Між Америкою і Росією немає нейтральної смуги
Для сварки обов'язково участь двох сторін. Політик, який уявив себе чи то красунчиком, чи то генієм, чи то тим і іншим одночасно, повинен неодмінно почати сходження в світовий бомонд з дуелі. Російський "справжній підполковник" теж жадає сатисфакції і після "льодяників Януковича", і після краху чубайсовскіх планів "ліберального імперіалізму" (коль неможливо кешем перебити багатеньких індусів, так чому б не знизити їм рентабельність "Криворіжсталі" за рахунок поставок дорогого газу?) Крім того, у високій політиці, як в будь-якій битві, бажання ризику наростає.
Маленькі вітрильники змінюють курс тільки тоді, коли змінює напрямок Вітер, який жене їх чи то до мети, чи то до смерті. Вражає на порозі холодної зими непохитне спокій прем'єра-піарника Єханурова, який вирощує "кластери авіапрому" (до відома володаря секретної економічної програми: літаки в світі поки будує тільки шість країн, і, на жаль, не факт, що сьомий такою країною стане Україна; і взагалі, - ніяким словоблуддям не можна пояснити повну відсутність навіть натяків на другий аукціон по типу вдалого продажу "Криворіжсталі").
Уряд навіть не намагається припинити ні плач Ярославни у виконанні Плачкова, ані вкрай негнучкі рухи тіла Івченко. А адже відставок в разі провалу переговорів з "Газпромом" не уникнути, особливо напередодні і так ледве Волочай ноги парламентських виборів 2006 року: до гасел масі прохолодні, коли Холодні! І хоча Ющенко, який явно забув дорогу до супермаркету, стверджує, що українці відчули зміни "по бутерброду", все одно ясно: напередодні енергетичного колапсу не можна так з країною!
Як заявив днями Лех Валенса, Кваснєвський добре керував польської убогістю. Цілком можливо, що і української теж. У всякому разі, я не поділяю захоплення Ющенка з приводу бюджету-2006: мовляв, і на будівництво доріг геть стільки грошів виділено, і на боротьбу зі СНІДом і туберкульозом ого-го скільки. Це не заважає нам залишатися лідерами і за кількістю хворих на СНІД і туберкульоз, і по повній відсутності хороших доріг (може, помаранчеві дозволять, нарешті, Рахунковій палаті предметно контролювати бюджетні витрати, а КРУ Мінфіну почне ловити чиновників-злодіїв?)
Звичайно, "газават" на хуторі поблизу Диканьки змусив і російських, і українських політиків стати в ті бойові пози, які, на їх думку, полюбляють електорат. Точно як у випадку з нещасною Тузлою, доля якої після успішного виступу "Батьківщини" на російських парламентських виборах більше нікого не хвилює. Невже політизується навіть ціна на газ як засобу для задоволення господарських потреб населення? Адже це суто економічний, суто урядовий питання, яке легко можна було б вирішити через послідовні відставки Івченко-Плачкова-Сташевського-Єханурова (раз вони не навчилися порівнювати державні потреби з можливостями)?
І ура-патріотизм лідерів політичних партій, в більшості своїй раптом навідалися для піару в Москву, нині нікому не потрібен: потрібен сугубий розрахунок і професіоналізм. Так, у північного сусіда раптом виявилися великі недоліки, але ж нікуди не поділися і його гідності, зокрема, крайня "доступність" самого Кремля: ви тільки порахуйте, наприклад, скільки разів у 2005-му в гостях у Путіна побували Зінченко та Литвин ( і скільки разів Ющенко приймав у Києві чиновників їх рангу з російської сторони).
Інша справа, що часом політики-невдахи просто жадають скандалу. І нікому сьогодні не потрібна перед виборами сама ідея торгового світу з Росією? Як влучно зауважив Гарсіа Маркес, більшість з тих, хто б'ється нібито за свої великі партії, бореться насправді за себе: гординя точить. Виходить, "Івченко і компанія" б'ються сьогодні не за газ, а тільки за владу?!
"Росіяни йдуть", - цей істеричний крик часів холодної війни не затихне відразу після новорічного "Вогника". І не треба чіплятися за старі міфи про старшого і молодшому братів (до речі, навіть у казках з братами пов'язані всякі сумнівні ситуації). Російська Федерація у важкі часи перебудови позбулася "брательник" у Біловезькій пущі, а коли зміцніла, то раптом захотіла "впливати". А у "брательник" бізнес-еліта тримає свої "кровні" в швейцарських, а не в московських банках. Так в підземних сховищах, як бреше з початку року НАК "Нафтогаз України", запасец на зиму - аж 8 мільярдів кубометрів газу. І взагалі у нас ейфорія. Закінчується. Бо мало прокинутися знаменитим: ще треба переконатися у відсутності гамівної сорочки.
Віктор Чайка, шеф-редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua