Своя гра. Українські політики живуть "за законом джунглів"
Кожен значущий гравець відтепер сам за себе, так що поняття "мезальянс" незабаром зникне з українського політичного лексикону.
Президент і "Наша Україна". Віктор Ющенко зазнав поразки зовсім не 12 січня. Двічі поспіль подолану вето глави держави на ключові закони - лише верхівка айсберга. Ставши президентом, Віктор Андрійович, схоже, порахував свою місію виконаною, а супротивників і союзників - занадто слабкими, щоб протистояти йому. Розкотивши по колоди НСНУ, Ющенко не зміг реально замінити "любих друзів". Розмови про талант кризового менеджера Балоги виявилися короткостроковими блефом, в два ходи розвіяним союзом чотирьох фракцій. Якщо до вступу політичної реформи в силу президент не зміг переламати ситуацію на свою сторону, то в рамках зміненої Конституції так і не зміг знайти алгоритм діалогу з парламентом. Вірніше, не намагався його налагоджувати. Президентська канцелярія звикла очікувати від дзвінка Віктора Андрійовича чи Віктора Івановича лідеру парламентської фракції або самому спікеру магічних властивостей, але в житті все виявляється куди банальніше. Антикризова коаліція і БЮТ 12 січня надійшли як справжні ницшеанца - штовхнули падаючого. Вірніше, так його заштовхали, що глава держави враз почав нагадувати, вибачте, весільного генерала на собачій весілля.
Розслабленими були і "нашоукраїнці", після зустрічі президента з прем'єром і спікером які чекали підступу в останній день сесії. Показово, що якось намагалися переломити ситуацію лише лідер фракції Кириленко да енергійний екс-постпред президента Ключковський, решта відбували номер. Багатьох - Порошенко, Безсмертного, Жванії, Мартиненка, Третьякова - і зовсім не вдалося побачити в сесійній залі. Так що Віктору Андрійовичу, схоже, помстилася не тільки Юлія Володимирівна, а й колишні друзі-товариші. Зате серед президентських співрозмовників ЗМІ відзначили Віктора Януковича та Олександра Мороза - зодягнена владою трійця вельми переконливо демонструвала взаєморозуміння за два дні до бліцкригу на президентські позиції. Так що Віктору Андрійовичу тільки й залишається, що демонструвати готовність до діалогу парламентом і урядом.
Урочистий догляд фракції "Наша Україна" з сесійної зали за пару годин до завершення осінньої сесії, що продемонструвала безпорадність "нашоукраїнців", аж ніяк не був сильним ходом. Актуальний ще одне питання - чи залишився серед союзників глави держави Конституційний Суд? Порушень регламенту при подоланні вето на закон "Про Кабінет Міністрів" було предостатньо, але це не означає оперативного розгляду КС обіцяного Арсенієм Яценюком подання. Зате припущення Арсенія Петровича, що скасувати політичну реформу було б непогано, бальзамом лягло на змучене серце Юлії Володимирівни. Вона тепер - будьте впевнені - охоче погодиться сприяти президенту у боротьбі проти політреформи. Але аж ніяк не заради захисту його інтересів, а заради заполученія власних владних повноважень. Розуміє це і Віктор Андрійович, який заявив журналістам, що не збирається звертатися до КС з приводу скасування політреформи.
Антикризова коаліція продемонструвала працездатність і вміння швидко використовувати слабкість опонента у власних цілях. Президентський секретаріат, повертаючи до парламенту ветований закон "Про Кабінет Міністрів", просто не очікував такої стрімкої, нехай і з порушенням регламенту, у відповідь реакції. Антикризовики ж навіть пожертвували ненадовго амбіціями Ніни Карпачової, призупинивши її просування на посаду омбудсмена. Та й переговори з Юлією Тимошенко були для антикризової коаліції досить ризикованими, але гра, безумовно, коштувала свічок.
