Дитяча лікарня майбутнього як фактор політичної конкуренції?

Чи вдасться після зміни режиму провести реформу у сфері охорони здоров'я для дітей та створення сучасних установ, що надають послуги на рівні світових медичних центрів? На прикладі проекту Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері і дитини, більш відомого як Дитяча лікарня майбутнього (далі - ДЛМ), можна побачити найбільш огидні риси української влади: невиконання обіцянок, перекладання відповідальності на своїх попередників, закулісні ігри, цинічне ставлення до життя і здоров'я співгромадян (а в нашому випадку - хворих дітей).

Багато українців, почувши 8 років тому по телевізору про початок будівництва ДЛМ, радісно стрепенулися: нарешті не тільки американці чи європейці, але й ми зможемо взяти безпосередню участь у чомусь грандіозному, сьогоденні і дуже потрібному, щоб потім розповідати про це свої дітям і внукам. ДЛМ стала - ні багато, ні мало - першої національною ідеєю, здатною об'єднати націю від Львова до Донецька, від Чернігова до Сімферополя. Багатомісячне агітаційне турне по Україні, що завершилося 17 грудня 2006 Всеукраїнським телемарафоном, принесло свої плоди: організаторам вдалося зібрати майже 243 мільйони гривень. Саме така сума прозвучала під час телемарафону, на якому представники великого українського бізнесу почергово в прямому ефірі озвучували величезні суми на підтримку будівництва лікарні: 15 мільйонів доларів від Тарути, 12700000 - Ахметов, 10 мільйонів доларів - Пінчук (пообіцяв профінансувати покупку дорогого лінійного прискорювача) і т.д.

За даними фонду "Україна 3000" на рахунки "Трансбанку" із задекларованих благодійниками 243 мільйонів надійшло близько 100 мільйонів гривень. Пан Тарута так і не виконав публічно даної обіцянки перерахувати гроші. Крім того, понад півмільйона українців долучилися тоді до збору коштів і відправили смс вартістю 5 гривень до фонду ДЛМ.

Однак до їх матеріалізації у вигляді сучасної лікарні так справа тоді і не дійшла. Експерти називають кілька причин, що зіграли фатальну роль у долі проекту ДЛМ.

По-перше, бідній нації вдалося зібрати менше половини необхідної на той час суми (говорилося про 600 мільйонах грн. Бюджету на будівництво.). А потім грянув економічна криза 2008-го року, і говорити про реалізацію глобальних докризових ініціатив стало ознакою поганого тону. Хоча у фонді "ДЛМ" і проводилися регулярні наради, вперше в подібних проектах вивішувалася на сайт фінансова звітність, регулярно публікувалися матеріали в ЗМІ, проводились безпрецедентно відкриті конкурси на вибір проектантів, трансльованих у прямому ефірі, конкурс на вибір лінійного прискорювача і т.д.

По-друге, - і це вже чисто український феномен, - боротьба проти Ющенка перетворилася на боротьбу проти курируваного ним проекту. Почнемо з того, що ділянка для будівництва лікарні Київрада, де у Ющенка не було своєї більшості, виділила тільки через три роки після початку проекту. (Чому, до речі, не опублікувати б прізвища усіх тих депутатів, які блокували дане земельне рішення? Хто з них буде "представляти інтереси киян" в нинішній Київраді?).

Важливо відзначити, що з самого початку проект будівництва лікарні був державним, замовником будівництва лікарні виступав ДУС, Фонд відповідав за забезпечення проектування, навчання персоналу для майбутньої лікарні.

На державному ж рівні проти Віктора Андрійовича виступив "відданий ворог" Юлія Володимирівна. На початку кризи-2008 вона публічно висловила сумніви в надійності "Трансбанку", на рахунках якого зберігалися гроші ДЛМ. Українським вкладникам довго пояснювати "сигнали влади" було не потрібно - вони тут же кинулися забирати свої гроші, знищуючи тим самим і банк, і ідею ДЛМ.

