Крах господаря судової вотчини

Колишній заступник голови Державної судової адміністрації України Леонід Богданов влип в нехорошу історію. Його покликали до судового бар'єра, де запитали про деякі делишках, які, м'яко кажучи, не зовсім відповідали закону. У підсумку Печерський райсуд Києва визнав заступника голови винним у порушенні антикорупційного законодавства. Цю інформацію кореспонденту "Обозревателя" підтвердили в прокуратурі столиці.

У суді було доведено, що Богданов, "використовуючи своє службове становище, незаконно отримав переваги у вигляді матеріальних благ".

фото Діма Богданов / ОБОЗ

Тут треба пояснення. Леонід Владиславович Богданов підставив себе під удар ... закордонними поїздками в Лондон, Париж, Мадрид, Женеву, Дубаї. Ці вояжі, як встановили правоохоронці, були приватними. І все б нічого (хіба мало, хто куди літає), але нашого мандрівника в цей час чомусь табелювати на роботі. Йому справно платили платню. І ніхто не цікавився, мовляв, а чому це ви, люб'язний, що не берете відпустку для своїх закордонних поїздок.

Богданов був другою людиною в судовій адміністрації. Зрозуміло, що мав і зв'язку, і вплив. Можливо, думав, що таким як він дозволено багато чого. І мені, право, хотілося б подивитися на того кадровика, який раптом став би задавати заступнику голови Богданову "непотрібні" і дрібні питання з приводу якихось заяв про відпустку за свій рахунок.

Ще кілька років тому Леоніда Владиславовича Богданова в судових інстанціях дехто називав розумницею, що зумів забезпечити впровадження у відомстві комп'ютерних технологій, налагодити роботу Судового інформаційного центру, проводити на хорошому рівні тендерні закупівлі. Словом, вихваляли мало не до небес: мовляв, якби не Богданов, то Державна судова адміністрація (ДСА) животіла б у злиднях, а про нові електронні технологіях тут не подумували б протягом довгих років. Дехто послужливо величав Богданова навіть Господарем ...

фото Діма Богданов / ОБОЗ"Та це на адресу Богданова славословили його родичі, віддані йому люди, яких він влаштував на роботу в судову адміністрацію. І похвальба ця сильно розходилися з реальними справами", - кажуть нині в ДСА.

Втім, деякі подейкували між собою про багатство Богданова, про його звичку жити розкішно, на широку ногу, частенько проводити час в дорогих ресторанах. І звучали незручні питання, наприклад, такі: чи правда, що у Леоніда Владиславовича є швидкохідна яхта, елітна нерухомість, шикарні автомобілі? Мовляв, звідки все ЦЕ у чиновника, нехай навіть великого рангу?

А Богданов, як розповідають, не рахував потрібним виправдовуватися (та й перед ким?), Тим більше що тодішній керівник ДСА Володимир Карабань, судячи з усього, лояльно ставився до його різноманітної службової діяльності. До того ж, можливо, Богданов давно засвоїв істину досвідченої номенклатури: якщо вже потрапив в обойму влади - значить, не вилетиш з неї ніколи. Або майже ніколи. Так було при Кучмі, щось подібне заведено і при Ющенку.

Богданов затесався в круту номенклатурну обойму ще в часи правління Леоніда Кучми. У 2003 році його призначили заступником

голови Державної судової адміністрації України. Кажуть, що йому не просто пощастило, а казковим чином пощастило. Та вже: отримати в 35 років такий портфель (вважай - заступник міністра!) - Це, як каже мій хороший приятель, багато чого коштує. Тим більше, що наш щасливчик в кадровому резерві "на висунення" ніколи не числився, та й не пройшов відповідні "службові" сходинки в судовій системі.

А чому ж тоді він раніше займався, можливо, запитаєте? Працював в комерції. З його ім'ям пов'язували діяльність Судово-інформаційного центру, госпрозрахункового підприємства, яке покликане було "піклуватися" про Феміді.

У судовій адміністрації Леоніду Владиславовичу доручили досить відповідальна ділянка роботи - він курирував все, що було пов'язано з фінансами, економікою, тендерними закупівлями.

