Українські капітали побіжать з країни?

І дійсно, незважаючи на те, що там "керівної і спрямовуючої" по раніше є "антікапіталістічеськая" з ідеології комуністична партія, в економіку Китаю вливають близько 600 млрд. доларів на рік. В Україні сьогодні, незважаючи на те, що влада, по суті, є більш ніж ліберальної і ринкової, що були раніше у фаворі бізнесмени відчувають гаряче бажання "відправити по етапу" власні капітали кудись подалі. Ви будете сміятися - але першим розглянутим місцем є аж ніяк не сама ліберальна Росія.

Заява Путіна про те, що Росія готова передати в приватні руки 3,5 тисячі акціонерних товариств і вісім тисяч державних підприємств, стало для деяких українських підприємців сигналом до початку фінансової "експансії" на інвестиційний ринок північного сусіда.

Однією з причин цього стали дії уряду, який розпочав активну боротьбу з податковими пільгами і "економічної вольницею" у ВЕЗ.

Незадоволені новою владою бізнесмени починають згортати свій бізнес в Україні і відправляються до Росії на пошуки альтернативи. При цьому вони активно критикують, правда, поки за межами України, дії нинішньої політичної влади.

Президент "Южно-промислової інвестиційної групи" (ЮПГ) Олександр Бойко не приховує, що інвестиційний клімат Росії для нього привабливішим українського.

"Останні ініціативи керівництва РФ щодо зближення позицій з вітчизняним бізнесом позитивно відіб'ються і на інвестиційній активності міжнародного капіталу, в тому числі й українського, - заявив він. - Між нашими країнами за останнє десятиліття вже склалися стосунки, готові, за наявності сприятливих умов, відбитися в конкретних інвестиційних проектах. "

Втім, Бойко не тільки говорить. Він вже активно намагається виводити гроші з українських проектів і вкладати їх в реалізацію проектів російських.

Іншим потенційним донором російської економіки є ВАТ "Концерн Стирол". Його глава Микола Янковський всерйоз вивчає кілька інвестиційних проектів в нафтохімічній, хімічній та фармацевтичній галузях російської промисловості. На ці проекти він готовий витратити близько 50 млн. доларів.

"Бізнесмени країн СНД, стосовно до російської економіки, мають деякий психологічну перевагу перед конкурентами з далекого зарубіжжя - в зв'язку зі схожістю їхніх ринків з російським вони звикли до можливих ризиків, вважає президент компанії Nemiroff Яків Грибов. - Тому, думаю, що процес інвестування в Росію з боку капіталу країн СНД буде продовжувати розширюватися ".

Абстрагуючись від вищевказаних прикладів, і підводячи підсумки, можна відзначити, що сьогодні велика частина ВВП-утворюючих підприємств України поки ще перебуває у власності еліти, близької до колишньої політичної влади, і, мабуть, її побоювання за долю своїх активів цілком обгрунтовані, і можливий факт витоку капіталів видається не таким вже малоймовірним. Тим більше, що не виключено, що багато представників колишньої еліти захочуть взяти політичний реванш на виборах наступного року, а для цього їм просто необхідно зберегти капітали. При цьому українські бізнесмени стають фактично новим важелем тиску Росії на Україну.