Кандидатська міфологія

Парламентська кампанія-2007 офіційно стартувала. ПР, БЮТ, НУ-НС і КПУ, які мають 100% шанси подолати 3% електоральний бар'єр, презентували передвиборчі програми, затвердили списки і зареєструвалися в ЦВК. Помпезність з'їздів, публічні заяви лідерів і мішура кулуарних домовленостей не приховали головного: групи, що змагаються за портфелі в новому Кабміні та губернаторські пости, конкурують не ідеологіями і навіть не конкретними пропозиціями. Суб'єкти передвиборчої кампанії перетворили її на кастинг міфів про себе і своїх конкурентів.

На перший погляд, нинішньому уряду є чим пишатися. Згідно з даними Держкомстату, приріст реального ВВП тільки в січні-червні 2007 року порівняно з таким же періодом попереднього року склав 7,9%.

Іншими словами, українське економічне диво сталося. І справа навіть не в зростанні добробуту (рівень якого як і раніше далекий від чудесного), а в надприродне характер того, що відбувається. Податкова реформа не відбулася, мораторій на землю не знято, система держзакупівель близька до паралічу, інноваційна політика зводиться до створення СЕЗ і ТПР, які використовуються для обкатки "інноваційних" способів уникнення оподаткування.

Більш-менш помітне зростання ВВП почався не з приходом до влади нинішньої урядової команди, а ще при старому "злочинному режимі" - в 2000 році. Так, змінювалися темпи зростання (що природно, розвиток - це завжди коливальний процес), траплялися товарні та галузеві кризи, але основна тенденція залишалася незмінною. Економіка зростала навіть коли країна жила взагалі без уряду.

Причини поточних українських успіхів варто шукати за межами України. У 2000 році економічний підйом почався в усіх країнах СНД. Сукупний "пострадянський" зростання ВВП, за даними експертів ООН, в той рік склав 5,4% і нижче цієї позначки вже не опускався. Потихеньку життя стало налагоджуватися навіть у Вірменії, основними природними ресурсами якої є красиві пейзажі. Причини: економічна активність населення, вилікувався після культурного шоку і зростання світових цін на нафту, газ, метал, бавовна та інше сировину.

Те, що в Україні є конкретні люди, які збільшили ВВП і підвищили зарплати, - передвиборчий міф, культивований політичними силами. Власне, більшість рекламно-політичних меседжів - міфи. Наприклад, Партія регіонів має таке ж відношення до проведення Євро-2012 в Україні, як і до відновлення економіки все тієї ж Вірменії. БЮТ обіцяє українському народу енергетичний прорив шляхом будівництва нового газопроводу в обхід Росії. А грошей на таке будівництво (більше $ 10 млрд) ні у БЮТ, ні у держбюджету немає. Основний міф Нашої України в тому, що скасування депутатської недоторканності знизить корупцію. Щонайменше, це наївно, адже, по-перше, переважна більшість корупціонерів злодійств у виконавчій владі без всякого імунітету, а по-друге, в системі продаваного правосуддя важко покарати навіть самого винного, але заможного клієнта.

Таким чином, політичні ролики можна класифікувати як недобросовісну рекламу. Оскільки рекламовані продукти в даному випадку не є тим, за що їх видають. Є навіть підозра, що ці "продукти" не володіють взагалі ніякими корисними "споживчими" властивостями, раз вже про ці останні замовчують.

І це прикро, але не смертельно. За оцінками аналітиків Світового банку, тенденція зростання ВВП в країнах СНД, а, отже, і в Україні в найближчі роки збережеться. Зрозуміло, що будь-які політики, які в цей час виявляться при владі, продовжать розміщувати неякісну рекламу - будуть створювати собі імідж творців економічного дива. Важливо, щоб при цьому вони не втручалися в економіку.

