Деякі люди ніколи не стануть героями, а деякі герої ніколи не стануть людьми

Може, Віктор Ющенко (зокрема, в Алчевську) веде себе так, як поводився б Господь Бог, будь він українцем? Правда, в нашому випадку чудес поки не відбулося: Алчевськ мерзне (а жменька алчевських діток мерзне у Криму); Давос мовчить (а на тамтешньому ланчі Пінчука був присутній "під виглядом" міністра його колишній банкір, який прилетів до Давосу за "свої" гроші); поле битви знову дісталося мародерам (про це говорить зокрема висунення Ернеста Нусера до мукачівського міськраду за списками "пеерпи-пори" і висунення "Нашої України" кандидатом у депутати Верховної Ради АРК лідера фракції регіоналів у кримському парламенті).

Зима тривоги нашої показала: чим більше нашоукраїнці задоволені собою, тим менше в них того, чим можна бути задоволеним насправді. Той же Балога бігав-бігав по Криму: і пташиний грип поширився від його телевізійної завзятості по всьому півострову. Тепер цей колишній закарпатський губернатор, який перетворив художній музей в Ужгороді в морозильну камеру, бігає під телевізійними камерами по Алчевську ...

Відео дня

Залишається з'ясувати, куди перейде на парламентських виборах 2006 року могутній електорат Чорновола-Ющенко, так і не збільшився з 1 грудня 1991 по 23 січня 2005 року (природний спад йшла в основному за рахунок напівлегальної еміграції в більш благополучні країни, починаючи з Польщі-Чехії і кінчаючи Португалією-Канадою)? Цією - найбільш патріотичної частини виборців - негайно потрібна політична сила, яка дорівнює за українофільству "перший" Руху і "перший" Ющенко (партії, як і люди, приростають батьківщиною). Інакше купка невдалих бюрократів і справді може призупинити своєю некомпетентністю подальший "зростання" українського народу (як тут не згадати крик на останньому Давосі хрещеного батька помаранчевої революції пана Кваснєвського: "Українці! Не втрачайте часу!").

Швиденько "закусивши" помаранчевими обіцянками швидкого достатку, основна маса нашого населення знову впала в звичну з часів комуністів апатію. Тобто революція "знизу" закінчилася, а революцію "зверху" не дають проводити такі партфункціонери Майдану, які продовжують "йти в атаку", а тому, мовляв, не хочуть розстрілювати своїх товаришів-мародерів, які продовжують бігти поруч в надії на "розграбування наступного міста ".

Патріотична страта електорату не випадково опинилася в Україні політично розбита на окремі відокремлені авуари: надто різної була "спільна історія" для нашої нації, частина з якої перебувала в ОУН-УПА, а частина в ВЧК-НКВД. До того ж, як усі країни-буфери (точно, як Польща і Прибалтика напередодні другої світової війни), ми схильні поки потужному, в тому числі часом і зовнішньому ідеологічному впливу. І що з того, що історія рано чи пізно все розставляє по своїх місцях: і помилки Чемберлена в оцінці Гітлера, і помилки Ющенка в оцінці свого найближчого оточення занадто дорого обходяться народам і під час старої "гарячої", і під час нової "холодної" війни.

Судячи з усього блоку ПРП-"Пора" вдасться повернути Львову на цих виборах почесне звання столиці української національної революції, отримавши "на додачу" Галичину. Донбас, схоже, намертво перейшов у володіння клану Януковича-Звягільського-Ахметова. Дніпропетровськ-Харків-Запоріжжя-Вінниця-Черкаси підпадуть, по-моєму, під чарівність БЮТ. Київ, напевно, стане полем битви для харизми Кличко, Томенко і Марчука; ну, а Крим - злітної майданчиком для Вітренко; як Чернівці - місцем бівуака для Зінченко. І ніхто, природно, не переб'є поки соціалістів Мороза і "Сільські вісті" в кожній хаті на нашому Черноземье з центром у Полтаві. І тільки комуністи залишаться без махновської столиці, добряче набираючи скрізь, де є російськомовні пенсіонери.

Не заперечуючи подальшого впливу на наші вибори газової палиці Кремля, я все-таки глибоко сумніваюся в ефективності междержавного хамства. Бо розперезався сусід, схоже, часом забуває, з ким разом в обнімку брав Берлін, переносячи на слов'янські простори методи приборкання "бананових республік", настільки улюблені на початку минулого століття Теодором Рузвельтом. Так можна досягти тільки одного: масового відкату перемогла в Україні аристократії в сторону набагато більш гуманного і толерантного Вашингтона, крізь пальці дивиться на витівки своїх сателітів. Може тому і "розсмоктався" або "розрулити" головний ризик помаранчевої революції - розкол України на Захід і Схід? Сьогодні цей ризик, слава Богу, подоланий (і яка різниця при цьому, з якою саме частиною помаранчевої команди "Регіони" створять правлячу коаліцію в майбутньому парламенті?). І нехай Україна перетворилася поки не в локомотив східноєвропейської історії, а в край неляканих бюрократів і вічнозелених доларів! Будемо вчитися далі: можливо, після смерті з нас виросте древо пізнання добра і зла?!

Віктор Чайка, шеф-редактор сайту

http://www.scandalissimo.kiev.ua