Погано спиться ночами трюкача ...

Придумуючи заголовок-варіацію на тему знаменитої пісні Олександра Галича, автор мав на увазі певну категорію трюкачів. А саме: розробників політтехнологічних трюків. Ці люди бувають чомусь схоже персонажам Галича, виступаючи в ролі катів репутації і доброго імені політиків.

Був порядок, - кажуть трюкачі,

Був достаток, - кажуть трюкачі,

Справу зробив, - кажуть трюкачі, -

І будь ласка - сповна отримай.

Те, що спиться їм неважливо, можна припустити практично напевно. Бо "сповна отримати" той самий жаданий "достаток" трюкачі можуть лише в тому випадку, якщо їх трюки будуть ефективними і спрацюють на замовника. Якщо трюки перетворяться на "глюки", на жаль, проспериті може скінчитися.

Багато трюки нинішньої виборчої кампанії базуються на перевірених і багаторазово апробованих технологіях. Досить яскравим є приклад використання "бридкою" абревіатури ТЛЯ (Тимошенко-Литвин-Янукович). Саме так нашоукраїнці прибили до ганебного стовпа учасників ситуативного альянсу, який проголосував у Верховній Раді за відставку уряду Юрія Єханурова (першого номера виборчого списку "НУ"). "Жарт", вкладена співробітниками штабу НУ в милі уста відомої тележурналістки (вона ж четвертий номер того ж списку) Ольги Герасим'юк, виявилася досить отруйною. Особливо для БЮТ, з яким у "Нашої України", як відомо, великий сегмент загального електорату. Нагадаємо, подібні трюки - БЛЯ, ПУК, ПІСУАР, колись "ЗаЄдУ" і т.п. - Небезуспішно використовувалися і раніше. Ось і зараз нашоукраїнці закріпили вироблений ефект багатотисячними мітингами в зимовому Львові, учасники яких тримали плакати з текстівками, спрямованими на нещадне викорінення комахи-шкідника.

Звичайно, рейтинг БЮТ різко звалився вниз не тільки через ці ентомологічних витребеньок. Але технологи Тимошенко явно вважали за необхідне нанести саме трюкових удар у відповідь. В результаті по всій Західній Україні була поширена листівка з милим багатоголовим нашоукраїнським "дракончиком" і закликом не голосувати за "Нашу Україну", бо вона, мовляв, до Ющенка ніякого відношення вже не має. Стилістика жваво нагадує гідру світової контрреволюції з "Вікон ЗРОСТАННЯ". Драконові голови всі знайомі по Зінченко-Бродському: Порошенко, Жванія, Третьяков, Мартиненко. Одне незрозуміло, навіщо до них "прідраконілі" Олександра Волкова - легенду вітчизняного баскетболу, який є 44-м номером виборчого списку блоку "Наша Україна"? До чого цей трюк? Виключно через те, що олімпійський чемпіон - повний тезка іншого Олександра Волкова? Мабуть, ідею цю вдалою не назвеш. За ЗМІ широко розійшлася фраза Волкова (Не баскетболіста) про те, що навіть йому не вистачило грошей на місце у списку блоку Юлії Тимошенко. Важкувато пов'язати його з "Нашою Україною". Крім того, ефект від "дракончика" був сильно підірваний показаними по телебаченню кадрами, на яких ці самі "звірятка" лунали в Луцьку в агітаційному наметі БЮТ.

Взагалі, такий ранній викид "дракончиків" може свідчити про те, що штаб Тимошенко нервує. Професіонали знають, що поширювати контрпропагандистську продукцію з карикатурами потрібно не раніше, ніж за два тижні до дня виборів. В іншому випадку образно-смисловий комплекс встигає піти з активного, операционального поля свідомості. Поспіх, як кажуть шахісти, потрібна тільки при лові бліх в цейтноті. В результаті візуальний трюк, який потенційно здатний могутніше впливати на свідомість, ніж літерні абревіатури, виявився явно слабкіше, ніж нехитре "ТЛЯ".