Найкращі тиражовані міфи передвиборчої кампанії-2007

Загальний міф про податкову реформу

Податкова реформа - улюблена тема міфотворчості основних політичних гравців. Зокрема, БЮТ пропонує здійснити "підприємницький прорив" за допомогою скасування ПДВ. Свого часу цю ідею критикували за те, що заміна ПДВ на податок з обороту (податок на реалізацію) призведе до значного збільшення податкового тягаря. Європа зіткнулася з цією проблемою ще в середні століття: при 10% податок на реалізацію товар невиправдано дорожчав на кожному етапі його перепродажу і бізнес ставав невигідним. Втім, велика ймовірність того, що, прийшовши до влади, Юлія Володимирівна відмовиться від цього задуму. Одного разу так вже сталося - в 2005 році, будучи прем'єром, Тимошенко заявила буквально наступне: "Ми йдемо в Європу, а в Європі ПДВ, податок на прибуток і всі інші діють у повному обсязі. Якщо ми хочемо в Європейський Союз, то наша податкова система має кореспондуватися з діючою там ". Партія регіонів і Наша Україна також збираються порадувати підприємців новим податковим кодексом. Відповідний законопроект допрацьовувався декількома урядами останні п'ять років. Документ являє собою нині існуючі податкові норми, але зведені воєдино. Звичайно, при цьому передбачається усунути якісь невеликі законодавчі протиріччя, наблизити податковий облік до бухгалтерського і навіть знизити на 1-3% деякі податкові ставки, за рахунок збільшення "бази оподаткування". Швидше за все такий кодекс рано чи пізно буде прийнятий, але чи можна назвати таку реформу реформою? Багато платників податків ризикують взагалі не помітити ніяких змін.

Партія регіонів

1. Віктор Федорович Янукович особисто забезпечив зростання ВВП і зниження цін на м'ясо

фото Артур Бондар / ОБОЗ

2. Проведення чемпіонату Європи з футболу в 2012 році на території України та Польщі - заслуга Віктора Федоровича Януковича

3. Віктор Федорович Янукович відновив хороші відносини з Російською Федерацією

Наша Україна - Народна самооборона

1. Позбавлення депутатів недоторканності поборе корупцію

фото Артур Бондар / ОБОЗ

2. Партійні списки очищені, тепер в них лише ідейні патріоти з "чистими руками"

3. У блоку є реальна програма дій після виборів

БЮТ

1. Чи не допустить втручання чиновників у роботу комерційних підприємств, а держави - в економіку

фото Артур Бондар / ОБОЗ

2. Зменшить залежність від монополії імпортного палива, знизить ціну на газ і побудує газопровід в обхід Росії

3. Сформує ринок землі

NB! Ключові суб'єкти політичного процесу йдуть на вибори під лівими гаслами і соціально орієнтованими програмами. У такій суворій реальності саме існування КПУ і СПУ стає міфом. Історично ліві політичні сили, позбавлені потужної фінансової підтримки, приречені робити на політиці бізнес і виконувати функцію молодших партнерів по коаліції.

Шахтар - чемпіон!

Віктор Федорович Янукович і Партія регіонів пропонують у передвиборчій програмі поступальний, економічно вивірене розвиток при збереженні політичного status quo. Документ називається "Стабільність і благополуччя". У програмі уточнюється, що мова йде про благополуччя всіх громадян, і представлена ??досить докладна кошторис надання благ населенню. Якщо після виборів ПР виявиться ядром уряду, то вже через пару місяців почне платити за новонароджених, підвищувати пенсії і видавати акти права власності на землю. Автори програми вирішили не робити ставку на результати економічних реформ, обіцяних в 2006-м (бо їх провал очевидний і не має виправдань, оскільки до розпуску ВР Кабмін мав усі важелі для їх реалізації). План партії простий: оптом скупити голоси виборців, пообіцявши їм соціальну підтримку. Регіонали позиціонуються як ефективні менеджери і, швидше за все, будуть наполягати на прем'єрстві Януковича. Природно, з прицілом на

Міф № 1

Про уряд і зростанні ВВП

"Економічне зростання - результат роботи ефективного уряду і фундамент соціального благополуччя" вибори президента в 2009 році.

