання: і ніхто не винен? Він навіть здатний в деякому роді взяти в провину на себе, але не зробить цього, тому як Верховна Рада залишила свої підписи і відбитки.
Нинішні претензії щодо того, що Литвин пожертвував справедливістю заради власної безпеки, гість адресував Богу. Конституцію міняти можна, а от з рішенням КС не підкоритися не можна ...
Схоже, незабаром запитання журналістів стали діяти Литвину на нерви. Він став нагадувати про свій вік і про дослівному знанні Конституції. Але Чаленко продовжував нахабніти - пригадав справу Гонгадзе, яким влада зможе тримати спікера на короткому повідку.
На мене, де сядеш, там і злізеш, нагадав Литвин. А тому він може і закон як треба розгорнути і врізати їм кому треба проміж очей. Але, зрозуміло, на підставі іншого закону і за велінням власної совісті.
Свою нинішню позицію Литвин не вважає хиткою. Як тільки сволочі-депутати відчують твою слабкість, вони зжеруть тебе з усіма потрохами. Доводиться знаходити точки порозуміння і дотику, а тому розуміти і стикатися.
Але тема вбивства Гонгадзе не давала спокою журналістам: припруть вас до стінки чи ні? Пішли ви в генпрокуратуру! - Порадив спікер. Спершу треба з'ясувати, хто прослуховував кабінет Кучми, тоді все стане на свої місця ... На велику відвертість Литвин не наважився, а Кисельов тут же віддав перевагу змінити тему.
Нам потрібна мажоритарна схема виборів в Раду, але Литвин не такий наївний, щоб цього очікувати. Тому доводиться йти на компроміс. Гасло "Вибери нормальних" підказали Литвину люди, але очолювати компанію ненормальних спікер не відмовився. Адже не всі депутати - дегенерати, лише групка паршивих овець. Після скасування же політреформи Литвин потрібен країні як ніколи, адже слабкий парламент без нього й кроку ступити не зможе ...
Московський гість Євген Гонтмахер, переплутавши Януковича з Ющенком, засумнівався, що концентрація влади сприятиме виходу з кризи: докотилася до Росії ... Литвин зізнався, що і його душу тривога гризе, але концентрація влади передбачає і концентрацію відповідальності - ось ми її і концентруємо . А демократія ... Що демократія? Вона як дитина, якого потрібно берегти і направляти.
Хто нас смикає за мову?
У другій частині програми перейшли до вічно животрепетної теми: якою мовою вертіти колесо фортуни, культури та діловодства? Всюдисущий Литвин у паузі повідомив Кисельову, що горезвісний законопроект покладений в довгий ящик, так що рано пороти гарячку.
Дмитро Медведєв був представлений, як автор доповіді, якому судилося врятувати рівновагу нації. З нього, зокрема, відбувалося, що українцям мовний конфлікт до грубки.
Ведучий запропонував обговорити ситуацію в розрізі, що закон лише використовується, як передвиборний важіль. Медведєв зізнався, що за українську мову згоден лягти на плаху. У разі ж прийняття закону сфера застосування української обмежиться лише викладанням у школі.
Колесніченко взагалі взявся стерти український з карти країни, нагадав Медведєв. Ось і сидить поруч Левченко намірився перетворити мову в мову анекдотів. Навіть два основних ток-шоу ведуться російською російськими ж ведучими.
Українця більше цікавить сміття у дворі, а не свобода слова з мовою впридачу, запевнив Микола Левченко. Але даремно Медведєв бажає проігнорувати цю проблему - навіть Кисельов виставив цю тему на обговорення, оскільки треба заповнювати паузи приносить дохід рекламою.
У суперечку увірвався Ігор Мірошниченко, назвавши Левченко українофобом, а Корнілова агентом Кремля. 300 років Україна перебувала в стані окупації, а ці пройдісвіти порівнюють мову зі сміттям, який підлягає вивезенню.
Країна говорить на двох мовах, парирував Дмитро Корнілов, а Мірошниченко нав'язує їй один. Той вигукнув, що українці перетворилися на нічний народ, який лише після опівночі може почути по радіо рідну пісню. І серіали показують російські. Окупація в чистому вигляді!
Єдина дама на дюже інтелектуальному рингу - професор Людмила Кудрявцева - запропонувала вести дискусію інтелігентно. Експерти ЮНЕСКО з'ясували в країнах Азії та Африки, що навчання на нерідній мові знижує інтелектуальні здібності індивідів. У нас же очевидна дискримінація російськомовних: отримати освіту російською неможливо, в кіно, в театрах суціль звучить українська мова ... Мірошниченко назвав Кудрявцеву горе-професором і зажадав не применшує інтелектуальний рівень україномовних.
Левченко кивнув на Індію, де англійська залишився державним, Ізраїль, де такий же статус у арабського. А Мірошниченко лише знищує українську культуру, пригнічуючи конкуренцію з російською. Не треба створювати українському тепличні умови - загнеться. Десятки мільйонів російськомовних народилися на території України, а їх права ущемляються.
Слово "дискримінація" поставило Медведєва з Корніловим на диби. Так який же мова дискримінується?! Довелося дати слово досі відмовчується Олександру Пономарьову, який вагомо підтримав український, дубльованого "Сімнадцять миттєвостей весни". Але він нічого нового не сказав, а Кудрявцева запропонувала поцікавитися, хто якою мовою думає.
Знову закликали на допомогу Гонтмахера, який запевнив, що російську владу цікавить не мова, а Севастополь. У Росії ж щосили дають хід англійської, і ніхто на стінку не лізе. Мірошниченко запропонував зрівняти російську з кримсько-татарським, а Медведєв нагадав, що Азаров ні бельмеса в українському. Останні секунди потонули в обопільній люті
... Скільки ж можна воду в ступі товкти? Пан Медведєв і негосподін Мірошниченко вважають, що шляхом утиску російської можна добитися процвітання українського? Не дублювати "Сімнадцять миттєвостей" треба (на Кобзона все одно обламалися), а культуру розвивати. Українську.
Поки Андруховичі існуватимуть на німецькі гранти, Балаян знімати на російські гроші, а Жолдаки ставити спектаклі в Японії, про реальну підтримку українського краще мовчати в ганчірочку. Ви лише декларуєте, панове, але не свербить ... Втім, можна призначити суржик державним і вичерпати конфлікт.
Мій блог: http://rushkovsky.hiblogger.net/