"Я був одним з ініціаторів проекту ДЛМ, і перший мільйон вніс від" Трансбанку ", - згадує екс-власник" Трансбанку "Володимир Костерін - Писали, що проект заморожений. Що гроші, які лежали на рахунках" Трансбанку "нібито пропали, згадувався банк і моє ім'я. Розпочався відтік депозитів, з Кабміну державним підприємствам пішла команда вивести обороти з банку. Згодом всі гроші фонду "Україна 3000" були переведені з рахунків "Трансбанку" в "Укрексімбанк".

Лікарня стала зручним об'єктом для агресивної інформаційної кампанії проти Катерини Ющенко. На той момент невиразна позиція Віктора Ющенка з даного питання тільки посилила негативний ефект.

"Було дуже багато людей, які не хотіли, щоб цей проект відбувся. Лікарня майбутнього - це проект державний, і мені не пощастило мати прем'єр-міністра, який за цей час вніс би до бюджету цей проект. При Тимошенко я цього зробити не зміг" , - заявив Віктор Ющенко 1 листопада 2013 в інтерв'ю виданню "Вести. Репортер".

Висловлювань Юлії Тимошенко на дану тему у відкритих джерелах знайти не вдалося. Почути від неї щирі зізнання в саботуванні даного будівництва представляється малоймовірним.

Подальша доля ДЛМ склалася вкрай сумно. Восени 2011 року Президент Янукович у приватній розмові з одним з організаторів проекту підтвердив інтерес до його завершення. У листопаді 2011 року прем'єр-міністр України Микола Азаров, у своєму фірмовому стилі наїхавши на "папередніков", сказав, що уряд "господарників" добудує ДЛМ за рік: "Про неї ( ДЛМ - автор) багато балаканини. Років п'ять вже базікають. А я вже багато разів говорив: Не базікати треба, а розглянути питання, ухвалити рішення, і щоб це рішення було виконано. Якщо ми це рішення приймемо, то ця лікарня буде за рік побудована ". В результаті в фонд "Україна 3000" були направлені десятки перевіряючих, які за кілька років при всьому своєму завзятті не змогли виявити економічних порушень по проекту "Дитяча лікарня майбутнього".

Незабаром позиція Азарова з даного питання різко змінилася, точніше про ДЛМ прем'єр просто-напросто перестав згадувати. Зате він згадав про проблеми Національної дитячої спеціалізованої лікарні Охматдит, якої катастрофічно не вистачало власних приміщень.

В лютому 2013 року відомство Укрєвроінфрапроект (більше відоме як Нацагентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини Євро-2012 та реалізації інфраструктурних проектів) було визначено відповідальним за виконання будівництва лікувального комплексу для Охматдиту, фактично ж будівництвом стала займатися донецька фірма ТОВ "Укрпрофмед" (засновники компанії з бізнес-оточення Олександра Януковича). І якщо на початку 2013 року кошторисна вартість будівництва було 1,785 млрд. Грн., То до кінця року зросла до 2477000000. Грн. Для порівняння: за словами керівників проекту, для будівлі ДЛМ необхідно 1, 306 млрд. Грн., Що більш ніж на мільярд менше, ніж витрати на Охматдит, при цьому площа і інфраструктура ДЛМ значно більше.

Однак виглядати білим і пухнастим на тлі "папередніков" у Азарова не вийшло. Опікунська рада "Охматдиту" в липні 2013 року фактично звинуватив прем'єра у використанні модернізації лікарні для прикриття черговий розпиляння державних коштів і заявив: "Прем'єр-міністр повинен чесно визнати, що завершення модернізації та початок експлуатації нового корпусу" Охматдиту "не відбудеться в публічно обіцяний їм термін - до кінця 2013 року ".

