Боргова яма все глибше ...
У розпал травневих свят, коли більша частина населення відмовилася від перегляду новинних випусків на користь відпочинку на свіжому (і не дуже) повітрі, відбулася подія, яка просто не могло не статися: нам дали другий транш кредиту МВФ. Він буде витрачений на дві мети: виплату державних зовнішніх боргів і виплату корпоративних зовнішніх боргів. Тобто, як правильно вже помітили багато експертів, пройде через Україну транзитом ...
МВФ давно хотів дати нам грошей. Але було кілька перешкод. По-перше, грошей в достатній (з точки зору глобальної економіки) кількості у Міжнародного валютного фонду не було. Ще наприкінці минулого року провідні ділові видання Заходу опублікували ряд статей про насування дефіциті коштів Фонду. Це й не дивно: за короткий час МВФ витратив майже чверть (!) Свого резервного запасу в розмірі $ 200 млрд на кредити Ісландії ($ 2 млрд), Україні ($ 16,5 млрд), Пакистану ($ 14,5 млрд), Угорщині ($ 15,7 млрд), Білорусі (понад $ 2 млрд) і Сербії ($ 3 млрд) і іншим країнам. Але тимчасову крапку в щедрості МВФ поставив кредит Мексиці в розмірі $ 47 млрд. Власне, його обговорення і призупинило виплати країнам Східної Європи, Африки та Азії, які не виконували прописаний Фондом "курс лікування". Керівництво МВФ запропонувало урядам держав, які є його найбільшими донорами , вибір: або піти на виділення екстрених грошових вливань, або погодитися з можливістю випуску Фондом своїх власних "грошей". МВФ має право випускати свої боргові розписки AAA, проте ще жодного разу цього не робив, вважаючи за краще запитувати додаткові резерви у країн-донорів. Проте через кризу питання про виділення надпланових ресурсів для МВФ затягнувся на кілька місяців. І лише 2 квітня на саміті в Лондоні він був вирішений позитивно - на користь грошей. Незабаром після цього Міжнародний валютний фонд підтвердив надання Мексиці чотирьох з великим "хвостом" десятків мільярдів доларів. А наступного дня після вердикту "лондонській двадцятки" в Київ було вирішено повернути місію МВФ, що покинули нас з ознаками глибокого незадоволення ситуацією, що склалася. Залишилося часу йшли два паралельні процеси. З одного боку, Фонд накопичував кошти для роздачі нужденним. З іншого - коригував дії України, щоб нехай навіть формально підвести їх під виконання умов Меморандуму. І хоча в математиці паралельні лінії не перетинаються, в геополітиці обидва процеси зійшлися в єдиній точці 8 травня, коли Радою директором МВФ було прийнято рішення про виділення другого траншу в $ 2,8 млрд кредиту stand-by. Як уже повідомлялося, приблизно половина суми буде витрачена на рекапіталізацію банків. Тобто нашим банкам дадуть гроші, щоб вони віддали частину корпоративного банківського боргу перед іноземними банками. Якщо вірити даним Секретаріату, з початку квітня і до кінця року фінансовий сектор України повинен виплатити по іноземних запозичень $ 12,5 млрд, підприємства - $ 9,5 млрд. Оскільки грошей МВФ на всіх не вистачить, частину боргів реструктуризують. Цим українські банкіри зараз переважно і займаються, практично повністю втративши зв'язок з реальним сектором. Реальний сектор в свою чергу теж загруз у боргах. Але їх специфіка така, що значна частина зовнішніх запозичень компаній - це або облігації, або кредити від своїх же офшорних структур. Тому МВФ цією частиною корпоративного боргу стурбований не сильно. На відміну від зовнішнього державного боргу України. Треба зауважити, що зовнішній борг швидкими темпами збільшується, оскільки на нього лягають корпоративні борги, гарантовані державою, або те саме рефінансування, отримане банками. Теж, до речі, цікава штука: банки не впоралися зі своїми зобов'язаннями, Нацбанк їм виділяє гроші з кредиту МВФ, а сам кредит йде в державний борг, і через кілька років віддавати його доведеться всім нам - за рахунок бюджету. за березень 2009 року сукупний державний борг України виріс на $ 319 млн грн і досяг $ 24,285 млрд. Зростання за квітень - ще не підрахований. Однак тенденція зрозуміла. І вона не може не турбувати МВФ. Причому справа зовсім не в темпах, які помітно знизилися порівняно з благополучним 2008 роком, коли ми зуміли зайняти $ 7,027 млрд., тим самим збільшивши розмір боргу країни на 40% (!) - До $ 24,599 млрд. У 2009-му такої кількості грошей нам просто ніхто не дасть. Але повертати старі борги необхідно. А очевидною можливості робити це в уряду немає. Саме даний ракурс боргової проблеми не може залишити байдужим керівництво МВФ, яке добре розуміє: після президентських виборів Україна перестане платити по боргах і почне клянчити реструктуризацію, як уже було рівно 10 років тому, через що вдруге став президентом Леонід Кучма підняв на посаду прем'єра тодішнього голову Нацбанку Віктора Ющенка. Звичайно, відстрочити "розрахунковий день" для України в масштабах світової економіки - не проблема. Але для цілого ряду транснаціональних структур, затоварилася нашими євробондами, це створить неприємну пролом у звітності. Тому МВФ і прагне змусити Юлію Тимошенко розрахуватися з державними боргами по максимуму ще до президентських виборів. Відповідно до графіка виплат, звичайно. До речі, уважно подивившись цей графік, можна знайти відповідь і на питання, чому саме зараз було виділено другий транш кредиту і обіцяний третій. Україна зі свій боку виконала всі побажання МВФ, не особливо вдаючись у деталі юридичної чистоти питання. Як ми знаємо, після відмови парламенту прийняти необхідні корективи вони були введені постановами Кабміну. З чим МВФ погодився, внісши зміни до Меморандум. Самим спірним з прийнятих рішень було підвищення відрахувань до Пенсійного фонду з фізосіб-підприємців з 6,84 грн до 208 грн. За рахунок цього, як заявив Кабмін, до кінця року до Пенсійного фонду планувалося додатково зібрати 1,9 млрд грн. Однак це не вирішило проблему дефіциту коштів Пенсійного фонду. Як заявила в офіційному повідомленні голова місії МВФ Джейла Пазарбазіолу, цього року доходи Пенcіонного фонду профінансують тільки 11% передбачуваних витрат. На її думку, "при збереженні такої політики ці співвідношення будуть погіршуватися, відображаючи старіння населення". Тому МВФ виставляє нову умову, яке, мабуть, скоро буде озвучено: підвищення пенсійного віку на 6 місяців кожні півроку. Не виключено, що для отримання третього траншу уряду доведеться хоча б зімітувати діяльність у цьому напрямку. Але подібний крок є не просто непопулярним: напередодні виборів він ставить хрест на президентських амбіціях Юлії Тимошенко і різко підвищує шанси Віктора Януковича, який тут же виступить з різкою і вмотивованої критикою такого роду пропозицій. Що ж до рекапіталізації банків, то проблеми тут почнуться пізніше . І знову - з вини МВФ. Саме Фонд наполіг на скасуванні норми про обов'язковий викуп державних цінних паперів Нацбанком. Ця норма гарантувала, що держоблігації, які держава покладе до статутних фондів банків в обмін на акції, Нацбанк пізніше викупить, і у банків з'являться живі гроші. Тепер цього не буде. І при рекапіталізації за сценарієм розраховуватися з вкладниками ощасливлених банків доведеться цінними паперами уряду. Правда, це буде вже після виборів ...
