УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Сім'я як оплот держави

Сім'я як оплот держави

Сильної держави без сильної і глибокої, стійкої і згуртованою сім'ї не буде. Виникнувши, досить давно, сім'я, як соціальний інститут, є важливим компонентом нашого життя, за допомогою якого держава організовує і управляє існуючим співтовариством. Будучи складним утворенням, сім'я в даний час розглядається з двох основних позицій: - як інститут, який доносить до кожного основні, значимі в даному суспільстві норми і цінності, смисли і мети життя, прийняті традиції і звичаї. Пропонуючи якийсь'' коридор'' розуміння життя, значущих пріоритетів, прийнятних форм взаємодії і можливих способів особистісного прояву. З іншого боку, сім'я є автономним самостійним феноменом зі своїми законами, динамікою розвитку, структурою і різноманіттям проявів.

Значення сім'ї та її роль у житті кожної непорушна. Саме в родині закладаються основні потреби кожної людини, від яких багато в чому залежить те, як буде жити далі дана конкретна людина і держава в цілому. Чи буде йому вистачати того, що запропонує йому життя або він завжди буде незадоволеним. Чи навчиться радіти тому, що є й мудро розпоряджатися тим, що має, або завжди буде підглядати, вимагати, чекати і пред'являти необгрунтовані претензії. Згадайте фільм'' Морозко''.

Саме в родині закладаються ставлення до себе. Підхід до себе як до'' пупу землі'', який вимагає'' все, найкраще і в першу чергу'' і що чекає умов, привілеїв, розуміння і вимагає себе особливого підходу (згадайте фільм'' Король Дроздобород''). Або інший підхід як до представника команди'' СІМ'Я'', яка належить до конкретного РОДУ. Даний підхід передбачає серйозне ставлення до життя і розуміння того, що він сам повинен максимально всьому навчитися і вміти в житті розраховувати на себе, реалізовувати самостійно всі форми самообслуговування і навчиться нести ЧЕСТЬ і ГІДНІСТЬ СІМ'Ї і РОДА (потім і народу і держави). Розуміючи, що від його дій, зробленого вибору, зробленого вчинку залежить не тільки його життя, але честь і гідність всієї сім'ї і РОДА і, що крім нього, ніхто за ним'' його колоди'' розносити не буде.

Саме в родині закладається ставлення до світу. Або як якоїсь настирливої ??мусі, від якої потрібно будь-яким способом відгородитися, претендуючи на умови і задоволення, привілеї та особливе ставлення, особливий підхід. Або як до дивовижної МОЖЛИВОСТІ, що дозволяє глибше зрозуміти навколишній світ. Прийняти його як свій дім, знайти в ньому своє місце і усвідомлено творити гармонію і чистоту, живучи з навколишнім світом в співзвуччі і взаємодії, радіючи і осягаючи все його різноманіття.

Саме в родині закладаються ставлення до інших людей, де культивується обман, хамство, нахабство, вульгарність, зневага, прагнення утвердити себе за рахунок іншого, принизивши його і розтоптавши. Або шанобливе, дбайливе, терпиме, мудре ставлення до інших, оточуючим нас людям, яке орієнтоване на необхідність ладити з усіма і знаходити взаєморозуміння. Розуміння, пов'язане з тим, що ділити нам нічого, ПЛАНЕТА у нас одна, держава теж і місце нашого життя не є нашою власністю, навіть якщо воно куплено (будь-яке стихійне лихо і ку-ку). Чим добрішими і терпиміше ми ставимося до інших, тим терпиміше і прихильніше до нас ставиться наше життя (але чомусь усе це забувають).

Саме в родині закладається ставлення до праці та основи життєтворчості на все життя. Найважливіше, що дані основи закладаються у віці до трьох, максимум п'яти років і потім практично не піддаються корекції. Найчастіше ставлення до праці закладається як до чогось ганебному, брудному, принизливого ('' йди ще наробишся''-мама б'є дитину по руках і відправляє грати;'' коли ви нажрется'' питання до домочадцям;'' я що прибиральниця і повинна за всіма вами прибирати'' проявлену ставлення до праці і т.д.). Сьогодні, чомусь, забувають, що конкретний домашня праця це можливість наповнити своєю присутністю обсяги свого життя, наповнити простір життя сім'ї привітністю, любов'ю, теплом взаєморозуміння. Саме за допомогою домашньої праці відчути свою залученість, причетність і значимість. Пережити спільну радість від спільно прибраній квартири, дружно зроблених вареників, постряпанного пирога і спільного обговорення значущих питань життя сім'ї. Внутрішнюзадоволеність від проявленої активності, затребуваності, необхідності та подяки домочадців. Саме в сім'ї формується розуміння і дбайливе ставлення як до своєї праці, так і до праці інших.

Дуже сумно, що в багатьох сім'ях в даний час відсутня душевно - духовна спільність, а присутній розрахунок і бажання використати іншого для яких своїх цілей (у кожного свої). Нерозуміння того, що дитина виховується на дрібницях, нюансах, уважно спостерігаючи за нами, особливо коли ми думаємо, що він ще'' дурненький'' і'' маленький''. Відсутня прийняття і розуміння один одного, розуміння того, що кожен в родині це представник команди, яка називається РІД. У якої є конкретні завдання, цілі, співпадаючі ситуації життя, і тільки мудро розуміючи себе й іншого (який відображає частина тебе), навчаючись один у одного тієї мудрості, якою володіє кожен, і навчаючи їй один одного і насамперед дітей, сім'я як інститут суспільства зможе зберегти себе і примножити.Виховувати, навчити можна тільки тому, чим володієш сам, того, що є твоєю суттю. В іншому випадку дитина чує фальш і починає на ній'' грати''. Тільки тоді, коли ми зможемо зрозуміти, що в реальному житті виховує все, що процес життя в сім'ї це важливо, що для гарного тилу необхідні конкретні знання і постійна внутрішня робота всіх в сім'ї. Коли ми не будемо присвячувати своє життя дітям і робити замість них, а включимо їх у вже йде життя на основі принципу'' Чи не поруч, не над, а разом'', запропонуємо посильні, реально існуючі обов'язки, а значить вибір, відповідальність і свободу . Коли ми самі навчимося радіти праці і навчимо цього наших дітей, тоді поступово ми зможемо навчити наших дітей розуміти себе, керувати своєю поведінкою, приймати рішення і нести за них відповідальність і тільки тоді наше життя дійсно буде цікавою, змістовною і радісною у спільних пошуках, відкриттях , досягнення і освоєних можливостях. Сім'я це наш тил, наш оплот, і від того, як вони творяться і організовуються всі процеси в сім'ї, залежать наш спокій, радість життя і успіхи, успіхи не тільки кожного з нас, наших сімей, а й держави.