Кореспондент газети "День", побувавши у вересні 2013 року на об'єкті, повідала історію про український варіант потьомкінського села: "Блок" Д ". Відділення променевої терапії. Здається, що навкруги не капітальні стіни, а якісь бутафорські ширми, з яких час від часу відвалюються шматочки штукатурки. Прораб заспокоює: "Все нормально". Але після кількох питань з'ясовується: "Оздоблення стін буде не такою. І взагалі цієї стіни тут немає за проектом. Це тимчасова технологічна перегородка. Ця стеля повинен бути вище на двадцять сантиметрів, ніж ви бачите ". Виявляється, ці декорації придумали і звели ще взимку, напередодні приїзду на будівництво прем'єр-міністра Миколи Азарова з" інспекцією "- робітники побудували тимчасові стіни, пофарбували їх, зробили стелі, поклали лінолеум, повісили двері. А глава уряду, зі слів будівельників, взяв і не приїхав ".

Коментарі, як кажуть, зайві.

"Це дуже дорогий об'єкт. І, тим не менш, ми налаштовані на те, щоб в кінці наступного року будівля була в повному обсязі введено в експлуатацію через" не можу "і через неможливо", - написав Микола Азаров на своїй сторінці в соціальній мережі у вересні 2013 року. Швидше за все, в кінці нинішнього року Азаров не даватиме звіт своїм невиконаним обіцянкам ...

Катерина Ющенко та Олександр Максимчук у всіх публікаціях наполягають на тому, що Фонд "Україна 3000" і "ДЛМ" виконали свої зобов'язання за проектом, і що його заморожування пов'язане з його зайвою політизацією. На їх думку, актуальність проекту з часом тільки збільшується, і що проект може бути здійснений і з залученням іноземних інвесторів, обгрунтовуючи свою позицію тим, що є достатньо інвесторів, готових дофінансувати проект. Справа за малим - формальним рішенням з боку Кабміну про участь приватних інвесторів у проекті.

"Все, що мав зробити фонд, ми зробили. Ми не зупинилися, тільки за останній рік (2011) ми придбали обладнання на суму 35 млн. Грн, за рахунок коштів благодійників, і передали все в користування двом медичним установам - Інституту раку та Інституту педіатрії, акушерства і гінекології. Устаткування саме те, яке заплановане було в тій лікарні, і воно фактично вже рятує дітей. Тому якісь звинувачення на адресу фонду в неефективності ... ми їх відкидаємо, тому що ми зробили все, за що бралися ", - заявив Олександр Максимчук.

Ще один момент - незважаючи на те, що договором з ДУС, укладеним на початку проекту, фінансування будівельних робіт фондом не передбачалося - будівельний майданчик повністю, за гроші Фонду, підготовлена, і будівництво, при бажанні, можна дуже швидко відновити. Тим більше що проект будівництва пройшов державну експертизу.

Дійсно, в березні 2007 року між Державним управлінням справами (ДУС) та благодійним фондом "ДЛМ" був укладений договір, згідно якого, замовником і фінансистом будівництва виступає держава. І тому всі претензії, будь ласка, до нього. А, дійсно, чому фонд "ДЛМ" жодного разу не подав до суду на державу, яка підвела і сам фонд, і мільйони українців? Адже пункт 7.2. згаданого договору говорить: "Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку". Як показав час, очікувати від уряду партії регіонів дій з реалізації проекту було помилковою тактикою. Як і чекати дозволу з боку уряду зайти європейським інвесторам, адже з медичного проекту міжнародного рівня відкати представникам влади отримувати було б скрутно.

Тому для нового президента України Петра Порошенка, яка одержала таку вотум довіри на останніх президентських виборах, а також що є багатодітним батьком, добудувати, нарешті, ДЛМ - не лише справа корпоративної честі, але і та золота акція, яку він легко зможе обміняти на любов і повагу не тільки наших дітей, а й онуків-правнуків. (Тільки б ця золота акція не перетворилася з плином часу в золотий батон!)

Для успішного завершення проекту ДЛМ у нього маються нині всі можливості: і адмінресурс, і міжнародні зв'язки, і потенційні інвестори.