Досвід українського політфокуснічества показує, що для трюків не обов'язково наявність смислової або образної основи. Візьмемо для прикладу так звані "платіжки Березовського". Теж, до речі, виверт досить стара. Береться якась папірець з набором літер та цифр - і потім ретельно тлумачиться за всіма правилами політичної герменевтики. У даному випадку "застрільниками" виступили досить помітні діячі - Л.Кравчук, І.Шурма, Ю.Соломатін та ін А вже тлумачі вишукали в цифро-буквеному коді потрібні прізвища. Як не дивно, всі вони - зі списку "Нашої України". І навіть брат вождя є. Логіка вбивча: якщо фігурує "Петробанк", то, значить, бере участь і Петро Ющенко. Але апробований у багатьох країнах і на багатьох виборах трюк "вільного тлумачення папірці" якось не спрацював. Як не спрацювала на президентських виборах і спрямована проти Ющенка історія з Іваном Рибкіним, "емісаром" Березовського в Києві. Схоже, Борис Абрамович просто не вписується в класичний український політичний ландшафт. Як казав відомий гуру української політики, "не треба впихати невпихуєме". Та й поганенько ведуться люди на чистий виртуал. Недовірливий став український виборець.

Ще одна регулярно використовувана на наших виборах "технологія" - трюк під умовним найменуванням "соціологічні дрозофіли". Тобто, одноденки. Наприклад, після того, як всі солідні соціологічні фірми констатували той факт, що БЮТ опустився на третє місце і відстає від "Нашої України" на 4-5%, тут же з'явилися результати раніше безвісних фірм, негайно виправити соціологічну "несправедливість" (см . статтю Олександра Вишняка). Назви - одне краше іншого. Тут вам і Київська соціологічна академія, та Київський центр соціологічних досліджень, і Юкрейніан соціолоджі онлайн груп, і Фонд "Україна-2000", та Інститут дослідження регіонального розвитку України, і т.д., і т.п. "І що воно їм допомогло?" ЗМІ просто не стали цитувати відверту туфту, а в пресі "дрозофільскіе" вишукування відкоментований у вкрай принизливому тоні. Потрібно сказати, що з подібними соціологічними "понтами" в Європі розлучилися ще в 60-70-х роках минулого століття.

Вельми цікавий трюк, який політтехнологи називають "щепленням". Хрестоматійний приклад - вибори 2004 року. Тоді, сподіваючись послабити ефект неминучого мусування опозицією судимостей Віктора Януковича, його команда провела масштабну акцію: в ході освітлювалася всіма телеканалами прес-конференції прес-секретар прем'єра Ганна Герман повідала про делікатну подробиці в біографії свого патрона, намагаючись інтерпретувати цей факт у сприятливому для Віктора Януковича аспекті. На нинішніх виборах в пресі систематично з'являлися натяки на те, що саме технологічної "щепленням" є скандальний еротичний фільм "Юлія", однак кого саме і, головне, - від якої такої напасті він повинен був "прищепити", поки що залишається неясним. Що стосується "щеплення" 2004 року, то її ефект був, скоріше, негативним. Ніяка опозиція ніколи не змогла б так масштабно оповістити виборців про те, що єдиний кандидат від партії влади Віктор Янукович проходив в юності табірні "університети".

Тривіальну "підставу", строго кажучи, не можна відносити до сфери власне політтехнологій. Проте, саме в якості "прийому" вона була використана недавно проти молодого і перспективного міністра економіки Арсенія Яценюка. Раптом ЗМІ та коментатори дружно заговорили про те, що Яценюк цілком може стати прем'єром у післявиборному уряді. Розрахунок простий - всі інші претенденти на цей смачний пост (у тому числі, і жіночої статі) починають всіма способами "мочити" конкурента. Недарма Яценюк в недавньому інтерв'ю змушений був виправдовуватися: мовляв, і в думках не маю.

