Середньовічні копанки епохи губернатора Єфремова і почесного громадянина Луганська Кучми

Про XXI столітті говорять лише м'яті баки пральних машин, пристосовані під чани для вугілля, пластикові пляшки да сліди великовантажних машин.

- А ось ці копанки кришує місцевий прокурор.

На високому пагорбі тягнеться рівний ряд глибоких дірок. Валяються кинуті явно похапцем шахтарські каски та лопати. Мабуть, копщікі, помітивши нашу машину, або сховалися в цих дірках, або встигли піти за пагорби.

- Мужики, - кричить у чорну глибину мій провідник, - вилазьте, поговоримо. Але охочих поговорити не знаходиться.

- Напевно, встигли піти на мотоциклах, - констатує мій екскурсовод, - зв'язок у них налагоджена на вищому рівні. І рації, і передавачі, і постійне спостереження. Так що спілкування сьогодні не вийде. Ну а так, - він обводить рукою, - сам бачиш.

У порівнянні з тим, де ми побували до цього, прокурорське господарство розмахом не дивує. Шість чи сім шахт, обладнаних за технологією кам'яного століття. Дерев'яні рогатки зразок тих, за допомогою яких на пікніках варять юшку тільки набагато могутніше), примітивні лебідки. Про те, що на дворі двадцять перше століття, говорять лише м'яті баки пральних машин, пристосовані під чани для вугілля, пластикові пляшки з-під води, та сліди великовантажних машин, які вивозять вугілля.

Кожна така шахта, за словами мого співрозмовника, дає не менш 7-8 тонн вугілля. Добувач отримує за неї близько 50 гривень. ТЕЦ платить продавцю вже близько двохсот. Подібних копанок тільки в цьому районі більше чотирьох сотень. В принципі, можна обійтися і без калькулятора. Тим більше що ці нори, по суті, дрібнота. Особливо якщо порівнювати їх з нелегальними кар'єрами, які розробляються з використанням більш сучасної техніки, ніж лопати і кирки важких екскаваторів, важких самоскидів, важких бульдозерів. Правда, з урахуванням розмаху і кришують ці кар'єри чиновники вищого рангу. Вже на рівні області. Область, до речі, називається Луганській.

Саме Луганська область якнайкраще показує, що саме дісталося Ющенко співтовариші від команди Кучми. Точніше, те, що йому належить розгрібати, розсьорбувати і розрулювати. І, хай вибачать мене луганчани, але на "глобусі України" поряд з політико-географічним поняттям Схід країни, впору позначати і Далекий Схід, маючи на увазі під ним саме Луганську область. В силу і віддаленості, і маловивченою.

За словами місцевих журналістів, маловивченою Луганській області - процес штучний. Точнісінько як фільмі "Казка мандрів". Коли ледачі охоронці біля шлагбаума пояснювали героям, що увійти в якусь дуже хорошу і благополучну країну можна, а от вийти з неї - ніяк. І відповідь на питання "чому?" Був вкрай простий. А щоб ніхто не дізнався як у нас там добре. А то все як кинуться. Тому ніхто й не кидався.

Всі ці роки в Києві про місті Луганську майже нічого не було відомо. Хіба що на черговій шахті вибухав черговий метан, і столичне начальство їхало на чергові похорони. І до чергового катаклізму всім знову було добре. Під "усіма" в першу чергу маються на увазі ті, хто керував областю, і ті, хто їм у цьому непростому процесі допомагав в силу своїх київських можливостей.

Ну, адже немає сенсу сьогодні докладно пояснювати, що таке в бутність Кучми залишатися політичним довгожителем на рівні глави області. А екс-глава Луганської ОДА пан Єфремов зумів просидіти у своєму кріслі з 1998 року і акурат до призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром. Правда, у що це обійшлося області, ще належить дізнатися, але і те, що видно неозброєним оком вражає. Як невеликого ескізу до майбутнього епохальному панно "Кучма з пацанами розривають Україну на частини" можна, наприклад, сказати про те, що того ж пан Єфремова активно цікавило практично все, що давало хоч якийсь прибуток. Від вино-горілчаної продукції та машинобудування до контрабанди і нелегальних вугільних кар'єрів. Включаючи створення дружнього "банку з особливими відносинами з обласним бюджетом. А адже крім Єфремова влада подарувала області, скажімо, ще й чинного главу обласної Ради пана Тихонова, чи сина того ж Єфремова або легендарну г-жу Королевську, про які ми докладніше Погоріла трохи пізніше.