Призначення віце-прем'єром Володимира Радченка можна визнати дуже вдалим - висувати претензії цього професіоналу складно. Не менш складно, ніж тепер президенту проштовхнути на посаду голови СБУ абсолютно лояльного собі і незручного "регіоналам" кандидата. Уряд наростило "м'язову масу", а після подолання президентського вето на закон "Про Кабінет Міністрів" може і зовсім відчути запаморочення від успіхів. Правда, швидше за все, воно досить швидко випарується після підвищення вартості житлово-комунальних послуг. Адже Янукович з товаришами отримали не тільки повноваження для управління виконавчою владою - їм доведеться і нести всю повноту відповідальності за наслідки своїх дій. Так що радість буде недовгою, хоча почуття морального задоволення від перемоги над президентом запам'ятається надовго.
До речі, Олександр Мороз повинен переживати суперечливі почуття. З одного боку, прийнятий закон, що розвиває положення політичної реформи, досягнуто компромісу з БЮТ і зроблено новий крок до встановлення парламентської республіки. З іншого - процедура подолання вето супроводжувалася неодноразовим порушенням парламентського регламенту. Звичайно, Сан Санича навряд чи зможуть посунути зі спікерського крісла, але для його реноме політичного гуру подібні політичні авантюри виглядають малопрівлекательно.
БЮТ. Юлія Тимошенко в новому році рішуче відмовилася від імітування вірності президенту Ющенко, віддавши перевагу демонстрації мистецтва політичного маневрування. БЮТ дочекався від антикризової коаліції пропозицій, які дозволили голосувати солідарно, публічно залишаючись при власних інтересах. "Сердечники" навіть підготували виправдання своїм діям - мовляв, дбали насамперед про власний владному майбутньому і прагнули ліквідувати протистояння між президентським і прем'єрським секретаріатами.
Будемо відверті - Юлії Володимирівні вдалося поєднати приємне з корисним. Вона помстилася "нашоукраїнцям" за відмову визнавати першість БЮТ в опозиції і отримала відповідний закон у першому читанні за допомогою антикризової коаліції. Крім того, Тимошенко, взявши участь в ампутірованіі без наркозу частини президентських повноважень, ніж, по ідеї, підштовхнула Ющенка до більш рішучих дій щодо скасування політичної реформи. Паралельно БЮТ зробив відразу кілька кроків до формування двопартійної системи, у якій бентежним "нашоукраїнцям" є місце тільки в якості підлеглого сателіта.
Однак за цей БЮТ доведеться заплатити високу ціну - навіть найвідданіші прихильники Юлії Володимирівни розуміють, що можна скільки завгодно називати голосування "одночасним" і неузгодженим, але від цього суть події не змінюється - БЮТ разом з антикризовою коаліцією "покарав" Ющенка. З цієї причини бютівцям тепер, м'яко кажучи, не з руки ініціювати дострокові вибори - моральне право захищати чистоту ідеалів Майдану вони втратили. Правда, в обмін на зміцнення своїх позицій на місцях і практично офіційного визнання БЮТ головною опозиційною силою країни.
Деякі висновки. Доводиться констатувати - у кожної вагомої політичної сили своя гра, і часто шахова партія завершується рукопашної. Вкотре очевидно не тільки недосконалість політичної реформи, але і висока вартість втраченого часу, за який можна було сформувати виразні правила гри. За нерішучість Ющенка і хитрість творців політичної реформи доведеться розплачуватися всій політичній еліті, хто б не намагався рвати чужі повноваження по-живому. Принципових відмінностей між основними політичними гравцями не спостерігається - поступатися принципами навчилися всі, а Партія регіонів виглядає взагалі чи не найбільш послідовною з парламентських сил. Громадяни, вони ж майбутні виборці, все більше розчаровуються в політиках і їхніх діях. Судячи з тональності виразів, якими обмінюються бютівці і "нашоукраїнці", єдності в "помаранчевому" таборі вже не буде. Як, власне, незабаром не буде і самого "помаранчевого" табору. У центрі уваги після всього, що сталося виявився Конституційний Суд, поки не блиснув ні підвищеною працездатністю, ні резонансними рішеннями.
Євген МАГДА