Народна партія Литвина як дзеркало української контрреволюції

Слід зазначити, що Володимир Литвин - не єдиний у своїй партії і фракції має феноменальні "здібностями" пристосовуватися до поточної ситуації та умудрятися проходити між "краплями", залишившись сухим при будь-якій політичній погоді. Члени його фракції не відстають в цьому мистецтві неможливого від свого патрона.

Народна партія на вигляд виглядає як монолітна команда, але якщо придивитися ближче, то можна побачити, що в ній намішано багато і різного. Фракція Народної партії, наприклад, стала притулком для багатьох представників партій влади "старого режиму". Серед них і представники СДПУ (о), НДП, Єдиної України. Осколки старого режиму, як осколки розбитого дзеркала, з'єдналися під протекторатом Литвина, але утворити нову якість з гладкою поверхнею не вдалося. Ніби й дзеркало, та не те. По ідеї, справжню назву партії має бути "Народна партія українських конформістів". Як аргумент на користь такого твердження свідчать багаті "переходами" біографії членів фракції НП в парламенті. Ідеологічний діапазон цих "переходів" досить широкий, проте на обличчях видних "народників" докори сумління з приводу мимохідь відданих ідеологій, помічені не були. Справедливості заради слід зазначити, що забуттям колишніх своїх ідеалів і принципів грішить, напевно, більша частина нашого славного парламенту.

Саме у зв'язку з цим однією з проблем "народників" є відсутність гідних кандидатів на першу п'ятірку-десятку списку. Як відомо, перші особи виборчого списку є стратегічно важливим фактором у передвиборній кампанії. Вони повинні являти собою авторитетних харизматичних людей, з мінімальною кількістю темних плям на репутації, володіти красномовством і бути публічними фігурами. Однак, всі члени НП, хто більш-менш на увазі, полуодіозни. Проблема списку дуже гостро стоїть на порядку денному партії, і вкрай цікаво, як викрутяться з цієї ситуації три передвиборних штабу Литвина, керівники яких, за чутками, в даний час перебувають в боротьбі один з одним за доступ до тіла голови партії та наданні вирішального впливу на нього.

Гордістю народників і основною "фішкою" їх передвиборчої кампанії є твердження, що нібито тільки завдяки позиції Литвина і його фракції під час минулорічних виборів Президента, не відбулося кровопролиття. А коли "помаранчеву" владу наздогнала криза, НП першою підтримала створення уряду, щоб не продовжувати "руйнування держави". При цьому народники демонстративно-прихильно не висували претензій до формування уряду і дали можливість йому допрацювати бюджет "заради стабільності економіки".

Як відомо Народна партія претендує на статус "третьої сили", але навряд чи вона має на це право. Адже у неї, як власне і у нової влади, відсутня чітка і ясна ідеологічна платформа, власне бачення стратегії розвитку України, відсутні "свіжі" особи. Однак, незважаючи на наявні проблеми і складнощі, партія Литвина має високий рейтинг. Правда, за свій рейтинг НП, втім як і ПР, повинна дякувати команду помаранчевих, які невтомно угноювала грунт для зростання рейтингів своїх супротивників.

Так що немає сумнівів, і це підтверджують дані соцопитувань, що НП буде в парламенті. І у випадку, якщо партія Януковича випередить НСНУ і БЮТ, народники першими побіжать блокуватися до ПР як близьким по духу і крові. Кількість "кучмістів" по політичному народженню, включаючи НСНУ, досягне критичної маси, і українська контрреволюція переможе остаточно.