Зміна "силовиків": на благо чи на шкоду?

Формування парламентської більшості допомогло Віктору Ющенку здійснити його давні плани щодо встановлення практично повного контролю над силовими структурами країни. Який багато в чому можливий шляхом призначення на відповідні посади людей, в яких йому, за логікою, немає причин сумніватися. З одного боку, він як Верховний Головнокомандувач повинен це робити за законом. Але з іншого боку, від українських реалій нікуди не сховатися навіть Президенту, тому у всіх його кадрових розкладах є суб'єктивна складова.

Служба безпеки України

Фото ЕРА

У політикумі зараз активно обговорюється тема призначення Валентина Наливайченка на посаду голови СБУ. За визначенням, призначення людини з боку, та до того ж і не має досвіду роботи в сфері спецслужб, виглядає спірним. Але випадковою людиною Наливайченко вже назвати важко, так як навіть нетривалий час знаходження на провідних посадах в СБУ дозволило йому орієнтуватися в специфіці відомства. Безумовним плюсом бачиться той факт, що корумпованість співробітників СБУ, які займають більш-менш значні посади і їх робота на кілька фронтів одночасно, як у сфері бізнесу, так і в сфері політики, робить будь-якого топ-кандидата з лав СБУ програшним в порівнянні з дипломатом Наливайченко , що не встигли до цього себе особливо заплямувати. До того ж пан Наливайченко - не сильно заангажований реформатор за своєю суттю і одночасно дипломат за формою. У своїй роботі він "налягає" на "модні" і безпрограшні "теми". Серед них - боротьба з тероризмом (що знаходить його підтримку в розвитку Антитерористичного центру при СБУ і фактично самому кардинальному з моменту незалежності реформуванні української "Альфи", проведення міжнародних навчань з даної тематики). Інша "тема" - добре розрекламоване розширення співробітництва зі спецслужбами інших країн і інтеграція в НАТО. Вчасно і ефектно були підхоплені заклики Президента щодо визнання Голодомору (якщо вірити відомчому сайту, то це чи не найголовніша складова діяльності СБУ сьогодні) а також черговий сплеск боротьби з контрабандою та корупцією.

Але як дипломат Наливайченко чітко засвоїв необхідність бути або хоча б виглядати корисним і відданим, особливо в потрібний час і в потрібному місці на тлі "болота" буденних подій. Причому він демонстрував свою відданість "гучними" справами: вчасно підготовлені звинувачення щодо суддів Конституційного суду в дні чергової політичної кризи, "викриття" міністра транспорту в контексті аварій на залізниці і його ж польотів за державні гроші в Париж ...

Але в будь-якому випадку роль особистості в історії перебільшувати не варто. При всіх аргументах Президента на користь Наливайченко політику глави служби в життя будуть втілювати його підлеглі. А ось у цьому і починаються інші питання. І робота більшості генералів і інших високих керівників СБУ на різні бізнес-політичні сили чи боротьба за посилення впливу над СБУ з боку "закарпатців" Віктора Балоги - лише деякі приклади в цьому ряду проблем ...

Фото ЕРА

Державна прикордонна служба

Прикордонна служба кілька років поспіль стабільно демонструє проведення реформ і прагнення стати правоохоронним органом за західним зразком. Що стосується її "шефа", то питання збереження на посаді керівника прикордонної служби рідного брата Володимира Литвина часто був темою "закулісних" переговорів і домовленостей. Поки, як бачимо, цілком успішних. В принципі, можливості прикордонної служби впливати на політичні процеси в країні, особливо в період криз з "силовим" відтінком, дуже незначні. Останнє нашого гаранта просто не цікавить. Хоча заради справедливості можна згадати ще і "бізнес-складову" її діяльності. Але оскільки на кордоні, особливо в місцях пропуску пасажирів і вантажів, справи продовжують йти своєю чергою, то це дозволяє примирити навіть опонентів ...

Між іншим, раніше МВС лобіював тему можливості включення в систему органів внутрішніх справ прикордонників. Чи буде ця тема актуальна надалі, покаже час. Прикордонники категорично заперечують проти входження в МВС. Але це питання вивчається, так як є питання, пов'язані з міграцією, виконанням поліцейських функцій прикордонниками, і ряд фахівців стверджує, що потрібна т.зв. "Прикордонна міліція", яка діє на кордоні, займається оперативно-розшуковою роботою, розслідуваннями злочинів, профілактикою. Тобто мова йде не тільки про те, щоб повністю забрати прикордонників до складу міліції, а й, як варіант, про передачу МВС ряду їх поліцейських функцій, причому за прикладом низки європейських країн.

