Дозована свобода

Нещодавно в Україні відзначали день журналіста. Відзначали з розмахом, почестями і промовами. Всі провідні політики виголошували трибунні мови і посилали меседжі во славу незалежних і незаангажованих ЗМІ, мета яких - в умовах зароджується демократії доносити до суспільства об'єктивну, засновану на фактах та аналізі, різнобічну інформацію. І дійсно, роль журналіста і роль вільних ЗМІ в період політичної стагнації і правової розрухи важко переоцінити. Внутрішня культура, моральна цензура і відповідальність - ось, що хочуть бачити громадяни нашої країни у діяльності ЗМІ. Тому що самостійно розібратися в що відбувається суспільство не може. Йому потрібна допомога і опора, але його не можна направляти, спираючись на політичну кон'юнктуру. Адже головне, що нам сьогодні необхідно - це спокій і консолідація. Консолідація всередині суспільства, головним чинником якої є світогляд і світовідчуття. Це система координат, яка дозволяє людині розрізняти добро і зло. Під час духовної кризи і культурного падіння, в ситуації вибору люди відчувають себе невпевнено, важко розрізняючи добро і зло. У такій ситуації легко маніпулювати свідомістю людей. І перемагає той, хто володіє кращими засобами маніпуляції, які спираються на існуючі протиріччя в суспільстві. І головна мета таких маніпуляцій - змінити уявлення про реальність і порушити прагнення до аналізу. Особливо зараз, коли смертельна сутичка за президентський трон практичні почалася.

Ось і виникають правомірні і до болю знайомі питання. Так чи є сьогодні свобода слова в Україні? Що таке незалежні (від кого) ЗМІ? Який вплив справляють ЗМІ на процес становлення нових еліт? І де межа між істинним розумінням свободи і цинічною вседозволеністю і безкарністю в процесі маніпулювання нашою свідомістю? Відповіді на ці питання дадуть чітке розуміння того, до якої прірви рухається наше суспільство і до якої міри деградувала наша правляча верхівка, лицемірна і аморальна. Тим більше, що деградація ця сьогодні в наявності. Або на обличчях.

Сьогодні суспільство перебуває в стані хаосу і страху. До речі, саме у стані страху і невпевненості суспільство втрачає розум і здатність адекватно сприймати дійсність. А це руйнує основу суспільства.

Отже, смію стверджувати, що свобода слова в Україні (в істинно демократичному розумінні цього явища) існує в спотвореному і дикому форматі. А незалежних (від влади) ЗМІ просто не існує. Тому що власники цих самих ЗМІ і є сама що ні на є влада. Правда, поки "розмита", безхребетна і безсистемна. Так ось саме ідеологічним рупором різних гілок влади (читай, різних груп впливу) і є більшість наших ЗМІ, діяльність яких спрямована на знищення політичних опонентів. Це досягається жорстоким промиванням "наших мізків" і маніпулятивними технологіями. Тобто війна кланів за доступ до державної годівниці і безмежної влади здійснюється шляхом зомбування громадян України під слушним прикриттям такого солодкого слова свобода. Свобода на виживання. До переможного кінця, до останньої краплі крові ... своїх політичних опонентів. Але свобода не може бути породженням хаосу і беззаконня. А коли в країні не працюють і не виконуються закони, а Конституцію перетворили на розмінну монету, коли вищі посадові особи безвідповідально пропонують суспільству війну компроматів і колупання в брудній білизні, - це не демократія і свобода слова. Це анархія і безвладдя. До речі, в цивілізованому світі рівень свободи слова мінімалізує рівень корупції. У нас - навпаки. Перше місце в світі за рівнем корупції, зате наша українська свобода ніяк не впливає на відповідальність влади і не формує повагу до Закону.

Справжня свобода слова - це, перш за все, політична культура і моральна цензура. А ми сьогодні спостерігаємо зачатки цензури політичної. Більше того, з'являються ознаки політичних репресій з боку тих, хто має вплив на ЗМІ. Пропаганда чужих нам цінностей шляхом придушення інакодумців не наближає нас до побудови громадянського суспільства. Насильство і провокаційні інформаційні війни, шалена революційна риторика призводять до руйнування. Глобальному і згубному для всіх. У таких умовах журналістам важко працювати. Власні погляди доводиться коригувати залежно від того, який клан володіє даними ЗМІ. І це необхідно усвідомити. І зупинити. Але як, запитаєте ви? Коли сьогодні фінансово-олігархічні клани контролюють не тільки ЗМІ, але правоохоронні та судові органи, політичні партії і представників так званої політичної еліти. Вони "видають перепустку" своїм ставленикам у велику публічну політику. І ніхто "чужий" не потрапить в медійний простір. А значить, і право на свободу слова і свободу поглядів мають тільки "свої", перебуваючи в жорсткому фарватері політичної кон'юнктури і будучи інструментом в руках своїх "ляльководів". Саме ляльководи визначають для нас з вами межі цієї самої свободи. Тобто свобода слова, що формує свободу вибору і право вибору - регламентується і прямує "вільними ЗМІ" в потрібному для нинішніх кланів напрямку. Ротація еліт заморожена. Нам, звичайно, залишають право і можливість викривати владу (не звертаючи, правда, на це ніякої уваги), але йти у владу з новими ідеями і альтернативними парадигмами нам не дозволяють. Свободу слова перетворили сьогодні в дозовану, добре зрежисовану і керовану ідеологічну пропаганду, спрямовану на збереження сьогоднішніх небожителів у владі.

Таким чином, переконаний, що в Україні право на свободу мають тільки ті, хто контролює і управляє цією свободою, підміняючи справжні демократичні цінності власними політичними цілями і економічними інтересами.

Але така тенденція обов'язково призведе до формування наступного ступеня - зосередженню свободи слова в одних руках, і руки ці вже сьогодні видно неозброєним оком.

Дмитро Співак, лідер громадсько-політичного об'єднання "Справедлива Одеса"