Щосили використовується на нинішніх виборах технологія "чорної правди". Це коли для початку виборцям нагадують добре їм відомі надійні, "залізобетонні" факти. А потім до цих фактів більш-менш переконливо домальовують інші, не настільки бездоганно достовірні, але зате куди більш ефективні з точки зору пропаганди. Прикладам - ??несть числа. Ну, хоча б осінні демарші Михайла Бродського і Олександра Зінченка, що звинуватили в корупції Петра Порошенка, Олександра Третьякова та Миколу Мартиненка. Правдою - загальновідомою і ніким не оспорюваної, - є наступне: по-перше, ці громадяни - політики з найближчого оточення Віктора Ющенка, по-друге, всі троє - пов'язані з великим бізнесом. Все інше - надбудова, в більшості своїй - фантазії "компрометаторов". У всякому разі, той же Зінченко не зміг підтвердити свої звинувачення в суді. (Втім, звинувачення в корупції М.Мартиненко, не займає жодних посад у виконавчій владі, спочатку було юридично безграмотним.)

Приклад зворотний. Левова частка компромату на Юлію Тимошенко є довільною інтерпретацією двох фактів: по-перше, вона керувала корпорацією ЄЕСУ, і, по-друге, основні успіхи цієї корпорації хронологічно збігаються з періодом губернаторства, віце-прем'єрства і, особливо, прем'єрства Павла Лазаренка. Це - факти. А ось плітки про те, що успіхи корпорації ЄЕСУ визначалися виключно тісною співпрацею або навіть дуже близькою дружбою Юлії Володимирівни з Павлом Івановичем - все це технологія "чорної правди". До тих пір, поки не доведено протилежне.

Найсвіжіший приклад "чорної правди" на нинішніх виборах - що розповсюджується в Києві листівка з фотографією братів Кличко в обнімку з покійним кримінальним авторитетом "Рибкою" і вкрай неприємної текстівкою з приводу комерційних взаємовідносин спортсменів і "авторитета". Фотографія (якщо, звичайно, вона справжня) - факт. Все інше - довільна і, ймовірно, упереджена інтерпретація.

А частенько трюки народжуються поза волею їхніх творців. Наприклад, на рекламі однієї з партій великими сірими буквами написано: "Не помілісь". І відразу стає шкода залишилися брудними кандидатів. Або, наприклад, стенд, на якому зверху написано "Бідний", а знизу - "Євген Марчук".

Либонь, погано спиться ночами таким мимовільним трюкача ...

Трюкову книжечку під інфернальним назвою "Вбити Юлю" презентував днями відомий український літературний "пустун" Юрій Рогоза. Дуже нагадує "Повість про справжню людину". Тільки там була змінено прізвище "справжньої людини", який втрачає ноги через нехороших людей (не "Маресьєв", а "Мересьев"), а у Рогози змінені прізвища саме нехороших людей (типу "Полошенко"), через які хороша дівчинка Юля героїчно втрачає життя. Яку вона прожила так, щоб не було боляче за не настільки одухотворене і високоморальну минуле.

Між тим, навіть у критичних шулерів є старий принцип: "Не застосовуй один і той же трюк двічі". Адже не так давно читаюча публіка жадібно поглинала політичний трилер під назвою "Невиконане замовлення". Автором, правда, значився не "Ю.Рогоза", а "Ю.Лоза". Але стиль схожий. Більше того, цілі абзаци двох книг мають безперечне стилістичну схожість між собою. І все ті ж підлі олігархи проти "жінки з каштановим очима". Якщо "Невиконане замовлення" реально допоміг Юлії Володимирівні пройти до парламенту в 2002 році, то "Вбити Юлю" може просто набити читачеві оскому.

У тому полягає головний гріх українських політичних трюкачів - вони повторюються. Тому у виборця формується імунітет до старих трюкам. Дописуючи статтю, автор дивився по ТБ кадри з Севастополя, де Ю.Тимошенко проводила "Громадянський форум з питань національної безпеки". Моторошне дежа вю: відразу згадався "Громадський форум на підтримку політреформи" в тому ж місті і, здається, в тому ж залі.

От і не видно особливої ??дієвості трюків, які, загалом-то, з професійної точки зору, задумані і виконані досить грамотно. "Дракончики", соціологічні "дрозофіли", "платіжки", "замаху на жінку з косою" - все це порядком набридло. Та й ТЛЯ спрацювала лише тому, що значна частина громадян поспівчувала "скривдженому" уряду Єханурова.

Ось і перетворюються трюки - в глюки ...

Петро Грунський