Але повернемося до надр. На думку експертів по копанках, феномен цей виник десь на переломі тисячоліть. Тоді в регіоні масово закривалися шахти. Причому, не стихійно, а в рамках програми реструктуризації вугільної галузі. Шахтарів, згідно з програмою, передбачалося перекваліфікувати. Тобто навчити якимось більш наземним професіям. Під це, пам'ятається, навіть були виділені якісь пристойні гранти. Але на цьому, власне, все й закінчилося, оскільки гранти до кінцевої станції не доїхали, хоча шахти все одно почали закривати. А неперекваліфіцірованние шахтарі були кинуті напризволяще.

Крім цього свою лепту внесла і державна політика, в результаті якої фактично був втрачений інтерес до видобутку енергетичного вугілля. Вся увага була зосереджена виключно на вугіллі коксівного, які необхідні при виробництві металу. А металом, як відомо, щільно займалися кілька загальновідомих людей, іменованих в народі олігархами. Олігархи в свою чергу були щільно пов'язані з місцевими керівниками, які олігархам всіляко допомагали, щосили використовуючи дані ним у Києві повноваження. Ну а оскільки в Києві регіон значився маловивченим, що відбувається вважалося абсолютно нормальною частиною місцевого способу життя. Тому в Києві якось не врахували той факт, що в невеликих шахтарських містечках і селищах саме шахти були головними (і єдиними) годувальницями і поіліцей. А значить, їх закриття робить перспективу подальшого буття аборигенів вельми мало привабливою. Словом, частина безробітних гірників вирушила на заробітки до сусідньої Росії, а інші почали шукати шляхи до виживання на місці. Одним з таких шляхів і стала дика розробка головного багатства регіону. Тобто вугілля. Саме тоді й стали з'являтися перші копанки.

Причому, спочатку про бізнес мова не йшла. Просто у зв'язку із закриттям шахт шахтарі втратили можливість отримувати вугілля, покладений їм, згідно Гірському закону, на опалення своїх осель. У цьому, до речі, теж є свій шарм. Таке собі віяння духу того часу. Яке зводиться до того, що в контрольованому зверху суспільстві швець повинен бути без чобіт. Хлібороб без хліба. Доярка без молока. А шахтар, відповідно, без вугілля. Але остаточно загинути від холоду жителям вмираючих містечок та селищ не дали три фактори: інстинкт виживання, природна кмітливість і геологічна специфіка регіону. Справа в тому, що в Донбасі в багатьох місцях вугільні пласти виходять прямо на поверхню землі. Зняв метр-півтора грунту і вперед. Для досвідчених гірників вгризсться в такий пласт пари дрібниць. Ну а оскільки одна пристойна копанка дає до восьми тонн чорного золота, то надлишки почали пропонувати і на продаж. Ну а далі новий ринок почав формуватися за всіма канонами жанру.

Розповідає один з провідних фахівців, який категорично відмовився називати своє прізвище, ім'я і посаду, пояснивши це тим, що він вкрай боїться місцевих бандитів: "Коли люди почали відколупувати вугілля самостійно, то дуже мудрі керівники в областях і в Донецькій і в Луганській, побачили , що і на цьому теж можна заробити. І почали організовано засилати комерсантів-шахраїв, яких вони кришували. Комерсанти в свою чергу почали постачати туди техніку. Автомобілі для підвезення, екскаватори, компресори старі, відбійні молотки, ліс для кріплення. До того ж побачили, що можна відтягнути ще й дармову робочу силу з шахт. Тобто з підприємств, які повинні забезпечувати енергетичну безпеку країни, і, по суті, віддали цей процес під кримінальників, вирішивши добити вугільну галузь. При цьому відкрили масу сбоек в балках, лісах, ярах, тобто скрізь, де є виходи пластів Тобто виходить, що під дахом місцевої влади досить швидко було організовано і запущено тіньове виробництво, яке приносить щодня його організаторам мільйонні прибутки.

