Українська тріщина тандему

Багато з нас пам'ятають один з головних передвиборних курйозів "революційної" кампанії 2004 року. Парад, приурочений до 60-річного ювілею дня визволення України від гітлерівської окупації. На трибуні - два головних особи - президенти Кучма і Путін, а з ними їх "хлопчики" - Вітя Янукович і Дімка Медведєв. Раптом, Вітя несподівано поліз в свою кишеню і дістав звідти ... пригорщу барбарісок. "Їжте, Володимир Володимирович", - протягнув Вітя могутньому на той час ВВП цілу жменю цукерок. Путін, не приховуючи своєї відрази до двометровому "малюку", що стоїть поряд, через посмішку видавив: "Спасибі, але я тільки що варениками з вишнями поїв!". Ошелешені нечуваної безцеремонністю свого підопічного особа Кучми, красномовніше будь-яких слів показало Януковичу, що він барбарисками теж не хоче. А ось Медведєв взяв! І захрумтів так, що оглушив рев йдуть Хрещатиком танків ...

Минуло 5 років. Хлопчики підросли, і, схоже, забули своїх "пап", що привели їх з нізвідки на вершину української та російської влади ...

Путін втрачає владу?

11 серпня 2009 людина не великих габаритів, одягнений літньою спекою в чорну сорочку, вийшов на балкон своєї резиденції в Сочі. На тлі стоять на рейді військових кораблів, він грізно, чи не підстрибуючи, натякнув українцям, що якщо ті не припинять самі собі вирішувати "що таке добре, а що таке погано", військові кораблі можуть з рейду знятися і піти до їх берегів.

Всі українці, як і завжди в таких випадках, "оочень" злякалися. До такої міри, що деякі навіть переховали понадежнее свої "стратегічні" запаси сала. А вітчизняні політики в унісон дали "догоночного пенделя" президенту Ющенко, до якого власне і апелював Медведєв. Політологи видра Дмітрін, Жменя Бондаренко, Єрмолай Андрєєв і іже з ними, видали свої, як завжди, "максимально змістовні" коментарі, причому, залежно від московської або київської прописки телеканалу, коментарі суттєво відрізнялися. На наступний ранок мало кого цікавило, що Україні вперше за роки її незалежності відкрито натякнули, що є у "Незалежності" початок, є у них також і кінець ... Ще на наступний день, Ющенко відповів Медведєву. І, треба сказати, відповів нормально, спокійно, без властивих йому в таких випадках "патріотичних" емоцій. Єдине до чого не додумалися піарники президента, так це зняти звернення шефа до російського "другу" в Севастополі, на тлі флагмана російського чорноморського флоту, ракетного крейсера "Москва". Загалом, вкотре Моська слона не помітила. Але одне помітити було б обов'язково! Медведєв і Путін, вже не Чук і Гек. Схоже, це вже Каїн і Авель. Єдине, що залишилося з'ясувати в цій парі: кому уготована доля Авеля?

А посварилися Володимир Володимирович з Дмитром Анатолійовичем, як водиться, через жінку, від якої так пахне їх улюбленим ароматом газу. Новорічні енергетичні домовленості між Путіним і Тимошенко, остаточно змусили задуматися Медведєва: "А я хто такий?". Ліквідувавши "РосУкрЕнерго", Путін і Тимошенко змусили скребти по засіках у пошуках грошей не тільки Дмитра Фіраташа. Цим же зайнялися російські співвласники одіозного трейдер, серед яких - кращі друзі Медведєва. Тоді Медведєв це проковтнув, але не пробачив. І помста його була страшна.

