Відео дня
Антикризовий нарив. Коли Мороз кине Януковича?
Стриманий пафос, з яким антикризова коаліція відзначила 100 днів з часу другого пришестя Віктора Януковича, має під собою дуже серйозне підгрунтя. Парламентсько-урядова тріо Партії регіонів, КПУ і СПУ все частіше дозволяє собі не тільки не співати в унісон, а й періодично "пускати півня". Часом здається, що після створення антикризової коаліції (АК) лідери політичних партій, які її сформували, вирішили, що справа в капелюсі, і можна без страху і докору очікувати, як мінімум, 2009 року, коли настане час визначатися з підтримкою того чи іншого кандидата на президентських виборах. Можливо, антикризовиків "розслабила" невизначеність позиції "Нашої України" або деколи незграбні спроби БЮТ перехопити політичну ініціативу. Ось і дивиться АК на своїх опонентів, немов пропалений сантехнік на парочку практикантів, які намагаються міняти систему, не помічаючи при цьому, що змінилися країна і народ, що живуть в ній.
Звичайно, співгромадяни взагалі не надто вірять політикам, а вже Єжово-Ужов коаліції трьох політичних сил - тим більше. Її успіхи швидше грунтуються на особистих якостях Януковича, фінансової скрупульозності Азарова да дисципліні всередині парламентської більшості. Правда, державний корабель вожді АК сьогодні ведуть по лоціям дво-трирічної давності, маневруючи за рахунок досвіду та інтуїції.
Тим часом усередині антикризової коаліції назріває глухе невдоволення, викликане непропорційно малою кількістю людей, здатних "вирішувати питання" в уряді Януковича, та й взагалі просто потрапляти в його кабінет. До них справедливо відносять першого віце-прем'єра Миколи Азарова (інші його колеги не настільки вхожі до Віктора Федоровича), керівника апарату прем'єра Сергія Льовочкіна. Іноді, з дуже важливого питання, в прем'єрський кабінет, господар якого реально претендує на прийняття загальнодержавних рішень, заходять спікер і перший віце-спікер парламенту. До речі, в цьому факті можна знайти пояснення тривалому відсутності віце-спікера - Сан Саничу і Адаму Івановичу, давно спрацювалися, третій у президії парламенту не потрібен - вони ж не збираються алкогольні напої розпивати.
Лідер соціалістів взагалі останнім часом поводиться досить оригінально. Часом здається, що після купальського голосування за обрання його спікером Олександр Олександрович немов очистився від раніше властивого йому бажання стати політичним гуру президента. Тепер у нього є інший об'єкт для впливу - прем'єр-міністр. Мороз міркує тверезо і розуміє, що самому в прем'єрське крісло забратися не вдасться. Тому готовий зробити все (і трохи більше) для збереження антикризової коаліції в нинішньому форматі, а через неї - і себе в ролі голови Верховної Ради. Тому готовність лідера соціалістів приєднувати "Нашу Україну" до парламентської більшості змінюється очікуванням тонкого, але посилюється струмочка нардепів з "НУ" і БЮТ, готових поповнити ряди антикризової коаліції. Спікер вже неодноразово був щедрим на компліменти на адресу проекту бюджету-2007, який сильніше його не похвалиш навіть автори документа. Та й на захист політичної реформи, спроби ревізії якої можуть дестабілізувати парламент, Мороз кидається з усім жаром зацікавленого в її долі політика.
Логіка дій Олександра Олександровича досить проста - він повною мірою насолоджується нагородою розміром в спікерське крісло за 8 років відстороненості від прийняття державних рішень. Називати Мороза одноосібним автором політичної реформи, думаю, ні у кого язик не повернеться - глава СПУ був лише ситуативним, хоча і переконаним соратником (якщо кому більше подобається - подільником) Леоніда Кучми і Віктора Медведчука. Цікаво вийшло - Сан Санич сприяв урізування президентських повноважень Віктора Ющенка, поряд з яким стояв на Майдані, довго грав роль керованого Юлією Тимошенко, щоб потім обдурити її кращі очікування. Якщо додати до цього знаходження на підхваті в антикризовій коаліції давнішніх однопартійців Мороза з Комуністичної партії, можна сказати, що п'ятнадцятирічна кар'єра лідера соціалістів складається переважно з лавірування.
Чому для прем'єра, поцікавитеся ви? Справа в тому, що для членів антикризової коаліції давно не секрет, що основні рішення приймаються тріумвіратом Янукович - Мороз - Мартинюк. З цим фактом, як мінімум, опосередковано, пов'язана і спроба комуністів посунути Адама Івановича з крісла першого віце-спікера. Інші великі і дрібні фігури антикризової коаліції отримують тільки "цінні вказівки", які не в праві проігнорувати (відмовитися - на смерть образити прем'єра), а тому доводиться голосувати. У підсумку парламентська коаліція раз за разом уподібнюється їжачкам, лізуть на кактус. Але тих хоча б підштовхують правильні інстинкти, а парламентська більшість фактично повторює помилки, допущені в четвертому скликанні у часи всевладдя Віктора Медведчука. Якщо ви думаєте, що для парламентарів має принципове значення, де їх "нагинають" - на Банковій чи, так би мовити, не відходячи від робочого місця - то ви глибоко помиляєтеся. Так, в списках "регіоналів" вистачає "сірих конячок", але амбіції різного ступеня виправданості прокидаються у кожного володаря депутатського значка.
Цікавий парадокс - соціологи фіксують різке піку рейтингу СПУ, але Олександр Мороз зберігає олімпійський спокій, навряд чи викликане тим, що сьогодні він знаходиться на вершині політичного Олімпу. Сан Санич добре вивчив парламентський регламент (під боком є ??і його автор, Адам Мартинюк), так що дострокового розпуску законодавчого органу та інших витівок з боку гаранта Конституції він не допустить. Не для того соціалісти так активно грають "золотою акцією" антикризової коаліції, щоб так просто її девальвувати. Але Олександр Мороз як досвідчений шахіст враховує і варіанти, при яких Банкова може стрибнути вище голови, консолідувати "Нашу Україну" і знайти спільну мову з БЮТ. Можна не сумніватися, що можливе контрнаступ пропрезидентських сил спікер зустріне біля порога свого кабінету, запропонувавши вчорашнім "помаранчевим" і "червоно-білим" союзникам просту схему: спікерство в обмін на згоду на прем'єрство ставленика нової влади.
При такому розкладі Януковичу належить досить швидко зрозуміти сенс старої істини про повторюваної у вигляді трагедії і фарсу історії. Так от, якщо прем'єра здасть Мороз, то символічного падіння з сьомого поверху будівлі Кабінету міністрів рейтинг Януковича не витримає. Його в першу чергу постараються поховати самі "регіонали", різні групи яких скучили по можливості самим натискати на владні важелі. Та й партійна традиція вже давно підштовхує "регіоналів" до ротації керівництва, і єдине, що їх зупиняє - недоцільність звільнення з поста голови Партії регіонів чинного прем'єра.
Зосередження важелів управління 250 депутатами в руках всього трьох політиків, один з яких вже з десяток років намагається переграти всіх, може закінчитися стрімким обвалом коаліції. Її членам поки не вдалося довести виборцям, що вони кардинально відрізняються від президентської команди або Блоку Юлії Тимошенко. Захопившись випилюванням і нарізанням повноважень "антикризовики" збирають внутрішні суперечності, що мають властивості прориватися в самий невідповідний момент. І якщо команда Януковича - Мороза не проведе показову демократизацію, їй доведеться несолодко.
Євген МАГДА, DailyUA