Позаздрити росіянам

Скажу відразу, я не прихильник російського політика президента Путіна. Проте деякі його дії викликають повагу і, якщо хочете, навіть білу заздрість. Путін знає, чого хоче і впевнено веде ввірену йому практично безальтернативним голосуванням Росію якщо і не в зовсім світле майбутнє, то до статусу наддержави.

На вирішення цієї надзавдання спрямовані всі зусилля російського тричі президента. Він із завидною завзятістю повертає історичну пам'ять росіян в потрібне йому ідеологічне русло. І ось вже молоде покоління з цікавістю дивиться серіали про Чапаєва, Чкалове, Жукові, Фурцевой та ін "видатних діячів" епохи КПРС - СРСР. При цьому практично в кожному з них з маніакальною любов'ю прописаний образ "батька народів" Сталіна.

Зроблені професійно і мають солідний бюджет (в основному державний), серіали покликані ненав'язливо підводити молодь до пантеону народних героїв, які і зараз "живіший за всіх живих". Державна політика в наявності: патріотизм і любов до країни виховується в росіянах вже з дитячого садка - з мультфільмів про чудо-богатирів завжди перемагають зло. "Ми - найкращі! Росія - вперед!", - Ці гасла, народжені в кремлівських кабінетах, давно вже вийшли на вулиці і стадіони.

Росіяни з задоволенням приймають умови гри, де їх країна перемагає завжди і всіх. Синдром великодержавного шовінізму насаджується в душі росіян самою державою.

А що Україна? Чого нас вчить вітчизняне ТБ, на якому абсолютно відсутня державна політика? Усе пущено на самоплив. Чи можна собі уявити серіал на українському телеканалі про Махна, Петлюру, не кажучи вже Бандері чи Шухевича, де були б показані сильні і слабкі якості цих та інших, нехай спірних, але, поза всяким сумнівом, видатних особистостей?

Ми зазнаємо поразки за поразкою в інформаційному просторі. І поки українцям на державному рівні не буде внушаться, що ми - велика і самобутня нація, Україна так і буде пасти задніх у заочному ідеологічній суперечці з північним сусідом.

Україна здає суверенітет, насамперед, в інформаційній політиці. А газова труба - це додаток до ідеології держави. Без труби прожити можна, а без віри в правильність обраного державою шляху - ні. Та й сам цей шлях поки якось і не дуже-то й видно ...

Сергій Цигіпа, політичний аналітик, публіцист