Спочатку, він і вищі кремлівські чиновники з його оточення дали, що приїхав до Москви підлікувати коліно Януковичу, індульгенцію на "не висновок" коаліційної угоди з Тимошенко. А адже тоді все вже було вирішено. Путін, Тимошенко, Медведчук і Ахметов вирішили: широкої коаліції - бути! "Фигвам", сказав Медведєв, і наблизив рейтинг дами серця Путіна ближче до плінтуса. Як стверджують "знаючі" голови в Кремлі, після цього між Вовою і Дімою відбувся перший розмова з частим повторенням фрази: "А ти хто такий?". І саме після цього, всіх російських журналістів під загрозою розстрілу виключення з пулу наближених попередили: згадувати згадувати імена схожі на Дмитро, а тварин схожих на Медведя, в процесі прес-конференцій Путіна настійно не рекомендується. Гризня, яку часто-густо видно в українській політиці, зовсім не видно в кремлівській. А вона там жорстка. І, на відміну від нашої, яка як правило закінчується спільної лазнею, у "москвичів" дуже часто все закінчується "спільної стінкою". Медведєв, вже не звертає уваги на Путіна, намагаючись грати в свою гру.

Напевно, найбільше приголомшило раптове медведєвське "визнання в любові" до України трьох людей. Путіна, Тимошенко і щойно повернувся з України Патріарха Кирила. Останній, як раз в цей час придумував зі своїм писарем подяку Ющенку за теплий прийом.

Показово й те, що Путін не став, демонструючи єдність російської влади, навздогін "мочити" Ющенка. А Патріарх Кирил, не дивлячись на заяву Медведєва, наступного дня відправив нашому Президенту лист подяки, тим самим, даючи зрозуміти, що він не невдячна ябеда. Також, швидше за перепрошувальним виглядає коментар МЗС РФ з приводу тимчасового "Не приїзду" до Києва нового посла Зурабова. Відомо, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров орієнтується виключно на думку Путіна.

З усього перерахованого вище можна зробити висновок, що тиради Медведєва - це ініціатива його "політичного пулу". Мотиви? Швидше за все, Медведєв переслідував дві мети. Показати хто в домі господар, і яким грізним може бути "Русский Мишка". Адже жоден з російських лідерів досі не дозволяв собі говорити з Україною в такому тоні. Медведєв, знаючи нинішню любов росіян до українців, а вона приблизно така ж, як любов мера Ужгорода Ратушняка до Арсенія Яценюка, хотів створити ілюзію, що він на троні всерйоз і надовго. По цьому, ось вам хохли мої постулати як далі жити. Також Медведєв думав, що його гнів допоможе Януковичу ще більше підняти свій "захмарний" рейтинг. А з Віктором Федоровичем у Медведєва планів вагон. Повернути на ринок поставок газу "РосУкрЕнерго" чого вартий.

Путін, знаючи, хто такий Ющенко, ніколи б не дозволив собі настільки радикалізувати відносини з Україною. Адже він, на відміну від свого приймача, був на дачі Ющенка в Нових Безрадичах. Він бачив Україну "по-ющенківськи", у якого навіть бджоли трудяться на пасіці одягнувшись у вишиванки . Ющенко для Путіна - наївний романтик, який ось-ось піде на спокій і буде шити вишиванки для своїх улюблених бджілок. Він усвідомлював, що загрожувати Ющенко на тлі військових кораблів це все одно, що вилаятися матом на тримісячної дитини.

Єдине чого не зміг усвідомити Путін - це інтеграцію у владу домашніх олігархів. Ви уявляєте собі ситуацію, при якій через невиплати зарплат на одній з шахт, Ющенко чи Тимошенко викликають до себе на килим Ахметова, і в присутності преси велять того відписати свої підприємства державі? А Володимир Володимирович саме так вчинив з найбагатшим росіянином Олегом Дерипаскою, вирішуючи проблеми міста Пікалево. Олігархи ніколи не любили Путіна, а в період кризи просто зненавиділи його. Адже 50%-й рейтинг у кризові часи має хтось оплачувати! Ось і потягнулися вервечки мультимільярдерів до Медведєва і його кремлівської бюрократії. "Залишайся Діма з нами, будеш нашим королем!", - Проспівала грошова еліта Росії. "А че, я ж теж хлопець не промах!", - Подумав, дивлячись на себе в дзеркало, Медведєв.

