Коаліція "по-донецьки": час і гроші. Дуже великі гроші

Оголошуючи про те, що Партія регіонів приступає до самостійного процесу формування коаліції, Віктор Янукович говорив про наміри, але ні слова не промовив про методи. А методи, якими ПР має намір зробити собі в парламенті "добре", цілком для неї традиційні, самі, що ні на є, "донецькі". Приказка "бабло перемагає зло" знову актуальна.

Буквально через пару годин після гучних висловлювань Віктора Януковича, Роман Зварич відповів: ніякого союзу у НУ і ПР бути не може в принципі. Але в ПР на цей рахунок не сильно засмучуються. "Регіонали" знають точно: "нашоукраїнці" нікуди від них не "дінуться, закохаються і одружуються". І чим пізніше, тим навіть краще - меншою буде сума викупу за "наречену".

Сили небесні - справи партійні

Тому як суми, якими нелегітимних поки ще депутатів виманюють з неустатковане поки ще фракцій, вбивають наповал. Розмова починається з п'яти мільйонів доларів. Але це по-бідному, "верхнього" межі просто не існує. Пропонують, в першу чергу, тим, хто сам розщедрився на власне депутатство, і змушений тепер економити на батоні і кефірі.

Птахів побільше дріб'язковістю не ображають, таким людям опозиційність, та ще й під початком жорсткого лідера, не те, що невигідна, - претит їх істинної суті. Так що вони самі дуже навіть не проти "здатися в полон".

Для того, щоб тримати парламент під повним і беззастережним контролем, "донецьким" не потрібно навіть формальної більшості. Вистачить номінальної підтримки депутатів-хамелеонів з інших фракцій, а також - загону позафракційних. Саме формування цього самого загону - головна на сьогодні турбота "донів".

Сукупність профільних законодавчих актів, а також Регламенту роботи Верховної Ради надають досить широкі можливості для маневру. Імперативний мандат на перевірку виявляється не таким вже "драконівським". Так, фракція має право виключати зі своїх лав "інакомислячих", але мандатів вони при цьому не втратять, просто стануть позафракційними. За найскромнішими прикидками, число таких відщепенців вже в перший рік каденції ВР може досягти півсотні. Створювати нові депутатські об'єднання вони не мають права, але голосувати можуть, як заманеться. Нескладно здогадатися, що "заманеться" так, як буде завгодно "старшому братові", на підтримку якого вони і здійснять свої демарші.

За свідченнями джерел "Обозу" в ПР, на сьогодні в їх активі вже 23 "резервіста". Тих, хто толі добровільно, толі під впливом горезвісних "аргументів" погодився відректися від фракційної приналежності в перші ж дні нової Ради.

"246 мінус 23 ... Незручно може вийти!", - Зазначив з цього приводу член Політради Партії регіонів, який побажав залишитися неназваним.

Один з координаторів переговорного процесу повідомив: "тільки до мене особисто прийшли вісім осіб з БЮТ, і сказали: мовляв, якщо наші віддадуть перевагу опозицію, ми самі до вас приєднаємося" (читай: "за безкоштовно"). "Про гроші", за його словами, говорять в останню чергу.

Не факт, що новоявлені дезертири свій намір здійснять. Однак вже те, що таке у них існує, здатне стати додатковим бонусом при переговорах.

Між тим, в околодонецкіх колах зі сміхом згадують стару байку про те, як напередодні голосування по прем'єрській кандидатурі Віктора Януковича один його соратник нібито заносив в "будівлю під куполом" цілі сумки "аргументів". Сумки були вельми колоритні: матерчаті, великої клітки, в які торговці-"челночком" найчастіше складають товар. Їх вміст потім нібито переховали в бездонному парламентському підвалі, а потім "втюхивал" його депутатам, щоб ті "правильно" тиснули на кнопки.

Через два з половиною роки Віктор Ющенко, вперше звертаючись до парламенту в новому своєму президентському статусі, впритул подивився на "головного вантажника" "аргументів" і сказав: "Мій уряд гроші в парламент заносити не буде".

Схоже, Віктор Андрійович дещо погарячкував. Адже якщо коаліція ПР і НУ все ж складеться, до нового коаліційного уряду визначення "моє" буде цілком доречно. З високою часткою ймовірності до складу цього Кабміну увійде і згаданий товариш. Він, до слова, в уряді вже працював і, протягом року своєї міністерської кар'єри примудрявся зберігати мандат народного депутата, що, у підсумку, врятувало його від галасливих розглядів у справі "транзитного сервера".

Словом, пан Ющенко в дуже неестетичний позу ставить себе сам. За твердженнями джерел "Обозу" на Банковій, "перебіжчики" з НУ, які встигли вже засвідчити свою "глибоку повагу" Партії регіонів ... роблять це з мовчазної згоди Президента .

Таким чином Віктор Андрійович сподівається, що не марая рук, прискорити "природний" процес нарождения синьо-помаранчевої коаліції.

