"Газова війна" - передвиборний трюк Кремля
Всі російські газети вийшли з первополоснимі матеріалами з кричущими заголовками: "Українському гостю показали на двері", "Україна залишилася без газу", "Прем'єри не домовилися", "Даремно приїхав". Але, наскільки відомо, підсумки переговорів Михайла Фрадкова і Юрія Єханурова ніхто з учасників не коментував, і жодної офіційної інформації сторони не надавали журналістам. Більш того, газпромівські "генерали" і "маршали" цього разу мовчали і чомусь не погрожували, що перекриють кран.
Висновки напрошуються самі собою:
По-перше, проблема газових відносин між Росією і Україною ніякого відношення до "спору двох господарюючих суб'єктів не має" (Володимир Путін). Це - політична, а точніше - геополітична і геоекономічна проблема, яка виникла між двома так званими стратегічними партнерами. І вирішувати її будуть не РАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз Україна", а уряди і президенти обох країн.
Більше того, ми переконані, що самі зацікавлені гравці цієї суперечки "господарюючих суб'єктів" знаходяться поза національних кордонів Росії і України. Вони могутні, діють у своїх власних інтересах і мають великий досвід економічних і фінансових афер.
По-друге, "ціна питання" на газ до міжнародної торгівлі ніякого відношення не має. Проблема вартості газу лежить в площині російської зовнішньополітичної стратегії, яку неодноразово озвучували і Володимир Путін, і Сергій Лавров. Її суть: або Росія стане геополітичним монстром, світової впливовою державою, або її "розірвуть" (буквально) на дрібні частини сильніші світові держави.
По-третє, Москва, розглядаючи Україну в якості зони своїх економічних і політичних інтересів, буде і далі здійснювати тиск на нинішнє "помаранчеве" політичне керівництво. Дуже багато російських політиків вважають всіх "помаранчевих" несамостійними, "сателітами" "гросмейстерів" з Європи і США.
У четвертих, Києву дозволять зберегти "політичну невинність" і в найближчі дні, незважаючи на колосальний опір опозиції і Верховної Ради, російські пропозиції будуть зрозумілі і схвалені, у тому числі й ініціативи щодо спільних проектів обслуговування і будівництва нової транспортної газової інфраструктури по українській території.
І в п'ятому, найголовніше - протокол з приводу поставок в Україну газу до нового, 2006 року, буде підписаний. Це буде рамкова угода, в якому будуть прописані тимчасові права та обов'язки сторін. "Зелене світло" цьому документу дасть особисто президент РФ Володимир Путін.
"Гуляй-Полю" стало відомо, що РАТ "Газпром" до нинішнього газового конфлікту має другорядне відношення, у всякому разі, не визначальне. За словами нашого кремлівського джерела, керівництво "Газпрому" було готове давно підписати угоду з українською стороною на дуже привабливих для себе умовах. Ціна на газ для України дійсно була б істотно вище, ніж 50 доларів. Були підготовлені відповідні документи і проговорено терміни їх підписання.
Однак кремлівські стратеги (точніше, лише певна частина Адміністрації президента) задумали інший сценарій. Газова тема торгівлі з Україною має стати лише прикриттям "угоди століття", на якій планувалося зірвати нечувані бариші.
Кремль загодя готується до президентських виборів 2008 року. Враховуючи, що Володимир Путін неодноразово заявляв, що порушувати Конституцію РФ він не буде і не буде мови про третій термін, його чекістське оточення задумало "багатоходівку", реалізація якої дозволить посадити в Кремль свою людину. А для цього, як відомо, необхідні гігантські фінансові та інформаційні ресурси. Постало питання, де шукати гроші на операцію "Наступник-2"?
Нагадаємо, що місяць тому Державна Дума прийняла закон про лібералізацію акцій РАО "Газпром". Популярно кажучи, акції найбільшої енергетичної компанії "викинули" на світовий ринок цінних паперів. У розрахунку, звичайно, на те, що цінність їх багаторазово зросте. Але все може статися якраз з точністю до навпаки. Європа бачить явну неспроможність "Газпрому", по-перше, виконати свої контрактні зобов'язання щодо постачання "блакитного" палива в Старий світ, і, по-друге, ні для кого не секрет, що російський газовий монстр - колос на глиняних ногах. Держава, постійно втручаючись в управління компанією, практично заблокувало роботу її менеджерів. Ситуація унікальна. З одного боку, російський газ затребуваний в десятках країн світу, добре і за високими цінами продається за кордоном, а з іншого - невпинна "турбота" держави поставила компанію на межу краху.
Отже, схема приблизно така: "радетели" за національні російські інтереси доведуть ситуацію з "Газпромом" до пату, у що зараз в Росії ніхто не повірить - адже в ЗМІ представлена ??тільки одна точка зору - мовляв, всі газові "козирі" на руках у Росії, а всю кашу заварила Україна, яка ось-ось "приповзе на череві".
Однак, юридичні аргументи на стороні України - саме це росіяни недооцінюють, а офіційна Москва нібито ігнорує. Через деякий час "Газпрому" висловлюють недовіру західні партнери - покупці російського газу. Його акції різко знецінюються і "викидаються" на ринок.
Тут-то спритні люди (власники газет, пароплавів, дорогих яхт і футбольних команд, а також ті, хто мріє стати такими) і скуплять їх дешево. А потім держава на хвилі густого пафосу і заклинань про велич Росії звершить акт "історичної справедливості" - викупить "Газпром" у кількох міжнародних спекулянтів.
Сценарій попахує аферою, за масштабами порівнянної зі знаменитим підприємством пана Сороса, коли він обвалив здавався непорушним фунт стерлінгів і заробив нечуваний капітал, за допомогою якого і нині маніпулює незміцнілими державами на пострадянському просторі.
Чи не до цього і зводиться вся колотнеча навколо газу?
Чи не для того розв'язана російсько-українська "газова" війна, щоб десь так році в 2008 в крісло президента Російської Федерації сіл, умовно кажучи, Путін Другий, а Абрамович Другий купив якийсь черговий "Челсі". Чи що там ще залишилося непроданим?