У Юлії Тимошенко після виступу Медведєва, взагалі, коса стала дибки, перетворившись на витончено заплетений знак питання. "Вони що там, газу нанюхалися?", - Небезпідставно подумала вона про себе. "Все ж було так тихо й добре, я їм хіба що свої Луї Віттон даром не віддала, все інше - чого зволите?", - Продовжувала про себе обурюватися Леді Ю. Підтримати Медведєва або промовчати - прискорити падіння свого рейтингу на Заході країни. Підтримати Ющенка - втратити надію на лояльність проросійського електорату, без якого за нинішніх розкладів їй президентом не бути. "" Бідолаха "" промовчала. І як тут з нею не погодитися: "Вони балакають - вона працює!".

На сьогоднішній день, якщо брати "проросійську" складову майбутніх президентських виборів в Україні, ми маємо наступні сформовані команди. Тимошенко-Медведчук-Путін, Янукович-Бізнес (український і російський)-Медведєв і мононаціональна команда, покинутого всіма Ющенко. Який, хто б там що не говорив, набере на виборах набагато більше того, що "малюють" сьогодні його популярності соціологи.

Не забуваємо також про групу зі смугастими бігбордами, імені Арсенія Петровича Яценюка. Вона зважаючи своєї політичної молодості готова віддати душу навіть президенту Нікарагуа, лише б це принесло дивіденди. Як таких великих зв'язків у високих кабінетах інших країн у Яценюка немає. Двома словами може перекинутися з Яценюком глава МЗС Росії Лавров. А візит віце-президента США Байдена в Київ не змусив американців повірити в Яценюка. Єдиний плюс - можливість спілкування з ним без перекладача. Впливове єврейське лобі також не змусить американців повірити, що цей хлопчина зможе керувати такою неспокійною країною як Україна. Американська адміністрація, судячи з усього, махнула на Україну рукою. Аж надто ми далекі і заморочливі. Вони будуть вести себе по ситуації, і почнуть новий етап відносин вже з новообраним президентом. Благо в політичному лексиконі США з'явився дуже універсальний термін - перезавантаження. Зараз цей процес йде у відносинах з Росією. Перезавантажать вони і свої відносини з Україною. На крайній випадок у такої країни, як Штати завжди під рукою клавіша DEL (видалення).

Ющенко. Як би хто його не оцінював - він єдиний політик, хто жодного разу не змінював свої макрогосударственние пріоритети. Росія - ворог, США, Європа - друг. УПА - герої. Наша мова - українська. Але сталість Віктора Андрійовича ніхто не оцінив, навіть на Заході України. Аж надто "постійно" він боровся за "свічкові заводики" своїх "любих друзів". А адже борись він не тільки з Росією, а й з "знахабнілі" Румунією - навряд чи хтось дорікнув би його в маніакальною неприязні до північного сусіда. Почни він кампанію з героїзації НЕ УПА, а Січових Стрільців, які лише 20 роками раніше Шухевича геройськи рубалися з москалями і ляхами - ніхто б не зміг називати його "відбілювачем" нацизму. А що заважало Ющенка дозволити кримчанам заповнювати їх "судові кляузи" російською і татарською? Державність б від цього ніяк не постраждала. Але, борючись нема за рейтинг, а за своє, місцями дуже "чудесна", світогляд нинішній гарант втратив будь-яку мало-мальськи привабливу перспективу. Швидше за все, дуже скоро ми з вами будемо з величезною теплотою згадувати нашого "пасічника", який хоч і привніс в українську владу елементи "хуторянства", ніколи не займався облудою на відміну від інших наших "пластилінових політиків". Незважаючи на всі свої недоліки, Ющенко не заслужив сьогодні такого ставлення до себе. Не заслужив на увазі того, що інші "балаболи" завдяки своєму язику, так добре тримаються на поверхні, що ніколи не потонуть. Однак короткозорість Віктора Андрійовича у виборі найближчого оточення перекреслює все хороше, що намагався зробити цей чоловік для становлення УКРАЇНИ. Свита зіграла короля ... Але страшніше те, що свита наступного короля (чи королеви), без будь-яких докорів сумління, цілком може зіграти народом і незалежністю країни.