Коментар Контрактів. Статистика - річ уперта: у 2005-му приріст ВВП склав 2,7%, в 2006-му - 7,1%, в 2007-му очікується 7,5% (за підсумками першого півріччя - 7,9%). На підставі цих цифр політтехнологи регіоналів сформулювали чіткі електоральні посили: "помаранчеві - криза", "регіонали - процвітання". Хоча насправді Кабмін Януковича не зробив нічого такого, що істотно вплинуло б на темпи зростання ВВП. Ключові податкові ініціативи були або явно точковими (відновлення пільг суб'єктам СЕЗ і ТПР, введення нульової ставки ПДВ при імпорті інвестоборудованія для підприємств нафтопереробки і ГМК), або непродумано глобальними (ускладнення спрощеної системи, прийняття Податкового кодексу), але і ті й інші не були підтримані президентом. А провал приватизаційної політики (із запланованих 10,5 млрд грн надходжень зібрали трохи більше 1 млрд грн) і параліч системи держзакупівель (ціна питання - понад 20 млрд грн) перетворили інноваційність видатків держбюджету-2007 на фікцію.

Міф № 2

Про прем'єру і Євро-2012

"Проведення Євро-2012 в Україні - заслуга Віктора Януковича"

Коментар Контрактів. 28 січня 2005, коли деякі лідери Партії регіонів були за межами країни, ФФУ подала заявку до УЄФА на проведення Євро-2012 в Україні. 16 травня 2005 президент підписав Указ про невідкладні заходи з підготовки до тендеру за право проведення чемпіонату Європи з футболу. ВР у першому читанні прийняла спеціальний законопроект (його підтримали всі фракції), а Кабмін Тимошенко надав фінансові гарантії, підтвердивши серйозність намірів України. Комітет з підготовки до Євро-2012 очолив віце-прем'єр Микола Томенко. 8 листопада 2005, коли Віктор Янукович повернувся у велику політику, Україна виграла перший етап тендеру УЄФА. В уряді Єханурова робочу групу з підготовки до Євро-2012 очолив віце-прем'єр Кириленко, а 31 травня 2006 року, коли регіонали критикували помаранчеву владу, Україна і Польща подали в УЄФА другому досьє, а саме: гарантії урядів, понад 100 детальних схем реконструкції та будівництва стадіонів, медичну, транспортну і правоохоронну концепції, маркетинговий план з популяризації Євро-2012. 18 квітня 2007 спільна українсько-польська заявка була визнана кращою. Її презентували Віктор Ющенко, Єжи Дудек, Олег Блохін, Андрій Шевченко, Віталій Кличко, Сергій Бубка та член виконкому УЄФА Григорій Суркіс - головний винуватець торжества. У травні поточного року Янукович очолив оргкомітет з підготовки до проведення Євро-2012. Досі чиновники різних рівнів і політики всіх мастей оцінюють перспективи освоєння інвестицій в Україну - близько $ 20 млрд до 2012-го, хоча реальна підготовка до проведення Євро-2012 заблокована політичною невизначеністю.

Міф № 3

Про Кабмін і добросусідство

"Помаранчеві уряду зіпсували, а Кабінет Януковича відновив хороші відносини України з Росією"

Коментар Контрактів. У хорошому міфі, як і в жарті, є доля правди. У 2005-му відносини України з РФ, дійсно, не склалися. Найбільш відчутним провалом, нагадаємо, став договір "Про врегулювання відносин у газовій сфері", підписаний Газпромом, Нафтогазом і РосУкрЕнерго 4 січня 2006 в Москві. Зокрема, була розірвана вигідна для нашої країни зв'язка "ціна - транзит" (ставка плати за транспортування газу територією України зафіксована до 1 січня 2011 року в розмірі $ 1,6 / тис. куб. М на 100 км, а ціна на газ встановлена тільки до 1 липня 2006 року - $ 95. куб. м), а поставки газу в Україну монополізувала компанія, зареєстрована в швейцарському кантоні Цуг. Пізніше Нафтогаз, який взяв зобов'язання створити з РосУкрЕнерго СП для реалізації газу на внутрішньому ринку, втратив 50% надходжень від промспоживачів. Нагадаємо також, що в 2006-му ПР побудувала свою передвиборчу програму на критиці невигідної для України угоди, обіцяючи, прийшовши до влади, повернутися до договорів 2002-2004 років. На перевірку регіонали виявилися надмірно самовпевнені. Міністр ПЕК Юрій Бойко не зміг домогтися від Газпрому навіть мінімальних поступок і капітулював: з 1 січня 2007 року ціна газу на російсько-українському кордоні - $ 130/тис. куб. м. Гірше того, за цією ціною Укртрансгаз купує енергоресурс, споживаний компресорними станціями при транспортуванні російського газу (близько 7 млрд куб. м щорічно). При цьому ні плата за транзит, ні схема поставок газу в Україну не змінилися.