"Технічні" подробиці інтимного союзу з'ясовують відразу на двох рівнях. "Вищому": Ринат Ахметов - Віра Ульянченко та класом нижче, замкнутому на членах президій обох партій. Тобто на Вікторі Януковичі, Миколі Азарові, Андрія Клюєва з одного боку і Петра Порошенка, Миколу Мартиненка та Романом Безсмертним - з іншого .

"Наша Україна": перед смертю не надихаєшся

Фортуна явно благоволить "регіоналам". Їх супротивник, він же - потенційний союзник, в кінець деморалізований. "Нашоукраїнців" можна брати "тепленькими" і практично "голими руками".

Чутки про розкол "НУ" мають під собою цілком реальні підстави. Більше того - помаленьку вже реалізовуються. Принаймні, на рівні міжособистісних комунікацій розкол у вищих ешелонах "НУ" вже трапився. Поки ще партійцям вдається зберігати подобу хорошої міни при поганій грі, але виходить не дуже переконливо.

Члени НУ діляться на "фізиків" і "ліриків" або "бізнесменів" і політиків ". Іншими словами, на тих хто захищає "технологічність" партійного проекту-"підпірки" для Президента, і тих, хто переконує: "президент піде - партія залишиться", отже, вона повинна бути самостійною "бойовою одиницею". Бажано - правого толку.

Фізики (вони ж - головні фінансисти контори під назвою "НУ") переважують. "Лірики" натякають, що можуть образитися і піти. Благо, є куди. Громадська організація "За Україну! За Ющенка! "Під чуйним керівництвом президентського брата, хоч і не на слуху, але в бозе НЕ почила. Перепрофілювати її в партію - справа, як казав Карлсон, житейська. Правда, незрозуміло навіщо нам відразу дві президентські партії і чим перша відрізнятиметься від другої. Тим більше, що структура з такою назвою приречена стати ще більш персоніфікованою, ніж та ж "НУ".

Словом, ситуація в споконвічно помаранчевої середовищі склалася досить загрозлива. "Наша Україна", без жодних перебільшень, стоїть на порозі розколу.

Знаючи про маневри "фізиків", в тому числі про те, що деякі з них цілком усвідомлено, та ще й президентського благословіння, грішать з "регіонами", "лірики" загрожують бунтом. Зокрема - попереджають про рішучий намір покинути "НУ" відразу ж, після створення союзу з ПР.

"Я не бачу більше команди, не бачу однодумців", - резюмує один з них. - "Після президентських виборів було грандіозне бажання працювати, щось змінювати ... тепер я вже нічого не хочу".

Парадоксально, але бажання трудитися на благо Батьківщини і уряду у одного з тих, кого і зараз прийнято вважати чи не головною кадровою надією "НУ", відбили свої ж.

Мумія повертається

Ціна всієї цієї "метушні" - прем'єрське крісло. Посадка в нього Януковича другорядна перед недопущенням в нього ж Тимошенко.

Якщо регіонали зуміють таки домовитися з "Нашою Україною" по коаліції, то вже по Прем'єру спільну мову як-небудь, нехай знайдуть. Фігура ця буде компромісною, з "помаранчевою" пропискою, але з "біло-синіми" корінням.

"Кадрові питання, в тому числі і цей, будуть вирішувати спільно, під прикриттям імені Президента", - говорить наше джерело в "НУ".

І хоча міцна і непрозора тінь Віктора Федоровича довго ще буде маячити в звивистих кабмінівських коридорах, вдруге всістися в крісло, де він провів два роки, у нього вже навряд чи вийде. Не те щоб "ми там були, і нам там не сподобалося", але Янукович за цей час однозначно порозумнішав і розуміє, що воно йому не дуже-то й треба. Тому як він, на відміну від Юлії Тимошенко, не так ризикований і благородно безрассуден. Януковичу не дозвілля ставати Прем'єром "камікадзе", "неважка" посаду лідера фракції влаштує його куди більше.

За останні кілька місяців він якимось дивом зумів відновити власні, було похитнулися, внутрішньопартійні позиції. Спроб "засунути його за шафу" в ПР ніхто більше не робить, пояснюючи напівпошепки: де, "Федоричев вдалося якось домовитися з Рінатом". Як і про що - поки невідомо, але розмов про ймовірну прем'єрської кандидатури Бориса Колесникова (що з'явилися наприкінці минулого року) вже не ведеться. Схоже, Ахметова нинішній стан справ у партії влаштовує. Принаймні, воно дозволяє йому, як висловлюється сам Ринат Леонідович, "озирнутися і адаптуватися". Будучи людиною розумною і обережним, "випинати" себе він не поспішає. Принаймні - поки що.

Офіційну версію того, що "регіонали" думають про себе, коаліції і регулярній зміні політичних партнерів, читайте в інтерв'ю одного з керівників ПР Володимира Рибака: "Старий" донецький "не здав" нових українських " .

Соня КОШКІНА