УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"Ми не бидло, ми не козли ..." - це, вибачте, про кого?

'Ми не бидло, ми не козли ...' - це, вибачте, про кого?

Сам собі задаю питання: що вивело людей на Майдан, ні - на Майдани країни, восени (і потім взимку) -2004 (-2005), причому в такій величезній кількості?

Наприклад, у Києві (цей Майдан, звичайно, був головним) або у нас в Харкові?

Бажання поиметь, нарешті, кимось відібрану можливість говорити і думати по-українськи?

Невідкладна необхідність різко порвати з шовіністичної, хоч і енергоносящей, Росією?

Нагальна потреба нав'язливо і терміново пропонувати себе віднікується Європі?

Не думаю, щоб для настільки широких мас це було головним, а якщо брати тільки Схід, то навряд чи це взагалі когось настільки так хвилювало, щоб він брав участь у революції.

Просто хотілося - і хочеться - жити в демократичній країні, в якій народне волевиявлення, яким би воно не було, ніхто не посміє фальсифікувати, в країні, в якій влада все-таки хоч чогось та боїться, в країні, в якій немає свавілля .

За здійснення такої мрії готові були пробачити багато чого - коли вже долі було завгодно позначити боротьбу народу з тією ще владою битвою "за Ю проти Я".

Що ж ми отримали? І не тільки ми, а всі - з обох сторін колишніх барикад?

Її, рідну, - фальсифікацію! Але - ще більш глибинну, ще більш цинічну, ще більш мерзенну.

На її тлі втрачають сенс взагалі які б то не було вибори, і нічого більше фальсифікувати вже не треба. Бо всі обіцянки всіх партій, які стали зараз владою, були забуті і замінені конкретним практицизмом конкретних людей. Всі ці партії кинули всіх своїх виборців. Обіцяй вони такий собі блок ще "до того, як" (Ю плюс Я, типу, і тугезе, і форевер), не пройшли б ніхто взагалі. Ні олігархолюбівие комуністи, ні коммуняколюбівие олігархи, ні цуцики-социки (сказали розвернутися - майже все і розгорнулися), ні "Їх" (вже не знаю - кого) Україна.

Але людей попросту надули - і тут же про них забули. Голосами ж, отриманими явно "не за те", розпоряджаються, як особистою власністю: це їх трофеї.

Чим така демократія - краще таки престолонаслідування: та моральної шкоди від нього немає, і грошей стільки не потрібно, що для бідної країни теж актуально. Ну чи варто було заради бридкою профанації, очевидною і явною, викидати стільки врахованих мільйонів і неврахованих мільярдів?

Адже коли фальсифікують не голоси, а програми, голоси рахувати все одно безглуздо.

Такого немає навіть в демократично недорозвинених Росії та Білорусі, де своїх президентів якщо і не всі люблять, то хоч не всі зневажають і де в програмах кандидати не брешуть (хоча б тому, що там немає в цьому необхідності), а якщо і брешуть, то хоч не так.

Але ми - терпимо навіть це. Будемо чесні: це ж саме ми, а не партії, прокакаться свою революцію, на яку, було, випадково прокинулися. Ми тепер Майдані тільки лише за гроші, а від душі ніхто після Тих Подій вже ні на які на мітинги-демонстрації не ходить - ну, хіба що маргінали, а їх небагато.

"Якась дивна луна ... - Це не луна, це відрижка".

Так, все вірно: кожен народ, як відомо, має таку (анти-) демократію, яку він заслуговує (або вона має його). І ми - дійсно такі. Раз мовчимо - значить, справді, гідні якраз такого оригінального явища, як цей Президент, такого дива природи, як ця коаліція. По Савці - і шапка, Схід і Захід - разом, гріх нарікати.