У 2005 році влада в ДСА змінилася - найголовнішим керівником тут став Іван Ілліч Балаклицький. Новий голова став глибоко вникати в систему фінансування ряду напрямків, вивчати ефективність співпраці ДСА з комерційними, госпрозрахунковими структурами. Про перші кроки Балаклицького з наведення порядку кореспонденту "Обозревателя" розповідали багато співробітників ДСА. І відзначали, що Іван Ілліч був в жаху від того, скільки п'явок, комерційних фірм (так званих "прокладок") присмокталися до судового організму. І не дивно: у цій системі крутилися мільйони гривень. Відомство стало свого роду заручником ряду структур, які диктували йому свої умови у сфері надання інформаційних послуг, в комп'ютерному справі і інше, таке інше. Та й з тенедрамі, які, як правило, вигравали "потрібні" фірми, було не все так гладко.

Ось чому на колегіях та нарадах в ДСА неодноразово піднімалося питання про прозорість в роботі структур, що мають відношення до відомства, особливо до фінансових потоків. Як стверджують знаючі люди, погляди Балаклицького та Богданова з цього питання розійшлися. І кардинально.

фото Діма Богданов / ОБОЗАле ми ще раз загострити увагу на головному. "Державна судова адміністрація перетворилася на годівницю для обраних, тут в моді були сімейність, клановість, - розповідає кореспонденту" Обозревателя "один з керівників ДСА, який побажав залишитися інкогніто. - У людях цінувалися аж ніяк не професійні якості, а особиста відданість начальству, догідництво, вміння тримати язик за зубами ".

Як відомо, рано чи пізно все закінчується. Так і одного разу лопнув міф про "керівника - розумниці" Богданова. А "притиснули" Леоніда Владиславовича, можна сказати, делікатно, зі знанням справи.

Дізнавшись про чергове його загранвояже, нове керівництво ДСА підняло шум: мовляв, заступник голови Богданов має допуск до держтаємниці, а тому не мав права виїжджати з країни без повідомлення свого начальства. Стало ясно, що Леонід Владиславович не відбудеться легким переляком.

До всіх іншого, в жовтні минулого року правоохоронці склали на Богданова адмінпротокол про корупцію, направили документи до суду.

6 грудня 2006 перший віце-прем'єр-міністр Микола Азаров підписав постанову про звільнення Леоніда Богданова з посади заступника голови ДСА. Була названа і причина - "у зв'язку з відміною допуску до держтаємниці".

Як розповіли "Обозревателю" у міській прокуратурі, Богданов особисто відповідав у Печерському суді з приводу пред'явлених борцями з корупцією претензій. У судовій залі його позиції відстоювали і два захисника.

Аргументи Богданова зводилися до того, що він, мовляв, мав право виїжджати за кордон і без документального оформлення, оскільки у нього "скупчилося" багато відгулів, та й частина відпустки не використав. Він "бив" на те, що нібито в усному порядку ставив до відома керівництво про свої поїздки. І акцентував увагу Феміди на тому, що не мав наміру на присвоєння казенних грошей.

Проте, в суді Богданов не зміг довести свою правоту. У червні с. р. він добровільно повернув державі гроші (9372 гривні, 13 копійок), незаконно виплачені йому в якості зарплати протягом 2004 - 2005 років. А спробував би не повернути! Прокуратура Києва, діючи в інтересах держави, звернулася до Богданову з позовом про відшкодування збитків ... Але оскільки відповідач виявив бажання повернути гроші добровільно, провадження у цій справі було припинено.

Так безславно закінчилася службова кар'єра однієї з колись могутніх фігур Державної судової адміністрації України.

Хоча, за великим рахунком, справа навіть не в туристі Богданова, а в тому, що ще недавно творилося в цьому відомстві.

Тут і донині не можуть розгребти "завали", створені в минулі роки, відшукати матеріальні цінності. Ось факт: під час реконструкції одного з корпусів ДСА загадковим чином зникли металоконструкції вартістю понад 500 тисяч гривень.

Сказано ж: ДСА перетворилася на годівницю. А по іншому тут бути просто не могло.

Леонід Фросевича