Патріотизм - це останній притулок опозиції?

карикатура - "Параска.інфо"

Немає повісті сумнішої на світі, ніж ситуація з поставками російського газу в "братську" Україну. Вічна газова війна двох сусідів - це, безумовно, чиста Політика, ну і трохи (а часом багато) тіньова Економіка.

Взагалі, цікаво, як могла на рік раніше України вступити в газовий консорціум за участю російського Газпрому та ж Польща, де сьогодні вшановують НАЦІОНАЛЬНІ інтереси набагато завзяті і жорсткіше, ніж це проробляють київські політики? Відповідь очевидна: поляки почали керуватися у контактах з Газпромом економічними, а не політичними резонами (як і країни колишньої Югославії, що створили консорціуми за участю Газпрому; як і та ж Болгарія, яка поступилася російським право будувати "Південний потік"; як ті ж німці та скандинави , які вважали за краще сибірський доступний за цінами газ в рамках "Північного потоку" замість архідорогого норвезького газу).

Може, Польща тому й споживає російського газу в три рази менше України, що давно вийшла з пострадянського ІНДУСТРІАЛЬНОГО суспільства бездумного споживання ДЕШЕВИХ (а часто дармових) вуглеводнів. У нас же так звана енергозберігаюча економіка - це поки маниловская мрія вже десятка урядів, не підкріплена ні сучасною технологією обігріву житлових будинків, ні наявністю реального ринку енергопостачальників.

Держава наше (по суті, не дуже ділове і все ще дуже розхлябане в питаннях фінансової дисципліни: згадайте недавні багатомільярдні претензії до уряду Тимошенко з боку голови Рахункової палати Валентина Симоненка) залишається у нас монополістом на газовому ринку, ніж бере на себе всі тяготи комерційних зносин та розрахунків з таким ефективним діловим спрутом, як Газпром.

Чому ж Тимошенко, сама в минулому "газова принцеса", не з чуток знає коридори Газпрому, настільки голосно протестує сьогодні проти створення газотранспортного консорціуму за участю Росії? Та тому, що сьогодні в Україні ситуація з так званими "контрактами Тимошенко" на газ така, що у Януковича і Азарова фактично немає іншого виходу, як підняти в два рази житлово-комунальні розцінки для населення і тарифи на газ для хімічної та іншої "важкої "промисловості. А це - швидка і легка політична смерть всього донецького клану як головного конкурента БЮТ на всіх майбутніх виборах.

Ну, і відповідно майбутній візит до Москви випускника московської вищої школи Юрія Бойко може вирішити цю проблему: отримати для України дешевий газ, а натомість ввести до складу якогось СП ту дряхлеющую українську трубу, яка, за влучним висловом Віктора Степановича Черномирдіна, без російського газу перетворюється в металобрухт. Про середньоазіатський газ можна забути: Російська Федерація не дасть нам отримувати дешевий газ з Узбекистану і Туркменії, а побудувати автономну газотранспортну систему в обхід російської території наша влада й олігархи не в змозі: он велика Німеччина для будівництва "Північного потоку" і те створила МІЖНАРОДНИЙ консорціум .

Історія про те, як українці "тирять" російський газ, схоже, йде в минуле. І якщо вчора Ющенко, відлучений БЮТом від газового пирога, кожні півроку звинувачував саму Тимошенко в "національної зради", то тепер Юлія Володимирівна, яку донецькі відлучили від управління газовим ринком, скрізь і всюди бачить зрадників ні багато, ні мало НАЦІОНАЛЬНИХ інтересів. Наслідки "Дня гніву" у виконанні БЮТ, природно, будуть мінімальні: головне, щоб у тому ж Львові як істинному центрі українського патріотизму різко не підвищилися ціни на комуналку. Немає більше пророків у нашій Вітчизні, а є тільки патріоти-романтики і непатріоти-прагмати (неопатріот - це люблячий свою країну настільки, що готовий прибрати її всю до рук).