Фото ЕРА

МВС

Що стосується самої української міліції, то Минулий тиждень ознаменувався для неї двома важливими подіями. Міліціонери відзначили своє професійне свято і в якості "подарунка" отримали нового міністра, який має намір працювати зі своєю колишньою командою. Юрій Луценко прийшов на роботу у відомство, де з моменту його попереднього догляду була вдвічі підвищено зарплату, адаптована до сучасних завдань організаційна структура, покращено технічне оснащення міліції. Ми звикли лаяти міліцію, часто цілком справедливо, але органи внутрішніх справ не стоять на місці. Створено ряд нових департаментів, зокрема тилового забезпечення, правової, науки та освіти. Упорядковано структура апарату МВС в цілому і відбулося його скорочення на 200 осіб. Ці люди тепер будуть займатися виїздом і оформленням на місцях ДТП в Києві та Київській області, де відбувається майже 30% всіх аварій в країні. Створюються нові підрозділи, насамперед аналітичного характеру. Наприклад, в департаменті карного розшуку створено підрозділ, який буде займатися розкриттям злочинів, пов'язаних з ксенофобією, расизмом, антисемітизмом. Починаючи з лютого цього року тричі відбувалося підвищення зарплат - до 1000 грн., 1100 грн. і 1200 грн. Тепер мінімальна зарплата міліціонера - 1200 грн., Для чого з бюджету було виділено близько 800 млн. грн.

На щастя, в 2007 році при виконанні службових обов'язків працівників міліції загинуло набагато менше, ніж в інші роки. Випадків застосування бойової зброї працівниками міліції також було менше, зареєстровано всього два епізоди, де були жертви. У роботі міліції тепер частіше застосовуються спеціальні засоби, ретельніше готуються спецоперації. Хоча цифри - річ відносна, але відсоток розкриття вбивств, розслідуваних МВС, наближається до 94%, це об'єктивно, оскільки всі ці злочини, як правило, реєструються. Кількість самих вбивств цього року зменшилася на 10%. Як і число громадян, яких не розшукали, особливо це стосується дітей, зниклих без вісті. На початок року було близько 230 дітей, зниклих без вісті. Зараз їх трохи більше 90 ...

Читачі "встануть на диби" від прочитаного нижче, але в бесідах з автором багато міліціонери стверджували, що далеко не останню роль в цьому позитиві зіграв Михайло Корнієнко - перший заступник міністра внутрішніх справ з грудня 2006-го, а в останні місяці - виконуючий обов'язки міністра. Сам Корнієнко чітко заявив, що через прихід нового міністра він сам йти не збирається, так як він вважає себе професіоналом, а не служителем тим чи іншим політичним силам. Теж саме можна сказати і про деяких інших вищих посадових особах міністерства. Всі розуміють, що "колоду карт" тасувати будуть, але також очевидно, що і всі нові призначення можливі з "карт" все тієї ж "колоди". Що стосується інтересів політичних сил, то в умовах можливості чергових політичних криз і в контексті майбутніх виборів контроль над наймасовішою правоохоронною структурою грає далеко не останню роль.

У цьому ж зв'язку від Президента за підтримки парламентської більшості слід очікувати продовження теми реформування внутрішніх військ і виведення їх із системи МВС у безпосереднє підпорядкування Президента. Логіка при цьому, мабуть, та ж сама. Останнє покаже час.

Продовження подій в Міноборони

Новий міністр оборони України Юрій Єхануров уже розповів про свою майбутню діяльність на новій посаді. На першій зустрічі з підлеглими у військовому відомстві він заявив, що найважливішим питанням для Міністерства оборони та Збройних Сил України є формування бюджету на 2008 рік. Також, за його словами, " основні зусилля оборонного відомства будуть зосереджені на вирішенні блоку соціально-економічних проблем ". Він зазначив, що проблемами безквартирних військовослужбовців мають займатися й органи місцевої влади. " Це наше спільне завдання. Адже сьогодні по всій Україні на квартирному обліку перебуває понад 51 тисячі військових і ще 17 тисяч - при місцевих органах влади ", - сказав міністр. При цьому Єхануров заявив, що має великий досвід роботи в будівництві і вважає, що в цьому плані вдасться позитивно вирішити питання забезпечення житлом військовослужбовців. Крім того, міністр планує приділити значну увагу військово-патріотичному вихованню захисників Батьківщини, більше заходів проводити саме у цьому напрямку.

Схоже, самому міністерству незабаром доведеться вирішувати питання прискореного відмови від призову на строкову службу і повного переходу на контрактну армію. Перші сигнали про це вже недвозначно прозвучали.

Фото ЕРА

Анатолій Гриценко:

"Юрій Єхануров - це досвідчена і розумна людина, але для того, щоб, принаймні, зрозуміти до деталей, щоб здійснювати далі реформи і" проламувати "ці реформи, тому що іноді буває опір, щоб зрозуміти їх хоча б відсотків на 30, я думаю, потрібен рік ".

З'явилася також інформація про перші кадрові переміщення. Серед них найбільш резонансною бачиться призначення колишнього двічі начальником Генерального штабу Олександра Затинайко на посаду першого заступника міністра оборони. Поки від цього виграє тільки особисто Єхануров, бо отримає фахівця, здатного більш-менш професійно оцінити власне "військову" складову діяльності міністерства. Наскільки виграють самі збройні сили, говорити складно. Безумовно, генерал Затинайко - яскрава особистість, але стверджувати про нього беззастережно зі знаком "+" поки не доводиться. Як і всі особистості, він неординарна людина. Є передумови прогнозувати його майбутній особистий інтерес до військової нерухомості, матеріальним цінностям і розподілу фінансових ресурсів. Також саме він буде тягнути за собою "свою" команду, бажаючи розставити її представників на ключових позиціях. А ось чи вистачить у нього мудрості підтримати ті позитивні процеси в армії, що вже відбуваються, і поставити заслін авантюр? На жаль, однозначно відповісти важко.

