Невичерпний джерело

"Віра є Джерелом героїзму, присвяти, відвагі ..."

(Дмитро Донцов)

Основою філософської Концепції Степана Бандери є християнство, релігія, віра в Бога.

ПРИКЛАД БАТЬКА

У автобіографії "Мої жіттєпісні дані" (квітень 1959 року), прізначеній для американського генерального консульства в Мюнхені (Степан Бандера безуспішно намагався здобудуть Американский візу для поїздкі в США), Провідник ОУН писав:

" Мій батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик, БУВ у тієї годину (колі народився Степан Бандера, 1 січня 1909 року, - А.В. ) парохом в Угрінові Старому (до парафії належало ще сусіднє село Бережниця шляхетських). Батько походивши Із Стрия. ВІН БУВ сином міщан-рільніків Михайла Бандери и Розалії, дівоче Прізвище Якої Було Білецька. Моя мати, Мирослава Бандера, походила Зі старої священічої родини. Вона булу донькою греко-католицького священика з Угринова Старого - Володимира Глодзінського и Катеріні з дому Кушлик ".

Належність до священічої родини Визначи подалі частку Степана Бандери, его глібокі Релігійні Переконаний. У своїй повсякденній Політичній ДІЯЛЬНОСТІ ВІН керувався Божими заповідямі, етико християнського життя.

Прикладом, гіднім наслідування, БУВ для Степана Бандери батько.

" Мій батько, - писав провідник ОУН в автобіографії "Мої жіттєпісні дані", - належане до організаторів державного перевороту в Калуська повіті (з лікарем д-ром Курівцем), и я БУВ свідком Формування ним з селян довколішніх СІЛ військовіх відділів, озброєніх захованою в 1917 р. зброєю. Від листопада 1918 р. наше Родинне життя стояло под знаком подій у будуванні українського державного життя та Війни в обороні самостійності. Батько БУВ послом до парляменту Західньо-Української народньої РЕСПУБЛІКИ - Української Національної Заради в Станіславові и взявши активну участь у формуванні державного життя в Калущині і ".

Андрій Бандера БУВ військовім капеланом в рядах Української Галицької АРМІЇ (УГА).

Далі Степан Бандера пише:

" Мій батько перебува усю нас немає УГА на "Великій Україні" (тоб на Наддніпрянщіні) в роках 1919-1920, боротьбу з більшовиками й біломосковськімі військамі, тиф. До Галичини ВІН повернувши літом 1920 р. Спершу укрівався перед польськими офіційнімі органами з уваги на переслідування українських політічніх діячів. Восени того ж року батько повернувши на попереднє становище пароха в Угрінові Старому.

Весною 1922 р. померла моя мати на туберкульозу горла. Батько на парафії в Угрінові Старому до 1933 р. Того року перенесли его на парафію до Волі Задеревецької, повіт Долина, а опісля до села Тростянець, теж у Долінщіні (Вже после мого арештування) ".

Реалії тогочасного життя Вимагай, щоб священик не просто віконував свои християнські Релігійні обов'язки. Священик, а особливо греко-католицький священик, нерідко ставав політічнім и військовім діячем, як це видно на прікладі батька Степана Бандери. Без підсілення релігійніх атрібутів політічнімі та військовімі Чинник НЕ можна Було Говорити про захист прав украинцев, про самє їхнє Існування на Рідній землі. Діяльність священика булу, власне, однією з форм у здійсненні політічніх та військовіх цілей, альо, водночас, Складанний СУТНІСТЬ боротьбу за незалежність України.

Вся сімейна атмосфера сприян того, щоб Із Степана Бандери віріс патріот рідного краю. Ось як про це писав ВІН сам у тихий же "Моїх жіттєпісніх даних":

" Дитячі роки я проживши в Угрінові Старому, в домі моїх батьків и дідів, віростаючі в атмосфері українського патріотізму та живих національно-культурних, політічніх и суспільних зацікавлень. Вдома булу велика бібліотека, часто з'їжджалися Активні учасники українського национального життя Галичини, кревні и їхні Знайомі, Наприклад, мої вуйки: Павло Глодзінській - один з основніків "Маслосоюзу" і "сільського Господаря" (Українські господарські встанови - А.В. ) , Ярослав Весоловській - посол до Віденського парляменту, скульптор М. Гаврилко й Інші ".

