Тимошенко покарає сама себе? Документи

Що б там не говорили недоброзичливці Юлії Володимирівни, але Постанова Кабінету міністрів від 23 січня, що наказує митникам і податківцям не підкорятися "злочинним рішеннями судів", - річ потрібна і для країни корисна. У нас навіть є пропозиція до пана Буряку, яке саме рішення суду, кричуще за своєю "злочинності", йому слід послати на три букви прямо сьогодні. Чому такий поспіх? Відповідь очевидна: відсутність грошей у скарбниці, про що вже встигла проговоритися Тимошенко, "громаддя планів" нового уряду щодо усіляких соціальних виплат ("Ощадбанк", "діти війни" і т.д. і т.п.). Ну і потім, "справедливість - як всі ми знаємо - є", і її відновлення треба домагатися в пожежному порядку, не чекаючи наближення президентських виборів.

Про що мова? Та все про нього - про борг майже в 7,5 млрд грн, який ЄЕСУ не повернули українській державі. Половину цієї суми - 3,7 мільярда доларів - в запалі революційної дійсності початку 2005 року дочиста списав Вищий господарський суд України. Податкова тоді вирішила не розмінюватися на дрібниці і суму "прощених" Тимошенко боргів збільшила вдвічі.

Якщо додати пеню, яка відтоді набігла з цієї простроченої заборгованості, український бюджет може розраховувати на подарунок від Тимошенко, якого вистачить для всіх вкладників Ощадбанку СРСР! Справа за малим: зобов'язати податкову оскаржувати ВСЕ "злочинні рішення" судів, а не тільки ті, на які вкаже перстом Юлія Володимирівна.

Як все починалося

Заборгованість ЄЕСУ щодо несплати податків на суму в 3,7 млрд грн сформувалася за результатами державних перевірок фінансової діяльності цієї корпорації ще в 1998 р. Згадаймо, що в середині 90-х ця фірма Тимошенко була найбільшим постачальником газу в Україну.

У 1996 р. ЄЕСУ отримує від "Газпрому" для продажу в Україні 25 млрд кубів газу з умовою, що частина його буде оплачена будматеріалами, обмундируванням для потреб російського Міністерства оборони. Власне, цей контракт і став провальним для ЄЕСУ. Неабиякий скандал, що вибухнув за підсумками угоди, виглядав таким чином. Компанія з британською пропискою United Energy International Ltd, що входила до складу ЄЕСУ і від її імені здійснювала як постачання газу в Україну, так і розрахунки з "Газпромом" і російськими військовими, по-перше, кинула "незламну і легендарну" (у РФ фігуранти цієї "бізнесу" вже встигли відсидіти призначені терміни); по-друге, покарала "Газпром" на 470 млн дол.

Постраждала від United Energy International Ltd і Україна. Офшор, що продав у Україні газу мало не на 2 млрд дол, взагалі нічого не сплатив українській державі. Зареєстровано в Україні United Energy не був, а значить - виявився "невидимим" і для митних, і для податкових органів. Для довідки: у тому самому 1996 р. "материнська" структура ЄЕСУ теж вирішила не балувати бюджет - її відрахування склали цілих 36 тис. грн (!).

Махінації в травні 1998 р. виявила перевірка ГоловКРУ. ЄЕСУ був виставлений рахунок за порушення розрахунків у 1,4 млрд грн. За підсумками цієї ж перевірки, але вже в 2000 р., судом було задоволено позов ДПАУ про стягнення з корпорації ЄЕСУ 3,7 млрд грн. Всього ж борги структур Тимошенко перед Україною з урахуванням пені, штрафних санкцій і т.д. досягли 7,5 мільярда гривень.

Для порівняння: державний бюджет того ж 2000 року складав трохи більше, ніж 30 мільярдів. Якщо прирівняти масштаби тодішнього бізнесу Юлії Володимирівни з деякими товаришами, яких зараз прийнято величати олігархами, то вони здадуться просто дрібними крамарями. Наприклад, найграндіозніша приватизаційна угода 1999 року - продаж Миколаївського глиноземного заводу обійшлася покупцеві в суму близько 30 мільйонів доларів. Або ще одна цифра: відомий нині російський олігарх Олександр Бабаков за пакети акцій чотирьох обленерго в 2001 році заплатив "нечувані" на ті часи гроші - 491 млн грн. Таким чином, цих 7,5 мільярда гривень вистачило б для скупки доброї половини вітчизняної промисловості. Якщо ж сюди додати, що в буремні 90-ті роки, в пік ділової активності ЄЕСУ, долар коштував набагато менше, ніж зараз, Юлія Володимирівна, поза всяких сумнівів, вправі називатися першою леді-олігархом. До слова, злостивці і заздрісники Тимошенко після помаранчевої революції неодноразово приписували їй стан в 11 мільярдів доларів.

Втім, залишимо аналітикам Forbe's і Wrpost'а роздуми про те, скільки в ті часи заробляла нинішній Прем'єр і де зараз акумульовано її капітали. Більш цікавим виглядає схема, завдяки якій Юлія Володимирівна назавжди позбулася від настирливих податкових вимог держави Україна.

Самий справедливий суд у світі

Підсобило початок нової владної епохи в 2005 році. Через два дні після інавгурації Президента Ющенка ЄЕСУ і United Energy International Ltd тихо, "без шуму і пилу", подали заяву до Вищого Господарського суду про скасування рішення щодо нарахування заборгованості в 3,7 млрд грн. І що б ви думали? Буквально через тиждень (неймовірна швидкість для нашого судочинства!), 02 лютого 2005 року, їх позов було задоволено. Фактично він збігся з публічною обіцянкою Віктора Ющенка призначити Тимошенко на пост Прем'єр-міністра.

Крім відомої частки політичного "символізму", в епопеї зі списанням боргів ЄЕСУ є ще один цікавий момент. З рішення Вищого госпсуду випливає, що представником ЄЕСУ у справі був такий собі Швець Ю.В., а інтереси United Energy International Ltd представляв Швець В.Д. У другому випадку мова йде про "сімейний адвокат" Тимошенко і за сумісництвом - 26 номері списку БЮТ Віктор Дмитрович Швець. Таким чином, Юлія Володимирівна через довірених людей вирішила відстояти не лише "дівочу" честь ЄЕСУ, а й "прозорого" британського офшору, який, до слова, проходить по всіх справах Павла Лазаренка в США.

Далі все пішло, як по маслу. Швидкісне рішення Господарського суду "під Прем'єра" не менше оперативно розглянули податківці. 18 лютого - через два тижні після рішення "Феміди" - ДПАУ списало з ЄЕСУ суму, в два рази перевищує судове рішення, а саме 7,5 млрд грн. До вказаної у рішенні Вищого госпсуду сумі списання податківці гамузом додали 1,4 млрд претензій ГоловКРУ і 2,3 млрд грн податкових претензій за контрактами з ще одним "відкритим" офшором "Corlan Eneterprises Limited".

Читаючи всі ці, так би мовити, "папірці з печаткою", важко не погодитися з останнім рішенням уряду. Впевнені, що у своєму виступі в Кабміні Прем'єр говорила про те, що всі повинні бути рівні перед законом ... ні, перед беззаконням органів влади ... немає, загалом, платити повинні всі! Ось і почала б Юлія Володимирівна з себе. Адже "справедливість" на сім з половиною мільярдів варто, щоб за неї боротися.