Віктор і НУ-НУ

У проекту НУ-НС дві програми. Програма мінімум - пройти до парламенту, увійти в парламентську більшість (з ПР або БЮТ - не суть важливо) і отримати якомога більше посад в уряді. Програма максимум - не дати обійняти посаду прем'єра Віктору Януковичу чи Юлії Тимошенко, знизивши таким чином їхні стартові можливості на президентських виборах 2009-го. Робиться це все, згідно з офіційним назвою програми блоку - "Для людей - а не політиків!". Кошторис заходу багато в чому збігається з тією, яка закладена в програму Партії регіонів. У разі приходу до влади НУ-НС, держава в 2008-2010 роках буде платити за новонароджених, підвищить мінімальну зарплату і "покінчить з чергою військовослужбовців за житлом" (стилістика збережена. - Прим. Ред.).

Міф № 1

Про програму як такої

"На базі передвиборчої платформи НУ-НС буде сформована політична партія"

Коментар Контрактів. З точки зору класичної політології передвиборча програма НУ-НС нелогічна, як і саме це передвиборче освіту. Ліві Юрія Луценка, праві Юрія Костенка, центристи В'ячеслава Кириленка і правильно орієнтований секретар РНБОУ Іван Плющ під керівництвом президентського секретаріату - це гримуча суміш ділових та особистих інтересів, кар'єрних устремлінь і обіцянок, амбіцій та ідеологій. Почасти тому програма НУ-НС амбівалентна. Соціальні обіцянки перемежовуються в ній з ліберальними економічними ідеями (спрощення адміністрування ПДВ, збереження спрощенки і т. д.), а реалізовуватися це все буде для того, щоб "навести порядок у країні, об'єднавши під початком президента зусилля демократичних сил". Про це НУ-НС заявляє прямо, наполягаючи на тому, що "програма блоку народилася в процесі діалогу з людьми" і, що в її основі лежать результати виконання президентських обіцянок Віктора Ющенка (у тому числі і виведення українського контингенту з Іраку). Навряд чи на базі НУ-НС, що просуває не так свої ідеї, скільки президента, створять повноцінну партію після виборів до ВР. Більш ймовірно, що блок (або його частина) увійде до коаліції з ПР.

Міф № 2

Про очищення списку

"НУ-НС визнав кадрові помилки 2005-2006 років, очистив і оновив список кандидатів у ВР VI скликання"

Коментар Контрактів. Якщо зіставити передвиборної список НСНУ, поданий до ЦВК у грудні 2005-го, зі списком НУ-НС, то неважко помітити, що з першої сотні кандидатів у депутати від пропрезидентського блоку випало близько 50 осіб. Це, дійсно, свідчить про те, що над списком попрацювали (інакше й бути не могло, враховуючи, що до блоку приєдналися УНП і соратники Луценка), проте кількість, виявляється, не завжди переходить в якість. Бізнесмени Давид Жванія, Микола Мартиненко та Олександр Третьяков не відділена від влади - вони фігурують в списку НУ-НС під цілком прохідними номерами 21, 48 і 59. Вигнання зі списку групи Кінаха у повному складі компенсоване появою групи Коломойського. Є в списку голова правління ВАТ "Укрнафта" Ігор Палиця (№ 68), член наглядової ради Укргазпромбанку Ілля Рибчич (№ 90) і глава наглядової ради ЗАТ "Промзв'язок" Ігор Піковський (№ 97). Не увійшли до список г-да Червоненко і Порошенко, але тільки тому, що перші гарантовано збереження поста губернатора Запорізької області, а друга, ймовірно, обіцяно посаду голови Нацбанку (до слова, Володимир Стельмах у списку НУ-НС під № 28).