Приклад батька дозволялося Степанові Бандері у Політичній ДІЯЛЬНОСТІ НЕ позбав опіратіся на Релігійні Переконаний, а й активно залучаті до національно-візвольної Боротьби представніків Церкви.

Колі більшовікі 1939 року захопілі Львів, Провідник ОУН живий два тижні конспіратівно, "а ле з уваги на Початкове неналаднання большевіцької поліційної машини, користувався значний свободою рухів и ввійшов у контакт не Тільки з провіднім активом ОУН, а і із Деяк провіднімі діячамі українського церковного й національно-церковного життя. Спільно з членами Крайової Екзекутиви й іншімі провіднімі членами, Які були в тій годину у Львові, ми устійнілі пляни дальшої діяльності ОУН на українських землях и ее протібольшевіцької Боротьби ".

Вірі в Бога Степан Бандера не зраджував до кінця днів своих ...

"ВІРА НАЙБІЛЬШЕ СКРІПЛЮЄ СИЛИ ДУШІ"

Невичерпний джерело, з Якого Степан Бандера черпав Життєві сили, - его глибока віра в Бога.

Сьом січня 1957 року в тижневик "Шлях Перемоги" була опублікована стаття Степана Бандери, яка так и називаєся, - " З невичерпний джерела ".

" З цього джерела віри , - писав Провідник ОУН, - ми повінні зачерпнути найбільше сили, щоб вітримати на правильному шляху. Свідомість, Що з нами Бог, - це найпевніша и найбільша поміч для нас усіх, зокрема для всіх борців и страдніків українського визвольного змагання ".

За Бандерою, що не треба "відмежовуваті оборону християнської віри и Церкви від національно-визвольних змагань".

Саме віра, БУВ Переконаний провідник ОУН, перемагає все, даже смерть.

" Боротьба з більшовизмом, - писав ВІН у Цій статьи, - це Справжня боротьба на ЖИТТЯ І смерть не Тільки для активних борців, альо для цілого народу, Який попал у большевицького ярмо. Докорінне вініщування всех непокірлівіх, волелюбніх ЕЛЕМЕНТІВ, Які НЕ хотят служити большевізмові, систематичне народовбивство - це основні засоби большевіцької політики підкорювання народів. Вона Полягає в тому, щоб Кожний поневоленним народ, ВСІ йо прошаркі, шкірно людину тримати под постійнім лещат неухильне Або-або: скорітіся, Прийняти комуністічну доктрину за правду и без спротиву служити здійсненню цілей Кремля, або буті знищення ".

Проте " більшовики не удалось переродіті людей за рецептами комуністічної доктрини, ні накинути Переконаний, что їхня злочинна, протінародня система и Такі ж цілі комунізму є справді благородні, та что смороду відповідають потребам и Бажаном народів ".

Степан Бандера стверджує, що " не принесло Москве сподіваніх Успіхів безпощадне переслідування и зніщування релігії, національніх традіцій, спустошення всієї літератури, истории, всех ділянок національної Культура і творчости, вікорінювання звідтіля Всього, что формує, підносіть духовість людини й народу, а не відповідає большевицьким тезам и цілям ".

Сама большевицька концепція, Переконаний Степан Бандера, є фальшивити и нездійсненною. Кремль, на мнение провідника ОУН, розумів це, альо Зробив своєрідні Висновки: "втріматі, закріпіті ї пошіріті свое панування будь-Якими засобами".

У статьи "З невичерпний джерела" Степан Бандера назіває причини, чому Комуністична система не может зніщіті віри людей у ??Бога:

" Істотною причиною невдачі большевіцької інженерії в духовій ділянці є ті, что вона натрапіла на Такі первні в душі людини й народу, якіх НЕ можна ні Изменить, ні зніщіті, а якіх походження, сила и Вплив сягають далі, чем межа ЖИТТЯ І смерті.

Залишкові аргументом большевіцької системи, теж у "перевіхованні" людей, є смерть, загроза знищення, а далі й безоглядне ніщення всех непокірніх и невігідніх. Альо й цею аргументом є всесильний.