Інші "силовики"

На другому плані знаходиться ряд інших силових структур. Серед них можна згадати Управління Державної охорони України. На цю структуру парламентські вибори сильно вплинути не могли. Більш значущими для УДО виявилися події року, що минає, коли в ряді випадків Держохорона опинялася в явному програші. І тому зараз без зайвого шуму активно реформується. Відбуваються зміни організаційні, багато підрозділів укрупнюються і підвищується їх статус. Є підстави стверджувати, що в УДО приступили до створення свого "спецназу". Певний прообраз спецпідрозділів там раніше існував, але зараз мова йде про його якісно новому рівні. Для чого це робиться, здогадатися неважко. Сам керівник УДО Валерій Гелетей переміщатися з Держохорони в уряд не захотів. На нинішньому посту, завдяки Президенту, він відчуває себе більш впевнено, ніж в Кабміні.

Можна також згадати про Службу зовнішньої розвідки України і Головному управлінні розвідки Міноборони (останнє хоча і входить до складу військового відомства, але має певну самостійність). Формально вони також поза політикою. Але не виключено, що перемогли політичні сили почнуть лобіювати свої інтереси в цих відомствах. На прикладі Анатолія Гриценка видно, що в цьому контексті від Президента можна чекати чого завгодно.

Фото ЕРА

Профільний комітет Верховної Ради

Член фракції НУ-НС, лідер Громадянської партії "Пора" Владислав Каськів закликав коаліцію підтримати обрання Анатолія Гриценка головою Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Про це повідомили в прес-службі "Пори". Каськів зазначив, що " демократична коаліція - це не базар, де торгують посадами, а механізм прийняття ефективних для держави рішень ". За логікою, це було б дійсно хорошим призначенням. Але для уряду і Президента - не дуже, так як після низки нещодавніх подій вони можуть отримати гідного в професійному плані опонента в особі Гриценко. Сам екс-міністр оборони зазначив, що як народний депутат зробить все, щоб сприяти розвитку української армії через механізми законодавчої діяльності у парламенті.

"Тіньові" силовики

21 грудня відбулося перше засідання т.зв. "Опозиційного" уряду. Його очолив лідер Партії регіонів Віктор Янукович, а до складу, зокрема, увійшли міністр оборони - Олександр Кузьмук, міністр внутрішніх справ - Микола Джига, міністр з надзвичайних ситуацій - Нестор Шуфрич, міністр промислової політики та підприємництва - Анатолій Кінах. Метою створення опозиційного уряду є контроль за діями влади і вироблення пропозицій щодо державної політики у всіх сферах життя країни. Як і у будь-якого "тіньового" уряду, головною метою уряду Януковича оголошено моніторинг чинної влади і пропозицію своїх альтернативних рішень з тих чи інших питань, що стосуються міністерств і відомств. Можна особливо не будувати ілюзій про результативність його діяльності. Але компонент, присвячений збройним силам, буде присутній, і в першу чергу завдяки особистісним якостям і потенціалу Олександра Кузьмука. До того ж "мас-медійний" ресурс "Партії регіонів" дозволить донести до "пересічного" громадянина все упущення і недоліки нової влади.

Питання вголос

Як будуть спільно працювати професіонали в силових відомствах і новопризначені в якості їх керівників політики, говорити складно. На жаль, у нас в країні немає чіткого позначення в законодавстві, хто політик, а хто - державний службовець. Так само, як і не записано, хто і якими повноваженнями наділений. Але наші реалії такі, що поки будь-якої політичної команді фактично дозволено "вимітати мітлою" кваліфікованих кадрів з міністерств і відомств.

Нас періодично годують казкою про те, що можна розділити бізнес і владу. Але навіть у розвинених країнах насправді вони не розділяються, а в кращому випадку лише жорстко регламентуються і контролюються, правда, всюди з різним успіхом.

Самі політики-бізнесмени, що прийшли в українські силові структури, є "тимчасовими і не хочуть ділитися повноваженнями. Уряду працюють тимчасово, що й підстьобує міністрів тримати все у власних руках для вирішення найрізноманітніших питань, далеко не завжди в інтересах перспектив "своїх" відомств.

Зараз дуже важко прогнозувати ефективну взаємодію між главою держави, парламентською більшістю і урядом. Склад Кабміну не дозволяє розглядати його як команду однодумців. Умови для початку роботи нового уряду непрості. Крім згаданих вище, слід додати і проблему цін на енергоносії, інфляцію і все швидше насувається обсяг робіт з підготовки "Євро-2012". Тому хочеться поставити цілком актуальне питання: чи будуть можливості і бажання у влади в таких умовах займатися силовими структурами? Відповідь на питання, наскільки виграють від усього цього самі силові структури і національна безпека, залишається відкритим.