І знову ми про гривню говоримо ...

Інтернет-реакція на замітку автора "Про майбутнє гривні ... Про борги державних ..." виявилася виключно спокійною. Створюється враження, що не тільки наша інтегральна (з 1992р. Й донині) влада, але і вельми совісний Інтернет-майдан не цікавиться долею нашої національної валюти. Страчую себе ... мабуть, не так часто потрібно повторювати припущення: "Від України скоро залишиться тільки географія ...". Може бути, інтернетяне і звиклися вже з цією думкою? І до чого тоді дискусії про курс гривні? У цьому зв'язку прошу читаючих повернутися до таблиці 2 замітки вище згаданої і звернути увагу на те, що в нашій торгівлі товарами проглядається 3 періоду, що й виділено в новій таблиці 1 вже даной нотатки. Коментар до 3 -му періоду Заспокоєння виявилося більш ніж передчасним. Вже в наступному періоді (2005-2010рр.) наш експорт швиденько і набагато відстав від імпорту. Особливо насторожує, що пік нашого бізнес-невміння припав на останній передкризовий рік, рік 2008-й, в якому імпорт товарів перевищив експорт товарів на 28% (не можу не записати це словами: на двад-цять во-сім про-цен-тів)! Тобто, наші невдачі в торгівлі товарами на криза не спишеш. І в цілому за 6 років ми продали товарів менше ніж купили на 19% - на 52,9 млрд. дол. США. Обощение даних таблиці 1 виводить на одну вкрай неприємне припущення: Після Майдану Україна "звалилася" в стійкий і дуже значний дефіцит торгівлі товарами. Таке стійке перевищення імпорту товаром над експортом абсолютно природно формує стійке перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією. І, як результат, потрібно бути готовим до впевненою і немаленькою девальвації нашої улюблениці - гривні. Про негативні наслідки цієї вже сформованою стійкої тенденції можна говорити довго, а можна і коротко: У новітній економічній історії не відомі випадки успішного розвитку держав, що супроводжуються тривалим знеціненням національної валюти. Чи не з-вага-тни! Об'єктивності заради Слід сказати, що стійке позитивне сальдо по тоговля послугами певною мірою зменшує девальваційний тиск на курс гривні. Точніше, в 3-му періоді це сальдо досягло плюс 15,8 млрд. дол., Що дозволило на 30% зменшити девальваційний тиск мінусового сальдо з торгівлі товарами (-52,9 млрд. дол.). Але! Це майже що максимум - більшого не буде. Точніше - що склалася структура експорту наших послуг виключає можливість більш значною нейтралізації їх позитивним сальдо девальваційного тиску торгівлі товарами на курс гривні. Це окремий і некороткий розмову. Відзначимо поки-що головне: 1. Левову частку експорту послуг складають транспортні послуги. А це - залежність (1) від стану світової економіки, залежність від (2) позиції Росії (північна сестричка щосили намагається відвести свої транспортні потоки з території України), залежність (3) від застарілої транспортної інфраструктури в яку влада не поспішає вкладати грошики ; 2. Інтелектуальні послуги (комп'ютерні, науково-дослідні та проектні, роялті ...) складають лише кілька відсотків загального обсягу експорту - як у Зімбабве. Соромно! 3. Навіть послуги відпочинку і ті займають незначне місце в експорті послуг. Мабуть, Південний берег Криму, Карпати та інші принади України вже не українські. Як будемо рятувати гривню? І державу? Насамперед потрібно відсунути на другий план наші вже освоєні прийоми "порятунку" гривні. Йдеться про: 1. "Витягування" курсу гривні та економіки за рахунок залучення кредитів МВФ. Кредити МВФ дозволяють загасити пожежу в будинку тієї, чи іншої національної економіки. Але не дозволяють відбудувати цей підгорів (згорілий) будинок. Можна і не звертатися до досвіду інших держав. Вже достатньо і нашого досвіду; 2. Залученні прямих іноземних інвестицій. Наївно розраховувати на значний приплив цих грошей країні (1) метання між ЄС і Росією, (2) не створила надійних умов ведення бізнесу для іноземних багатіїв, (3) не має зрозумілої стратегії розвитку економіки про що, наприклад, говорить те, що ми успішно проїли гроші від продажу "Криворіжсталі" замість інвестування їх в економіку - і кінців не знайдеш; 3. Зовнішніх запозиченнях Уряду та наших банків. Вплив цих коштів на сбаласірованіе торгівлі товарами є незначним.

І зосередитися, нарешті, на Стратегії розвитку економіки України. Ми в СОТ і тому не можемо обмежувати імпорт. Тобто, потрібно розвивати експорт - наші конкурентні переваги.