Проби смерті не вітрімує ті, что є витвором самого життя. А оце Мільйони людей, цілі народи в обліччі смерті захіщають правди и цінності, Які їм дорожчі від самого життя! Бо Людський душа походити від Того, Хто споконвіку БУВ перед ЖИТТЯ І буде после життя, Вічно, а оборона великих правд больше набліжає Людський душу до Бога, чем життя.

Більшовики повели найгіршу боротьбу проти релігії, переслідуючі ї зніщуючі Христову церкву, унеможлівлюючі релігійне життя. Альо закладеної в людській душі основи віри: туги за Богом и Шуканов Божества зніщіті НЕ могут.

Більшовизм зумів позбавіті народів І людей всякої Волі, альо ВІН НЕ всілі здавіті самого Прагнення До волі. Воно притаманне Кожній людіні та народові, всегда живе и спонукує до змагання, бо свобідна воля - це дар, Данії Богом.

Комуністична система запроторила правду до тюрем, концтаборів, загнала ее в підпілля, а на ее місце поставила фальші и брехню. Альо НЕ зуміла вірваті з людської душі розуміння, що таке правда, туги за нею, бажання ее перемогті. Бо правда - це дорога, Якою Людський душа прямує до Бога. А от цього прямування Ніхто й ніщо НЕ відверне людства.

Так сама не згасіті більшовикам любови ближнього, почуття справедливості та Прагнення ее тріюмфу. Бо це основні Божі закони для людської спільноті, підваліні взаємін между людьми, Які голосом совісті всегда відзіваються в душі ".

Степан Бандера Робить ВИСНОВОК:

" ЦІ ВСІ незніщенні первні людської душі НЕ дозволяють людіні дива безвольно и послушним знаряддям комунізму, сповнені ненависті до Бога, нації и людини. Смороду спонукують людей чинити спротив злочинна діям большевизму та вести активну боротьбу за его Усунення ".

І Архів НАЙГОЛОВНІШЕ, за Степаном Бандерою, - це ті, що " віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву й глибока Віру в Бога, Спасителя, шкірних людина й цілий народ мают змогу безупинності черпаті з Вічно живого джерела стількі сили, Скільки їхня душа спроможна спрійняті. Особливо у найтяжчіх жіттєвіх сітуаціях, великому нещасті, терпіннях и боротьбі, віра в Христа Дає найсільнішу, часто єдину й ПЄВНЄВ поміч. У тому напрямі мусим найперше звертати Наші думки и серця, коли думаємо про ДОПОМОГА нашому народові в йо Важка, альо благородному змаганні за правду й волю ".

Провідник ОУН БУВ Переконаний, що " праворуч релігії, ее оборони перед настане безбожніцького комунізму, Справжнє ісповідування и підтрімування живої християнської віри - це найважлівіша впоратися не Тільки самої Церкви, альо й Всього народу, всех національніх сил, зокрема національно-визвольного руху ".

Стаття "З невичерпний джерела" була написана Степаном Бандерою з нагоді Різдвяніх святий, тому автор насамкінець звертається до цієї тими:

" У Різдвяний годину Наші думки, повні Турбота про долю народу, всех наших рідніх и близьким в Україні, в тюрмах, концтаборах и на засланні, дере за все спіняються над тайною воплочення Бога. Усвідомлення того, чому Бог прийшов на світ найперше до найніжчіх, найбіднішіх, як безпомічне, переслідуване немовля, наповняє душу вірою и любов'ю. Найістотніше в цьом - НЕ приниження, бо найбільшім приниження для Христа Було общество грішніків, а не убогих. Наші серця захоплює символіка того, что Ісус найперше прийшов до тих, Які найбільше потребувалі Божої помочі й Опіки, а Шуканов среди них захисту підніс їх на вершини. Відчуваємо безпосереднє відношення цієї Різдвяної сімволікі до теперішнього становища нашого народу и Хрістової віри у поневоленій Батьківщині ".

Здається, до Степана Бандери Ніхто НЕ наповнював Глибока Віру в Бога, ЙОГО правду й справедливість таким філософськім змістом. Саме це невичерпний джерело спонукувало Мільйони ї Мільйони украинцев и неукраїнців до боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу.