Вона працює - рекламіст старцює

У кожної професії - свої стійкі помилки. Стійкі, тому що ми самі не бажаємо їх руйнувати: треба ж вірити в щось хороше ...

Омани ці звичайно самого спокусливого властивості: так, актори вірять в зоряну роль, здатну в одночас круто змінити їх сумну життя; моряки - в бродяча скарб, який неодмінно зустрінуть на просторах океану.

Не виняток і рекламісти. Наш бадьорий цех вже котрий рік дружно і дбайливо плекає легенду про те, що політична реклама перед виборами - це якийсь священний момент Фінансової Істини. Здатний обсипати всіх причетних щедрим грошовим дощем.

Це помилка слід визнати небезпідставними: адже грунтується воно на вірі в той факт, що наші шановні політики (включаючи навіть і відомих скнар) нібито економити готові на чому завгодно - але тільки не на себе, коханого. А значить, і свою передвиборну рекламу оплачують без жалю і зволікання.

Що ж - блажен хто вірує! Ось тільки життя отчого-то без втомилися і прицільно все б'є і б'є по рожевим окулярам наших ілюзій. А потім залишає один на один зі своєю голою правдою - яка часом виглядає не просто непривабливо, а лякаюче непристойно ...

Нижче - моя сумна рекламна одіссея з однією з політичних сил, далеко не останніх в цій країні. Хоча (поклавши руку на серце) гріх кидати тінь на весь БЮТ - напевно там чимало і цілком гідних людей. Буду говорити лише про тих, з ким особисто мені не пощастило співпрацювати. Тобто про Рекламному департаменті. В особі його "очільника", недоторканного народного депутата В. Уколова.

Той дзвінок пролунав у серпні. "Уколов", - коротко представився, що дзвонив. Після чого запропонував попрацювати разом.

Відразу зазначу: і професійна, і - людська репутація даного пана - м'яко кажучи, неоднозначна. У чому легко переконатися, заглянувши на форуми рекламістів - а то й просто набравши прізвище в рядку пошукача.

Але, з іншого боку, мені ж мали не дітей спільно хрестити: пан Уколов всього лише офіційно запропонував взяти участь у рекламному тендері (на просування кандидата в президенти України від БЮТ).

Тому пропозицію я офіційно і прийняла. Втім, не забувши (оскільки репутація все ж неоднозначна!) Поцікавитися умовами тендеру, в тому числі й насамперед - фінансовими.

Тут мене і чекала несподіванка номер один. Конкретні умови співпраці озвучені так і не були: причому "в тумані" залишилися як заохочувальні гроші ЗА УЧАСТЬ у тендері, так і призові гроші ЗА ПЕРЕМОГУ в ньому. Замість цього, відводячи розговор убік від грошей, Уколов охоче давав обіцянки кілька юного властивості: "Олено, ЯКЩО переможете - залюбкі віддам вам размещения бордів на ваших площинах".

Або: "Олено, віддам вам друк (щоденники та шкільні зошити - загальний наклад 15млн.прім.)".

У цих розмовах, власне, і пролетіли залишилися до тендера дні. Ну а оскільки робота була вже готова (а значить і втрачати було вже нічого!) - 29-го я згнітивши серце оговталася на вулицю Турівську, де і квартирує депутатська фракція БЮТ.

Сам тендер, до речі, мені сподобався: і оснащеністю залу, і жвавістю аудиторії (як Юлії Володимирівни, особисто "приймала парад", так і депутатів з її штабу).

Про інших учасників рекламного тендера не знаю нічого - як і належить, нас з ними вміло "розвели" у часі.

А далі - склалося так, що прийнята в роботу була саме рекламна концепція, запропонована моєю компанією (та сама, що й дала путівку в життя сьогодні вже знаменитої кампанії ВОНА ПРАЦЮЄ).

Отже, зерна посіяні правильні. Настав час пожинати плоди: принаймні, я так думала. На жаль, дуже скоро пан Уколов не забув нагадати мені вічну народну мудрість: "Дурень думкою багатіє".

Для початку він витончено узяв назад дані раніше обіцянки з розміщення реклами та друку. "Олено, размещения буде на наших ВЛАСНА площинах. Обліште ". "Олено, друк Щоденників та зошітів - це взагалі питання не мого департаменту. Обліште! "

На моє боязке нагадування про СЛОВІ, яке він дав, Уколов вдарив вже без сентиментів і напевно: "Олено! Жодних ПАПЕРІВ Щодо цього НЕ існує. Обліште! "

Правильно, дурнів (і дур!) - Вчать! Або, як там було раніше у БЮТ: Справедливість - Є. ЗА НЕЇ ВАРТО БОРОТИСЯ.

Далі - ще цікавіша. Якщо, звичайно, до моєї ситуації застосовно це слово.