Зрозуміло, що мільйони пішли не відразу. Просто на якомусь етапі ліва видобуток вугілля в примітивних копанках була переведена на більш сучасний рівень. Не дарма ж мій співрозмовник сказав про техніку. Про екскаваторах, бульдозерах, компресорах і відбійних молотках. Так в луганських степах почали виникати перші тіньові кар'єри з видачею на гора до тисячі тонн вугілля на добу.

Надамо слово ще одному свідкові, який свого імені не приховував - голова Ілірійского селищної ради Лутугинського району Микола Лимаренко: "Це почалося десь у 2001 році. У червні або серпні. Приїхав з Алчевська якийсь Морський. Я спочатку думав, що це кличка, а виявилося прізвище. Так ось все почалося з цього Морського. Наші тоді ловили рибу в ставку біля Малої Юліївки і раптом між балками з'явилася купа техніки. Більше 50 КРАЗів з Сєвєродонецька. Штук 13 важких екскаваторів. І до 10 важких бульдозерів. Ну, приїхали вони зі своїми маркшейдерами. Ті забили якісь кілки, зробили розмітку, і бульдозери почали розкривати верхню частину. А пласт починався відразу. Метр землі зняли і тут же роблять клітку десь сто на п'ятдесят, а екскаватори тут же починають працювати. І при Морському вони давали 1000 і навіть більше 1000 тонн на добу. 51 КРАЗ навіть якщо зробить по 2 ходки, то порахуйте, скільки це буде. Морський нам тоді сказав, що у нього все вирішено, що він щойно повернувся від Дубини (Олег Дубина на той момент віце-прем'єр уряду України ред.), І щоб ми нікуди не писали. Ну, цей самий Морський возив вугілля десь з півроку. Потім його бахнув Беркут. Завели на нього кримінальну справу.

Ну, поки справа йшла на кар'єрі почали інші з'являтися. Хто такі - незрозуміло. Тому що наш начальник приїжджає показує посвідчення, а вони йому свої посвідчення. Це і при мені було, і при секретарі. Проте, людей Морського звідти рушили. Ну а тих, хто прийшов замість них з'явився почали бомбити наші силовики. Добомбілісь до того, що техніку спочатку забрали, але потім вона знову прийшла. Правда, під ким - не знаю. Мені ніхто не пояснював. Але ми якось туди поїхали з нашої землевпорядником і нам ще дали з нашої міліції трьох пацанів з автоматами. Приїжджаємо до кар'єру біля Маломартиновкі і кажемо: "Давайте, хлопці, хто старший". "Та йдіть ви звідси, - відповідають - нам план давати треба". Але все ж видзвонив старшого.

Приїхав нині покійний місцевий кримінальний авторитет. Автоматників у машину, а мене із землевпорядником потягнули до канави, і каже, мовляв зараз пристрелили і зариємо екскаватором, так що вас хер хто знайде. Землевпорядник як тільки ми тому повернулися, відразу мені заяву на стіл. І в той же день розрахувалася. А далі мені в районному начальстві (це десь вже ближче до 2003 року було) говорять, що Валентин Дзонь (депутат ВР, колишній зам голови Луганської ОДА ред.) Сказав, що все буде нормально, будуть ліцензії. А до цього часу всім вже командувало ТОВ "Станік", яке почало оформляти землевідведення. Але при цьому вугілля продовжував їхати. Процес ніколи не зупинявся. Я вже не кажу, що нам всі вулиці розбили, асфальт ... Він же у нас не був розрахований на великовантажні вантажівки. Ну, це наших людей початок обурювати. Люди почали переходити на партизанщину. Цвяхи забивали в дошки і клали в грязюку під ці КРАЗи. А їхні представники приїхали до мене: "Ми зараз тут усіх перестріляємо, і ноги поперебиваємо. І при цьому показують папери, що мовляв у них вже практично все законно. Ну, я своїм кажу, що ви війну не з тими ведете. Т. Е. з простими рабо тягами, шоферами, а не з тими, хто керує.

