Спадкоємці Щербаня

Спадкоємці Щербаня

Про Володимира Щербаня останнім часом майже не чути, в 2006 році він зі скандалом повернувся в Україну з американської в'язниці, дав пару інтерв'ю і "затих". Раніше, в 2004-му, його особливо "полюбили" учасники Помаранчевої революції в Сумах - за Беркут з кийками, за тиск на ЗМІ, за ходіння по трупах з метою забезпечити результат Януковичу. У 2009 році журналісти про нього згадали лише раз, коли дізналися про слизьку історії Сумського м'ясокомбінату, що належав Щербаню і строковим виведенню основних активів з нього. Банк Віктора Пінчука "Кредит-Дніпро" залишився з носом - м'ясокомбінат майже збанкрутував і не виплатив йому борг по кредиту на 20 міллінов гривень.

Відео дня

Не виключено що Володимир Петрович зачаївся і чекає чи то свого виходу на сцену перед президентськими виборами, чи то зміни влади і можливості знову стати господарем Сумщини або якого регіону трохи краще. Однак не варто забувати про його спадкоємців, сміливо продовжують справу скандального губернатора.

Почати варто з сина Володимира Щербаня - Артема Щербаня, який є яскравим представником молодого покоління з фракції Партії регіонів. Поки тато в США готувався до "тріумфального" повернення на батьківщину, генеральний директор ЗАТ "Гефест", один з найбільших операторів ринку нафтопродуктів, отримав № 140 в списку регіоналів. У 2007-му Артем Щербань був знову обраний нардепом. Депутатська недоторканність в ті часи "розгулу демократії" була аж ніяк не зайвою для Артема Володимировича. Пам'ятається, міністр МВС Юрій Луценко розповідав, як "два місяці Артем Щербань продавав підконтрольні батькові підприємства, починаючи від банку" Володимирського "і закінчуючи іншими підприємствами. І, за деякими оцінками, близько 200 мільйонів гривень були акумульовані в "Родовід Банку", переведені в готівку, а потім, як свідчить син Щербаня, він їх передав після дзвінка батька незнайомій людині ". Чи то через скандальності прізвища, чи то унаслідок вродженої скромності, але Щербаня-молодшого важко назвати політиком - він залишається досить непублічної фігурою. Хоча в останні рік його "непублічність" похитнулася - він закрутив роман з Кульбабою, знаменитої провідної з телеканалу М1. Щербань і Кульбаба, як справжні тусовщики, регулярно позують для фотокамер світських фотографів. Судячи по знімках, життя Щербаня-молодшого - справжня "дольче віта".

Другим за списком йде Віталій Хомутиннік . Найчастіше в пресі він постає в образі білявого ангела з Макіївки, самого молодого і перспективного депутата з Партії регіонів, яскравого представника нового покоління чесних і амбітних політиків. Навмисне відбілювання образу Хомутинника ЗМІ не дивно, є що вибілювати. Почалося співробітництво Щербаня і Хомутинника з 1994 року і Щербаневская фірми "Каскад", що займається оптовою торгівлею: вугіллям, коксом, гірничошахтним обладнанням, канатної продукцією. Віталій був головою правління ЗАТ "Каскад" і одночасно директором. Протягом декількох років під Хомутинником виявився цілий ряд комерційних структур: "Укрспецпоставка", яка торгує паливом, "Інтайм", оформлена на одного юності Лемешко і займалася скупкою акцій підприємств та ін Відставка Щербаня і прихід Януковича, так само як і розстріл Брагіна, смерть здебільшого "авторитетів" і встановлення на Донбасі закритою для чужинців "влади своїх" не підкосила позицій Хомутинника. Після призначення влітку 1999 року Володимира Щербаня сумським губернатором до обласного центру почали перебиратися донецькі підприємці, міліціонери, прокурори і бандити.

Детальніше про справи Хомутинника читайте у статті "" Ангельський "бандит з Макіївки "" ,

Прийшовши в Суми з завданням від Кучми вибити грунт з-під ніг Наталії Вітренко, Щербань, який вижив в чому завдяки доходам "Каскаду", почав процес впровадження "донецьких хлопців" на різні посади області. Наступним етапом пішов банальний рекет місцевих підприємців і директорів. Хомутинніку дісталася турбота про підприємства приладобудування, деревообробної галузі, чорної і кольорової металургії. Серед них - "Нафтопроммаш" (Охтирка), "Свесский насосний завод" (Ямпільський район), "Білопільський машинобудівний завод", "Лебединський завод поршневих кілець", "Сумський фарфоровий завод", а також ряд інших регіональних підприємств приладобудування, деревообробної галузі, чорної і кольорової металургії.

У 2000 році Щербань з Хомутинником реєструють корпорацію "Північно-східна промислова група". У ній 49% акцій належало ЗАТ "Каскад", а решта 51% - самої корпорації. Спільне дітище Щербаня-Хомутинника до приходу до влади Віктора Ющенка контролювало діяльність ЗАТ "Кролевецьпромарматура", ВАТ "Свеський насосний завод", ВАТ "Нафтопроммаш", ЗАТ "Сумський фарфоровий завод", ВАТ "Роменський завод поліграфічних машин", ВАТ "Сумський завод гумотехнічних виробів ", ТОВ" Хімічні джерела струму "Сател", ЗАТ "Сумська швейна фабрика" Спецодяг ", ВАТ" Охтирська швейна фабрика ", АТ" Ахтирсільмаш "і ряд інших підприємств. Структура проіснувала до 2005 року.

