УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Ветеринари-хабарники. Частина 2

Ветеринари-хабарники. Частина 2

Справа - то в тому, що Петро Іванович стояв на чолі декількох схем, які дозволили фінансувати передвиборну кампанію донецького кандидата.

Якщо не всі, то багато хто пам'ятає війну, розв'язану кілька років тому українськими ветеринарами проти американської курятини. Тоді наказом Ветдепа була введена заборона на імпорт цього продукту - мовляв, технології вирощування ніжок Буша такі, що несуть потенційну загрозу здоров'ю споживача. Незважаючи на те, що американська курятина в роздробі коштувала в два рази дешевше вітчизняної, проти ніжок Буша в єдиному пориві ополчилися всі, включаючи ЗМІ. І хоча більшість противників ніжок Буша не вірило в їх шкідливість, аргументом для багатьох стало якраз та обставина, що ця заборона дасть стимул для розвитку вітчизняного птахівництва. І справді - скоро на ринку з'явилося відразу кілька нових торгових марок.

Проте ж на ділі офіційна заборона ввозити американські стегенця привів до створення чергової монополії: кількість імпортованої курятини із США не тільки не зменшилася, але, навпаки, зросла. Тільки минулого року через Одеський морський порт щотижня ввозилося від 4 до 10 тис. тонн курятини виробництва США і Бразилії (в цій країні не тільки багато диких мавп, але і безліч птахоферм, які вирощують бройлерів за технологіями, розробленими в США). Потім ця курятина під митним конвоєм слідувала в Донецьку область - у той час зону вільної торгівлі, де благополучно розмитнювали. І це тільки через Одеський торговий порт - скільки такий курятини завозилося через Маріуполь, який взагалі перебувати на території СЕЗ - невідомо. У результаті реалізації наведеної схеми були знищені легальні імпортери, а споживач отримав право купувати ті ж ніжки Буша, але тільки за ціною в два рази вище. І залишилося тільки з'ясувати, під який саме торговою маркою це все потім продавалося в роздрібних мережах.

Безкарність, як відомо, надихає. І минулого року аналогічну схему Петро Іванович намагався реалізувати на рибній ринку. Але в даному випадку, за ним стояли не безіменні донецькі, а цілком конкретний персонаж - Олександр Журавльов - про який "Україна Кримінальна" повідомила таке: "початок бізнесу, який народився під Севастополем підприємця, втрачається в слідчих томах про кримському бандитизмі першої половини 90-х "(http://www.cripo.com.ua/?sect_id=8&aid=1937).

Але вже 10 років по тому Олександр Журавльов вже ніби респектабельний київський бізнесмен, голова корпорації "Інтеррибторг" виступає на численних прес-конференціях, на яких обіцяє завалити рибний ринок іноземними інвестиціями. Той факт, що з кожною прес-конференцією обсяг обіцяних інвестицій збільшувався в геометричній прогресії, нікого чомусь не насторожив, і наприкінці 2003 року з ініціативи Журавльова була створена "Експертна комісія із залучення інвестицій у рибну галузь та інфраструктуру" (постанова КМУ № 1970 від 18 грудня 2003 роки), яку очолив заступник міністра АПК Юрій Мельник, який, до слова, ділить з Петром Вербицький приймальню в будівлі міністерства на Хрещатику.

Що ж стосується інвестицій в інфраструктуру рибної промисловості, які обіцяв вказаний Журавльов, то їх не було взагалі: журналісти "Дзеркала тижня" не полінувалися проїхатися по тих місцях, на яких повинно було початися будівництво холодильників і рибних заводів. Перевірка показала, що на місцях "великих будівництв століття" поки мирно пасуться кози.

Схема переділу рибного ринку практично повністю повторювала боротьбу з ніжками Буша. Для початку імпортерів звинуватили в контрабанді і ввезенні недоброякісної продукції, що загрожує здоров'ю споживача. Кампанія проти імпорту супроводжувалася масовими перевірками податкових служб, СБУ та ветеринарної міліції, причому, як раз відомству Вербицького була відведена ключова роль у цьому беззаконні, який його ініціатори називали досить скромно - моніторинг ринку.

Треба сказати, що пан Вербицький "моніторив" ринок небезвозмездно. З початком масових перевірок він почав роз'їжджати на зеленому джипі Toyota Land Cruser (державний номер 222 23 КА). На точно такій же машині, включаючи номерні знаки, до цього їздив голова корпорації "Інтеррибторг" Олександр Журавльов. Однак незабаром автомобільні пристрасті Петра Вербицького стали надбанням громадськості, після за кермо цього джипа пересів його зять, який очолює в рамках сімейного бізнесу ветеринарну клініку на Нижньому Валу в Києві.

