Кошенята від опозиції, або Чому Янукович не стане Суперменом

Чим довше Майдан протестує, а у відповідь йому - тиша, тим більше закрадається думка, що Чечетов свого часу був правий: "Нас розводять, як кошенят". Причин такого судження за останній час з'явилося кілька. По-перше, трансформація головного гасла Евромайдана "Україна - це Європа" в "Янукович - підАрешт!". По-друге, підозрілий інтерес американців та інших співчуваючих до українських подій, аж до направлення до нас заступник держсекретаря США і сенатора Маккейна. І по-третє, ганебний програш опозиції на виборах. Про все по порядку.

Згадати, з чого почався Евромайдан, досить просто, він почався з несподіванки - уряд України припинило переговори про асоціацію з ЄС. Враховуючи чималу кількість всезнаючих джерел і всіляких кротів, насилу віриться, що про це рішення не знали в опозиції. А якщо знали, значить, було вигідного не розголошувати цю інформацію до певного моменту. Несподіванкою це було тільки для українського народу. Так з'явився привід для акцій протесту небайдужих українців, рахунок яких спочатку йшов на десятки. І лише коли ЗМІ зганьбили Віктора Януковича на всю країну, резюмуючи його поїздку до Брюсселя, і коли з'явилися перші заклики про відставку Кабміну і президента, на Евромайдан просочилася політична складова в особі лідерів опозиції. А адже спочатку протестувальники виступали категорично проти присутності політиків на акціях на підтримку євроінтеграційного курсу України. Наприклад, 26 листопада студенти Київського Національного Університету ім. Шевченко зібралися у центральному парку навпроти головного корпусу з метою підтримати євроінтеграцію України. При цьому студенти дозволили виступити на цьому мітингу Віталію Кличко, який домігся можливості привітати протестуючих, тільки після переговорів. Також на розрізнених мітингах активісти відмовляли у безкоштовному піарі і Катеринчуку, і Ляшко, і багатьом іншим. У цьому контексті цікаво заяву Арсенія Яценюка, зроблене 28 листопада: "Евромайдан був зібраний для того, щоб провести в Україні великі політичні перетворення. І це абсолютно політичне питання. Ті, хто намагаються деполітизувати процес (Евромайдан), в першу чергу грають на руку Януковичу . Так свого часу зробили в Росії і Білорусії: деполітизували процес, а стотисячні мітинги ходять і дихають свіжим повітрям. Але зате немає ні російської, ні білоруської опозиції. Тобто в Україні все має вирішитися тільки політичним способом - обранням нового президента ... "Мабуть , саме з цієї заяви головна вимога мітингувальників змінилося кардинальним чином. Тобто, логічно припустити, що Яценюк і Ко, які заздалегідь знали про непідписання Януковичем Угоди про асоціацію, дочекалися самовільного виходу людей на вулиці і просто використовували і продовжують використовувати їх для своїх цілей, трансформуючи у свідомості народу думку про те, що це саме народне рішення - вимагати відставки всіх і вся. Це все, звичайно, добре, ось тільки більш чи менш політично грамотна людина побачить лукавство в діях опполідеров:

- Відставку уряду провалили, значить, недостатньо старалися. Більш того, сама відставка уряду нічого б не вирішила, бо звільнений Кабмін залишається виконуючим обов'язки до призначення нового. А хто у нас призначає прем'єр-міністра? Правильно, президент, який вносить кандидатуру до Верховної Ради. А чи є у опозиції більшість для підтримки або непідтримки того чи іншого кандидата? Теж правильно, немає. Це означає, що затія з відставкою уряду - просто голослівні заяви, які нічим не підкріплені. От і вийшло, що питання пустили на самоплив, а в підсумку для відставки уряду не вистачило всього 36 голосів.

- Відставка Януковича в нинішніх умовах слабо собі уявляється. Є кілька варіантів - імпічмент або добровільне складання повноважень. Останнє неможливо апріорі, враховуючи зіркову хворобу Віктора Федоровича. А імпічмент неможливий з юридичних причин - просто-напросто в Україні відсутній закон про імпічмент. Так що це вимога хоч і в дусі Майдану, проте, воно нездійсненно. Тим більше, якщо враховувати, що опозиція не припиняє блокувати роботу парламенту, де теоретично можливо було б проголосувати необхідні закони. Якщо, звичайно, напружитися з приводу відсутніх голосів.

Ось і виходить, що починався Майдан із закликів прагнути до Європи, а переріс у майданчик для виборчої кампанії з виборів президента. Недарма днями Віталій Кличко заявив, що якщо так піде далі, то можна оголошувати переможця президентських виборів прямо зараз. Двозначне заяву, незважаючи на те, що вирвано з контексту.