У Сумах Хомутиннік організував банду "Бауманських" в структуру під назвою "Молодь Сумщини". Хомутинник і ще один наближений Щербаня - Борис Родельс виплатили перед виборами 2004 року цієї організації більше 100 тисяч доларів для залякування виборців і спостерігачів, для "каруселей" і побиття студентів. Родельс з Хомутинником навіть безпосередньо керували цією бандою, вказуючи, на якій саме ділянці потрібно влаштувати заворушення.

У 2004 році, вже будучи нардепом, Хомутиннік зав'язав стосунки з двома парламентськими братами, відомими фінансистами, власниками "Брокбізнесбанку", зареєстрував спільно з ними страхову компанія "Брокбізнесстрахування" і компанію з управління активами пенсійного фонду. Ці контакти допомогли йому вижити за нової влади і відстояти майно, що залишилося у спадок від Щербаня. Так, він фактично перебрав на себе зернотрейдерські компанію "Агроконтракт", перевівши її обсяги на свій Торговий дім "Євросервіс". "Агроконтракт" збирала зерно з усіх підконтрольних Щербаню сільгосппідприємств. Зараз вони по інерції здають урожай "Євросервіс".

Останній раз Хомутиннік разом зі своїми "Союзом молоді регіонів" та Всеукраїнським союзом молодіжних та дитячих організацій "Національна рада молодіжних організацій України" "відзначився" у 2007-2008 роках. Обидва роки поспіль його організації отримували по 295 тис. грн з державного бюджету для фінансування своїх програм. Куди і на що пішли ці гроші, тільки Богові і Хомутинніку відомо.

Третім спадкоємцем Щербаня можна назвати Віталія Гайдука, крупного українського бізнесмена, державного діяча, співвласника корпорації " Індустріальний Союз Донбасу "(ІСД). Нині - керівника групи радників прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. У 1994 році почалося тісне співробітництво Гайдука з тоді ще головою облради Володимиром Щербанем. Після того, як Щербань очолив обласну адміністрацію, Гайдук став його радником, пізніше - заступником з питань роботи промисловості, транспорту і зв'язку. У 1997 р. Гайдук пішов у відставку, причиною чого, за деякими даними, послужив його "колабораціонізм" з людьми прем'єр-міністра Павла Лазаренка. У 1997 році губернатором Донеччини став Віктор Янукович (по листопад 2002 р.), він і запросив Гайдука на посаду свого радника.

За версією журналу "Фокус" Віталій Гайдук в 2008 році увійшов до числа найбагатших українців (№ 7). Його стан оцінюється в $ 2,770 млрд, яке, згідно з оцінками фахівців, за останній рік збільшилася приблизно на $ 500 млн. Гайдук стояв біля самих витоків створення ІСД. У число активів корпорації "Індустріальний Союз Донбасу" входять - Алчевський металургійний комбінат, Алчевський коксохімзавод, Дніпровський меткомбінат ім.Дзержинського, Дніпровський трубний завод. За даними Інтернет-сайту "Досьє", ІСД контролює: меткомбінат "Dunaferr" і метзавод DAM-2004 (Угорщина); меткомбінат "Huta Czestochowa" (Польща); металопрокатний завод "Lozenс" (Польща); завод вогнетривких матеріалів в Хшанові (Польща); Краматорський меткомбінат ім. Куйбишева; Пантелеймонівський вогнетривкий завод. У корпорації три футбольні клубу: алчевська "Сталь", дніпродзержинська "Сталь" і донецький "Металург". Пару років тому Віталій Анатолійович придбав газету "День". З чуток, в 2007 році Віталій Гайдук і Дмитро Фірташ викупили за $ 600 млн 61% акцій каналу "Інтер", що належали російському мільярдерові, власникові металургійної компанії Evraz Group Олександру Абрамову. За деякою інформацією, до створення ІСД мали відношення нині покійні лідери донецького клану - Євген Щербань і Ахать Брагін.

Видання "Українська правда" у матеріалі "Тіньова енергетика" (24.02.2006) називає Віталія Гайдука причетним до корупційних схем роботи держпідприємства "Укрінтеренерго", яке підпорядковується Міністерству палива та енергетики, і яке в 2002 році очолював Гайдук.

Про інших соратників, друзів і послідовників Щербаня можна і не говорити. Досить включити телевізор або відкрити газету, щоб побачити їх на самій верхівці владного Олімпу в перших десятках списку біло-блакитних, на президентських бігбордах або у ВІП-ложах найдорожчого стадіону в Україну. Разом зі Щербанем вихідці з одного з ним "донецького клану" за допомогою сили і грошей добилися всього. Чи згадають вони про своє не настільки щасливого одному, дізнаємося вже в найближчі півроку.