Чи не впевнена вже ні в чому, я задала питання про гроші. І з полегшенням почула у відповідь: "Так, платіті будемо!"

"Раз обставини раптом помінялися, і на розміщення з поліграфією розраховувати не варто - що ж, візьмемо за працю грошима", - подуспокоівшісь, розсудила я.

І тут мене чекала несподіванка номер два. Сума, запропонована паном Уколовим "за все", попросту приголомшила: 500у.о., і ні сольдо більше. Та я папери на кольорові роздруківки витратила приблизно на таку ж суму!

Або скажу інакше: знай я заздалегідь, які "деньжищи" стоять на кону - без варіантів відмовилася б від такого "бізнесу" на користь повсякденних рекламних та дизайнерських проектів, що дають незрівнянно більше! Ось тільки заздалегідь про п'ять жалюгідних зелених папірцях, і складових жаданий рекламний "суперприз" - мені завбачливо нічого не сказали ...

(До речі, буду справедлива: мій співробітник, відправлений за гонораром, отримав на руки не п'ятсот, а цілу тисячу доларів - мабуть, пан Уколов все ж злегка засоромився початкової суми).

Ну що ж, атракціон небувалої щедрості в результаті не відбувся. Рясні плоди з благодатного древа політичної реклами - так і не обсипалися. Оману побратимів-рекламістів про "великої передвиборчої жнивах" - для мене остаточно перейшло в розряд стійких оман. Славний похід у тендерне плавання здобув доблесним переможцям ту саму зелену тисячі ...

Так чи інакше, а сумувати я не привчена. До того ж залишалася ще можливість отримати із ситуації хоча б непрямі дивіденди. Маю на увазі авторство резонансною - і по всьому успішною - реклами. Авторство, що належить "Студії Олени Петрової".

Але і в цьому питанні незабаром почалися якісь магічні рухи тіла. Рекламу ВОНА ПРАЦЮЄ стали по черзі приписувати то Артему Лебедєву, то чомусь пану Турчинову (більше йому зайнятися, звичайно ж, нічим!), То таким собі "видом політтехнологам".

Дозвольте, панове: а як же "Студія Олени Петрової"? Що не одержала за свою чесну рекламний продукт (по черзі):

- Обіцяного розміщення зовнішньої реклами;

- Печатки тиражів рекламної продукції;

- Нормальної грошової оплати;

А в результаті - навіть і права залишитися АВТОРОМ кампанії?

Вже в році, (залишивши невирішені протівіречія році пішов) я запропонувала пану Уколову ОФІЦІЙНО підтвердити авторство в рекламній кампанії ВОНА ПРАЦЮЄ "Студії Олени Петрової". Пообіцявши у разі відмови оприлюднити всі обставини цієї вельми непривабливої ??історії.

Уколов відмовився.

Тому про всі обставини історії - Ви зараз і читаєте ...

Отже, Уколов відмовився:

обгрунтувавши свою відмову досить оригінальний спосіб:

"Олено, а з чого ві взяли, что авторство є вашим? Насправді це колективна робота кількох агенцій та нашого Штабу. Вашу долю у ній я не заперечую - альо Щодо авторства Це вже занадто ... "

Що ж, по частині вміння підтасувати інформацію зручним для себе чином - пан Уколов просто маестро. Безперечно. Ось тільки навіщо ж забувати при цьому ВЛАСНІ підтвердження тих фактів, які згодом ОСОБИСТО і спростовуються?

Я маю на увазі лист, на мій погляд, не залишає сумніву в тому, хто саме є автором рекламної концепції. Лист, вийшло з-під пера нашого героя і адресований мені. Втім, читайте самі:

клікніть для збільшення

Підприємство, згодна, досить ризиковане: адже майже ніяких паперів, що підтверджують все мною сказане - у природі немає. А значить, Уколов може затіяти судову тяжбу.

Чому я все ж таки зважилася?

Мій розрахунок простий:

- Є люди, які добре знають обставини справи

- Є Юлія Володимирівна, особисто брав нашу роботу;

- Є багато моїх колег, Знаючий Уколова достатньо для того, щоб зрозуміти: я пишу про нього правду і нічого крім правди;

Якщо пан Уколов готовий переступити через все це - нехай відкриває військові дії. Я до них готова, бо знаю головне: моя реклама - ВОНА ПРАЦЮЄ!

А колег-рекламістів хочу застерегти: НЕ ВІРТЕ замовнику на слово. Навіть якщо він представляє авторитетну політичну силу. Особливо - якщо він представляє політичну силу!

Тому що гідні гонорари за роботу на "політиків" - це не що інше як наше стійке оману. У яке - на жаль - так хочеться вірити!

Петрова Олена, директор і власник компанії "Студія Олени Петрової"