Друге питання, яке наштовхує на думки про те, що Майдан політики можуть використовувати в своїх цілях, - це інтерес зарубіжних чиновників. Чесно кажучи, це і справді попахує втручанням у внутрішні справи України. Тут прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв, який говорить про неприпустимість виступу на Евромайдане політичних лідерів з ЄС і США в чомусь правий. По правді, це повелося ще з часів Помаранчевої революції, хоча тепер уже відомо, що робилася вона не зовсім на голому ентузіазмі, а з деяким присутністю американських грошей. Так що нинішній приїзд Вікторії Нуланд і Джона МакКейна виглядають вже дуже підозріло і грають на руку Москві, яка з легкістю зможе повернути ситуацію на свою сторону, що нібито на Україну в питанні євроінтеграції тиснуть і ЄС і США, а вони там, в Росії, добрі і пухнасті, готові "за просто так" допомогти молодшому українському братові. Потрібно лише кілька речей - вступ до вмираюче економічну освіту і здача національних надбань у вигляді труби і ВПК. До слова, дивувався Евромайдану і підтримував його саме той МакКейн, на передвиборному мітингу якого свого часу звучали антиєвропейські заклики. Добре підмітила одна міжнародна журналістка у себе в Фейсбуці: "Це той МакКейн, на передвиборному мітингу якого Шварцнеггер говорив:" Я виїхав з Європи 40 років тому, адже соціалізм вбив там можливості розвитку. Європейські підприємці залишали свій бізнес і теж їхали ". А роздача пряників українських правоохоронцям заступником Держсекретаря США Вікторією Нуланд виглядає і зовсім комічно. Гаразд, якби на цьому і закінчився їх інтерес, ну приїхали, поумілялісь і поїхали. Так ні ж, вони роблять заяви про санкції щодо перших осіб України за порушення прав людини і підрив демократії. А як США сприяє розвитку демократії, ми вже знаємо по Іраку, Лівії і т.д. Тобто виникає підозра, що всіх цих людей на Майдан запрошують з однією метою - щоб потім заявити про втручання у внутрішні справи України. Хоча це тільки припущення.

І останнє. Що стосується перевиборів у п'яти проблемних округах. Такої ганьби не очікував, напевно, навіть найбільший опозиційний скептик. З п'яти мандатів так звана об'єднана опозиція змогла отримати тільки один. А головне, який провал у Черкаській області - співаючий ректор з самого комічного вузу Києва, дивом зареєстрований на окрузі № 194, набрав 53,54%. Не кажучи вже про Київ, де Віктор Пилипишин, який до останнього потішався в своєму Фейсбуці, що "в столиці вибори, а він на морі", на якого заведено кілька кримінальних справ, запросто переграв, вибачте за вираз, писюна з непопулярною серед киян " Свободи ". Закономірно й те, що в Миколаєві виграв губернатор, а в Обухові дивним чином суд зняв з виборів єдиного опозиційного кандидата. Все зводиться до того, що ці вибори послідовники Юлі програли тому, що ними потрібно було хоч якось займатися. Але куди там до якихось дрібних проблемних округів, коли є величезний майданчик для виступів на головній площі країни, де можливо вирішується доля майбутнього президента країни.

Висновок з усього цього, на жаль, не в нашу з вами користь. Нами продовжують маніпулювати - наш Майдан використовують для меркантильних цілей. Наші бажання трансформують, незалежно від нас. Нам вішають локшину про те, що ми самі вирішуємо свою долю, а насправді за нас вже все давно вирішено.

От було б смішно, якби Віктор Янукович несподівано після отримання знижки на газ від Росії (а вона вже отримана, як і 15 млрд кредиту) повернув у бік Європи, як би підкоряючись волі народу. Що б тоді говорили опозиційні лідери? Та в такій ситуації він став би просто Суперменом в очах мільйонів, і вибори б виграли самі собою. А опозиція б подтерлась своїми вимогами в місцях, де дуже добре думається. Але знаєте, чому так не буде? Тому що все вже вирішено за нас. Цілком можливо, що опозиція в курсі всіх справ Віктора Федоровича і прекрасно розуміє, що в Європу він ніяк не міг іти, бо довелося б розкривати усі таємниці бізнесу Сім'ї і пояснювати, яким дивом його син всього за останні півроку збагатився мало не в два рази. З Росією йому простіше, там люди працюють за такими ж схемами. От тільки є одне "але" - в Україні всього 10 доларових мільярдерів, а в РФ - 131. Як би чого не вийшло. Але це вже інша історія. Ця, швидше за все, закінчиться тим, що всі залишаться при своїх: Янукович-якщо не президентом, то, як мінімум, зі своїми активами, а опозиція - в суперечках про те, хто головніший. І лише один український народ виявиться, як завжди, не у справ. Яка там євроінтеграція, якщо в головах у чиновників все ще найглибший Совок.