Міф № 3

Про недоторканність

"Скасування недоторканності та ліквідація депутатських привілеїв дозволять очистити владу"

Коментар Контрактів. У 2003-му Ющенко і його найближчі соратники були іншої думки про депутатську недоторканність: опозиція, м'яко кажучи, в штики сприймали натяки президента Кучми на те, що непогано б вирівняти всіх перед законом. 5 жовтня 2005 президент Ющенко підписав закон, що поширює право імунітету на депутатів місцевих рад в обмін на голоси ПР за кандидата в прем'єри Юрія Єханурова (правда, Віктор Андрійович пообіцяв скасувати своє ж рішення через Конституційний Суд). Нагадаємо, що скасування недоторканності пов'язана з необхідністю внесення зміни до Основного Закону, а для початку цієї процедури необхідно 300 депутатських голосів. Навряд чи НУ-НС стане центром кристалізації більшості, але навіть якщо припустити, що блок переконає партнерів по гіпотетичній коаліції в доцільності скасування недоторканності, то реалізацію ініціативи блокує опозиція. У країні, де бізнес залежний від влади, а суди приймають різні рішення з одного й того ж питання, депутатська недоторканність - не розкіш, а конкурентна перевага і відносна гарантія безпеки.

Юліада

Юлія Тимошенко незвично конструктивна: в рекламних роликах БЮТ вона розповідає про свою боротьбу з олігархічними кланами, але не уточнює, з якими саме. Мається мінімум два пояснення нехарактерною для неї політичної толерантності: по-перше, відкрита критика НУ-НС і ПР каталізує їхні переговори про створення коаліції у ВР VI скликання, а це не в інтересах Тимошенко; по-друге, лідер БЮТ не виключає, що з кимось з конкурентів їй доведеться увійти в союз в жовтні. Головна мета Юлії Володимирівни - пост прем'єра, програма мінімум - гучний відхід в опозицію. І в тому, і в іншому випадку лідер БЮТ орієнтована на президентські вибори-2009. Потрапивши у виконавчу владу, вона обіцяє влаштувати "український прорив". Кандидати в депутати від БЮТ заявляють, що їм "набридло вимірювати прогрес десятими частками відсотків ВВП", вважають, що "Україна заслуговує всього і відразу" і нібито "знають, як і що робити". Дещо з того, що обіцяє БЮТ у своїй програмі, Тимошенко вже робила в 2005-му - на посаді прем'єра, а дещо пізніше - будучи в опозиції. Зупинимося на основних досягненнях.

Міф № 1

Про антикорупційне прориві

"Зниження втручання держави в економіку та впливу чиновників на ухвалення економічних рішень та діяльність підприємств"

Коментар Контрактів. 177 з 315 постанов, прийнятих Кабміном Тимошенко в I кварталі 2005 року, так чи інакше зачіпали кадрові питання. Під гаслами "катарсису влади" і "боротьби з корупцією" відбулися ротації в топ-менеджменті Нафтогазу, Енергоатому, Хліба України та інших фінансово ємних структур. 1 квітня 2005 прем'єр-міністр Тимошенко навіть підписала Постанову "Про конкурсний відбір керівників суб'єктів господарювання держсектора економіки, що мають стратегічне значення". Але жоден топ-менеджер НАК, ДАК, ДП або ЦК не був призначений відповідно до порядку, встановленого цим документом. Зачищаючи корупційну вертикаль "режиму Кучми", Тимошенко не змінила принципи її організації (хоча мала для цього повноваження). У 2005-му Юлія Володимирівна веде переписку і телефонні переговори з керівництвом ФДМУ, за словами Валентини Семенюк, схиляючи її до перепродажу НЗФ. Невтручання держави в економіку при Кабміні Тимошенко - це 50% збільшення тарифів на залізничні перевезення (при збереженні порочної системи знижок "Укрзалізниці"), адміністративне обмеження цін на м'ясо і нафтопродукти, різка ревальвація гривні. Апофеоз обмеження впливу чиновників на економічні рішення - постанова Кабміну, яка забороняє розпорядникам бюджетних коштів проводити тендери на суму понад 500 тис. грн без особистої візи прем'єра.

Міф № 2

Про енергоефективному прориві

"Зменшення критичної залежності від монопольного імпорту енергоносіїв, зниження енергоємності ВВП"

Коментар Контрактів. Відносної (далеко не повною, але й не зовсім декларативною) незалежністю від Газпрому Україна володіла до січня 2006 року. Контракт про обсяги та умови транзиту російського газу (від 21.06.2002 р.) і додаток до нього № 4 (від 09.08.2004 р.) дозволяли Нафтогазу в 2005-2009 роках купувати газ за ціною $ 50/тис. куб. м на російсько-українському кордоні і зобов'язували транспортувати до Європи, стягуючи плату за транзит в $ 1,09375 / тис. куб. м на 100 км території України. Насправді реалізація цієї схеми була пов'язана з необхідністю підписання протоколу між урядами РФ і України - раз на рік уточнювали обсяги транспортованого газу, суму і форму платежів за транзит. При уряді Тимошенко цей протокол не був підписаний. Влітку 2005 року керівники Газпрому і Нафтогазу розпочали перегляд системи домовленостей, концептуально вигідних для України. У ЗМІ просочилася інформація (досі не підтверджена, але й не спростована) про те, що перегляду передувала спроба Тимошенко змінити компанію-посередника між Газпромом і Нафтогазом. Результати: газ на російсько-українському кордоні коштує $ 130/тис. куб. м, транзитна ставка - колишня, 50% вітчизняного ринку промспоживачів віддано на відкуп РосУкрЕнерго, Нафтогаз ледве зводить кінці з кінцями ... Ні, Юлія Володимирівна безумовно права, пропонуючи у своїй програмі диференціювати джерела поставок газу, побудувавши новий газопровід Каспій - Україна через Азербайджан і Грузію, по дну Чорного моря в обхід Росії. Ось тільки в Енергетичній стратегії України до 2030 року (прийнятої, до речі, ще урядом Єханурова) уточнюється, що реалізація такого проекту тягне на ... $ 10,126 млрд. Навряд чи про нього має сенс говорити серйозним політикам напередодні нових переговорів з Газпромом, відкрито претендують на контроль над ГТС України і виявляє інтерес до боргових зобов'язань Нафтогазу.

До тим самим, які виникли у НАК в 2005-м, коли вона взяла в кредит $ 2 млрд і ... заплатила 10 млрд грн до держбюджету понад план.

Міф № 3

Про аграрний прорив

"Підтримка розвитку аграрної інфраструктури - аграрного фонду, аграрної біржі, страхового фонду, земельного банку ... Формування ринку землі"

Коментар Контрактів. 9 січня 2007 Верховна Рада конституційною більшістю голосів (367 - "за", в тому числі - 99 від БЮТ) подолала президентське вето і продовжила мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. По суті, реформа АПК була заблокована в інтересах великих орендарів і, почасти, чиновників, які промишляють переведенням ділянок у передмістях міст-мільйонників з категорії ОСГ в легально торгованих - "під забудову" (детально про вплив мораторію на ринок землі і АПК - Контракти, № 22 березня января 2007 р.). "Аграрний прорив" виявився розмінною монетою в політичній грі блоку. В обмін на голоси БЮТ на підтримку земельного мораторію ПР, СПУ і КПУ проголосували за ініціативу опозиції, яка забороняє депутатам місцевих рад перехід з однієї фракції в іншу. Саме це дозволило БЮТ зберегти вплив на регіональному рівні (в тому числі і на питання землевідведення). Крім того, ця багатоходова комбінація продемонструвала, що співпраця БЮТ з коаліцією нівелює вплив на законодавчий процес самого президента (по суті, роблячи право вето президента фікцією), а в разі продовження політреформи загрожує ще більшим звуженням його повноважень.

Він занадто багато знає

Екс-спікер ВР Володимир Литвин розповів про те, чому Кучма не збирався передавати владу Януковичу

В інтерв'ю Контрактам Володимир Литвин розповів про те, що:

1) в апараті ВР спотворюють тексти законів

2) власники ФПГ зацікавлені у дострокових виборах

3) Віктор Пінчук не фінансує блок Литвина

4) ступінь доктора наук коштує $ 50 тис.

Кандидатська міфологія

Діти підземелля

Чотири десятки будівельних компаній готові відібрати у Київметробуду монопольне право на столичну підземку. Журналісти Контрактів з'ясували як планується розвивати будівництво метрополітену в Києві, на які кошти і в якому напрямку, а також розглянули зарубіжний досвід.