Кролик в тумані. Але перспективи вже видно

Самі по собі вибори в Україні - явище не нове. А тому малоцікаве. Ну, кого, питається, можна зацікавити виборами? Хіба що учасників або їх рідних і близьких.

Зате є штука куди як більш цікава, і називається така штука околовиборнимі танцями. Це коли збираються дивні безглузді люди, що готуються балотуватися в президенти України, піднімають навколо своїх незрівнянних персон протяжний писк, а на мізки виборцям ллють потоки інформації, реклами або просто веселеньких картинок.

Моментально обмовимося: далеко не всіх людей, що йдуть у президенти, ми готові назвати безглуздими. З програмами можна погоджуватися чи ні, методи можна сприймати, а можна битися. Але головне. Є претендент, а є ... ну, таке щось. Маленьке, пухнасте і невинне, хоч і нав'язливе. Претендентішко. З їхньої подачі країна починає нагадувати новорічну ялинку, обвішану довгими незграбними гірляндами. У нашому випадку - гірляндами звернень до народу.

В принципі, сталося те, що й повинно було статися. Інтерес до деяких "майбутнім президентам" пропав геть. До деяких і не з'являвся, звичайно, але про них не будемо - шкода часу. Зараз самий, чи що, хрестоматійний - це Арсеній Яценюк. Починав бадьоро, обіцяв багато (та хто ж таки не обіцяє?) ... І здувся. Звернемося до соціологічних досліджень. Останні, проведені агентством СОЦИС, кажуть, що рейтинг Арсенія Яценюка впав більш, ніж на третину. Це - цифра серйозна.

А хто не вірить соціологам - нехай подивиться на реакцію перехожих: намети Арсенія залишилися, молодь як-би-яценюківського пресу роздає, а народ сахається. Як від горезвісних "канадських хлопчиків". Тобто портрет Арсенія Яценюка викликає таке ж відторгнення, як пропозиція прикупити щітку для читки зубів "у важкодоступних місцях". Як немає у нас з вами у важкодоступних місцях зубів, так і не потрібні ні щітка, ні Сеня.

Арсенія Петровича можна було б віднести до згаданих вище безглуздим кандидатам. Але поспішати не будемо. В якості президента України він і справді безглуздий. А от в якості кандидата виглядав би куди цікавіше. Він, безумовно, недурний. І освічений. І тягали по Верховній Раді. А це означає, що Арсеній досвідчений і точно знає: президентом йому не бути ніколи. Навіщо він затіяв всю цю тяганину з смугастими нагадуваннями про себе?

Та дуже просто. Передвиборних гірлянд по всій країні розвішано безліч, ось і потягнемо за них. Дотягнемося - легко і безнапряжно до куди більш потужних і серйозних кандидатів у президенти. Якщо проаналізувати спроби прокотитися по мізках виборців, а головне - заяви політичних штабів, легко зможемо вловити наступне. Юлії Тимошенко Яценюк з його заявами, а, головне, безглуздою політичною історією - не потрібен. Для самого ж Яценюка Тимошенко просто небезпечна. Юлії Володимирівні простіше Сеню розтерзати (у політичному сенсі), ніж прислухатися до його бекання.

Вихід? Один - вирушати на уклін до Віктора Януковича. Третього великого гравця на передвиборному українському полі просто немає. Якщо комусь із читачів він бачиться - повідомте, прорахуємо його ходи разом.

Так от, з Януковичем найпростіше домовитися. По-перше, прямих розбіжностей у програмах та підходах до правління в Україні у Януковича і Яценюка немає. Якщо вони і простежуються, то на рівні швидше декларативному, тактичному. Такі розбіжності затираються протягом двох переговорних днів. По-друге, абсолютно всім зараз очевидно, що рейтинг регіоналів валиться.

У гонці заявлений ще один потішний учасник. Ім'я йому Віктор Андрійович Ющенко. Якщо Анатолій Гриценко "перший непрохідний", то чинний президент непрохідний нульовий. Без усяких лапок. Здається, це розуміють і Ющенко і вся його президентська (вже яка залишилося) рать. Але вони ж думають. І не можуть не розуміти, що коли на Банкову прийде Віктор Федорович - це щось одне. А коли Юлія Володимирівна - це зовсім інше. І таке негарне, про що й думати не хочеться.

Радомир Кайрелін (Центр оперативного журналістського реагування), ForUm