Ну, врешті-решт ми поразумелісь, хоча, наскільки я знаю, у них повинна була бути поставлена ??ще одна, остання підпис. Причому, губернатора. Земля то державна. Я адже розпоряджаюся тільки землею в межах сіл. А там земля з держрезерву. Тож потрібні були рішення та районної, і обласної сесій, а також підпис губернатора. І вже цього року, коли Юлію Володимирівну призначили прем'єром, вони приїхали і кажуть, що губернатор (ще Єфремов) їх чекає, щоб поставити підпис. Але Єфремов в цей же день пішов у відставку, а Данилов (нинішній глава Луганської ОДА ред.), Зрозуміло, не підписує. Так що підписи у них так і немає. Але і в лютому, і навіть у березні вугілля продовжували возити. Тобто майже що до середини березня Ми з самого початку систематично зверталися в різні силові структури, аж до СБУ. Хтось відповідав, а хтось ні. Ось наш начальник міліції торік надіслав дві відповіді, датованих одним і тим же місяцем. Ми писали, що возять вугілля і розбивають дорогу. Так в одній відповіді він написав, що вугілля возиться, але дорога при цьому не б'ється, а незадовго до цього він же відписав, що ніякої вугілля не вивозиться, а просто готується майданчик під його розробку ".

Дійсно, десь з середини березня лівий вугілля у великих кар'єрах не видобувається. Процес пригальмували. Хоча, за словами нових керівників району, в це ніхто з місцевих жителів не вірив. Тепер в степу то тут, то там, можна побачити завмерлі екскаватори та вагончики охорони. І ще - величезні відвали землі, оскільки при дикої розробці ніхто ні про яку рекультивації, звичайно ж, і не думав. Величезні відвали і не вивезений вугілля. Але для нової команди це лише перший етап, перший, якщо хочете, невеличка перемога в дуже непростому поєдинку.

З одного боку йдеться про майбутнє області та благополуччі десятків тисяч людей, а з іншого, сотні мільйонів доларів, за які стара влада буде битися до останнього.

PS Крім слів на сьогодні є вже і діла. Причому, кримінальні. Що характерно, порушувати їх почали вже в 2005 році. Список довгий, а й кількох коротких фабул достатньо, щоб зрозуміти, що все вищесказане має під собою реальний грунт.

Отже:

1. Прокуратурою Краснодонського району за матеріалами ДСБЕЗ 28.01.05 порушено кримінальну справу ***** за ст. 364 КК України стосовно директора МПП Промтранс Іванцова В.М., який незаконно організував розробку копалин на території району промисловим способом, чим заподіяв збитків місцевому сільраді (с. Великий Лог) на суму 197, 7 тис. грн.

2. Прокуратурою Краснодонського району за матеріалами ДСБЕЗ 28.01.05 порушено кримінальну справу ***** за ст. 364 КК України стосовно директора МП Наша марка Родіонова О.П., який незаконно організував розробку копалин на території району промисловим способом, чим заподіяв збитків місцевому сільраді (с. Великий Лог) на суму 197, 7 тис. грн. З місця розробки вилучені 9 екскаваторів, 7 бульдозерів, 16 вантажних автомобілів, 2 компресора, лебідка, ресивер, двигун, 106 т. вугільної маси.

3. СО Перевальського РВ за матеріалами ГСПЕБ 11.03.05 порушено кримінальну справу **** по ст. 240, ч. 2 КК України за фактом незаконної розробки в районі с. Павлівка Перевальського району вугільних шарів працівниками НП Нефтекомплект і Ко (засновник депутат Алчевської міської ради Шульга І.Б.). З місця розробки вилучено 50 т. вугільної маси, 4 вантажних автомобілі, бульдозер, екскаватор на загальну суму 360 тис. грн.

4. СО Брянського МВ УМВСУ за матеріалами ДСБЕЗ 16.03.05 порушено кримінальну справу **** по ст.240, ч.1 КК України за фактом видобутку вугільної маси в районі м. Брянка, яка здійснювалася робочими ПП Константа. З місця події вилучено бульдозер, екскаватор, пересувний компресор та інше обладнання на суму понад 130 тис. грн.

5. СО Перевальського РВ УМВСУ за матеріалами ДСБЕЗ 17.03.05 порушено кримінальну справу **** по ст. 240, ч. 2 КК України за фактом незаконної здобиччю вугільної маси в Охайон с. Стара Замківка Перевальського району робочими ТОВ Енергія і ТОВ АРМ Сервіс. З місця події вилучено 9 автомобілів КРАЗ, 2 автомобілі ЗІЛ, автотрал, автоцистерна, 5 екскаваторів, 6 бульдозерів на загальну суму понад 900 тис. грн.

* З міркувань безпеки, "ОБОЗ" засекретив прізвище журналіста, ведучого розслідування на території Луганської області