Про автопарк пана Вербицького взагалі окрема розмова. Наприклад, зараз пан Вербицький їздить на службовій Toyote Camry. Мінімальна ринкова вартість машини цієї марки при базовій комплектації - 27 000 євро. Тим часом, згідно з постановою Кабміну під номером 332 від 4 квітня 2001 року, вартість службових автомобілів для чиновників не може перевищувати суму 40 000 гривень. Втім, можна розраховувати, що з пана Вербицького за це спитають. На цьому тижні щодо одного з його підлеглих - співробітника Одеської ветеринарної лабораторії - порушено кримінальну справу як раз з причини пристрасті до імпортних автомобілів представницького класу ( http://mvsinfo.gov.ua/reports/2005/04/04-16-2005. html # z2 ). МВС поки не назвало ім'я чиновника, але нам воно відоме. Власником дорогою - за 126 тис. гривень - іномарки, придбаної за бюджетні гроші, став Пустовіт Іван Тимофійович.

Треба відзначити, що це не єдине кримінальну справу, порушену проти підлеглих Петра Вербицького. Але це тема наступної статті: адже їх більше десяти, чому дивуватися особливо не варто - підлеглі часто копіюють стиль роботи своїх керівників, а в нашому випадку - це прямий шлях на жорсткі нари.

На жаль, автомобільні пристрасті Петра Вербицького обійшлися нашій країні куди дорожче вартості зеленого Toyota Land Cruser 222 23 КА: чиновникам досить швидко вдалося заблокувати діяльність імпортерів рибопродукції, результатом чого став дефіцит і стрімке зростання цін: наприклад, якщо в квітні минулого року кілограм скумбрії холодного копчення коштував 16-17 гривень, то зараз у роздробі навряд чи можна знайти цей продукт менш ніж за 36 гривень, а державний бюджет внаслідок згортання імпортних операцій не дорахувався понад $ 40 млн. обов'язкових відрахувань з боку операторів рибного ринку.

Більше того, до внутрішніх проблем додалися і зовнішні: так, основний постачальник рибопродукції в нашу країну - Норвегія призупинила переговори про вступ України до СОТ з причини перешкод, які створює Ветдеп для розвитку торговельних відносин між двома країнами.

Сукупність цих факторів, разом з оточенням протидією імпортерів рибної продукції призвело в результаті до того, що Петро Вербицький скасував ті накази, які повністю блокували імпортні поставки. Але говорити про послаблення для імпортерів, яке обіцяв уряд, неможливо. Тільки в Україні продовжує діяти п'ятиденний термін проходження ветеринарного контролю, тільки в Україні з 20-тонної партії продукції ветеринари можуть забрати 300 кг. для перевірки і тільки в Україні департамент Ветеринарної медицини очолює людина настільки впевнений у своїй безкарності, що навіть не витрачає зусиль на те, щоб замітати сліди при вчиненні очевидних злочинів. Історія з джипом - не єдиний тому приклад.

На тлі діяльності глави Ветдепа на рибному ринку дуже дивними виглядають численні заяви Петра Вербицького та його першого заступника Володимира Горжеєва про те, що ветеринарне законодавство України повністю відповідає нормам СОТ. Враховуючи реакцію на дії Ветдепа в інших країнах, слова Вербицького можна кваліфікувати лише як брехня чи нахабну брехню. При цьому керівники Ветеринарного департаменту мали всі можливості для того, щоб привести норми законодавства у галузі ветеринарної медицини у відповідність з міжнародними нормами. Так, тільки на реформування системи управління сфери ветеринарної медицини з метою її приведення до норм ЄС і СОТ, держава виділила Ветдепу більше 30 млн. гривень.

Проте ж, як показала перевірка аудиторів Рахункової палати ( http://www.ac-rada.gov.ua/Ua/5/200401272.htm ), реформування галузі не відбулося, а виділені кошти були витрачені з численними порушеннями Бюджетного кодексу України.

Ми вже говорили про те, що легкість у поводженні з бюджетними коштами - це стиль життя керівників Ветеринарного відомства. Але, якщо часто чиновники просто марнують казенні кошти, то пан Вербицький, крім витрат на автомобілі та численні закордонні відрядження, ще примудряється інвестувати державні кошти у власний бізнес. Причому родичі, які очолюють великі ветлікарні в центрі Києва - це ще квіточки. Зовсім інша справа корпорація "Укрзооветпромпостач", що зайняла лідируючі позиції на ринку завдяки численним державним замовленням, отриманими в результаті виграних тендерів, проведених замом Петра Вербицького Володимиром Горжеєва. Як показала перевірка Рахункової палати, крім хороших замовлень - наприклад, поставка ліків за завищеними цінами або невластивого ветеринарним лабораторіям обладнання, Петро Вербицький може запросто наказати перерахувати гроші на рахунки цієї корпорації навіть без вказівки призначення коштів. За результатами перевірки, фахівці Рахункової палати дійшли висновку про відсутність причин для перерахування коштів у розмірі 1 млн. 900 тис. гривень зазначеної корпорації. Зазначений наказ був підписаний Петром Вербицьким.

У наступній частині: злочин і кара: у скільки бюджету України обійдуться суди, програні Ветдепом ; Ветеринарний департамент йде в зону: нова кримінальна спеціалізація - ветеринар-хабарник .