Чи буде Україна енергетично незалежною?

184Читати новину російською

Політика Європейського Союзу останнім часом все більше фокусується на забезпечення енергонезалежності входять до співдружності країн. Кроки з впровадження єдиної для всього ЄС енергетичної політики, покликаної виключити можливість укладення окремими країнами корупційних контрактів, дають свої результати. У закупівлях газу Європа переходить від обременяющих довгострокових контрактів до короткострокових, так званим спотовими, що дозволяє знизити ціну газу, що купується на 20-25%.

Крім того, ЄС ініціював антимонопольні розслідування проти "Газпрому", явно зловживає своїм становищем на ринку. Значно похитне монопольні позиції Росії і вихід на європейський ринок з дешевим сланцевим газом нового серйозного учасника - США (потенційні потужності американських терміналів сланцевого газу можуть скласти до 100 млрд. кубометрів).

Не варто забувати про те, що в Європі вже практично склалася багатовекторна система використання газопроводів, що дозволяє убезпечити економіки країн ЄС від нових "газових воєн" і значно зміцнити енергетичну безпеку країн Східної Європи, до цього критично залежали від монопольного постачальника.

Україна поки що робить перші спроби відмовитися від небезпечної газової голки. Нещодавно пролунали заяви європейського комісара з питань енергетики Гюнтера Оттінгера про можливості реверсних поставок газу в Україну через Словаччину. Безумовно, це серйозна альтернатива російському газу, яка дозволить в літній період набувати дешеве паливо на Європейському ринку і як мінімум закачувати його в підземні сховища на заході України. У перспективі такий імпорт може скласти до 10-15 млрд. кубометрів газу на рік. Однак початок поставок планується тільки в 2014 р., при тому, що "Укртрансгаз" готовий прокачувати 5 млрд.куб.м. вже цього року,-Росія продовжує відчайдушно боротися за свій надприбутковий ринок, використовуючи також нашу "газозалежних" і в своїх геополітичних стратегіях.

Взаємодія з "Газпромом", багато в чому, очевидно, залежне від корупційних інтересів і тіньових схем, продовжує залишатися однією з головних тем нинішньої політики влади. Україна все ще не використовує повною мірою свій транзитний потенціал і потенціал підземних газосховищ. Ми не зможемо отримати максимальних вигод від використання "Газпромом" нашої інфраструктури, сплачуючи при цьому росіянам найбільш несправедливу ціну за газ - $ 532 за тис. куб.м. Так, саме $ 532, так як харківська "знижка" в $ 100 - це всього лише інша форма оплати.

Більше того, незважаючи на приєднання України до Енергетичного співтовариства та Енергетичної хартії, який передбачає створення ефективної конкуренції на своєму енергетичному ринку, ще існують сценарії, що дозволяють "Газпрому" зміцнити свої позиції і на внутрішньому ринку газу в Україні.

Але головна проблема, на мій погляд, полягає в тому, що Україна не готова оптимізувати свій енергетичний баланс з урахуванням вимог енергетичної безпеки. У нашій країні до цих пір не введені системні індикатори енергетичної безпеки з тим, щоб реформуючи галузь, розвиваючи нові проекти і готуючи важливі контракти, ми могли прогнозувати вплив на рівень безпеки. Тим часом, за підрахунками експертів, що використовують "усереднені" методики, з 1996 р. показник енергобезпеки не перевищував 65%, а в 2011 р. - знизився до 55%. Ключовим завданням оптимізації енергетичного балансу залишається заміщення частини гіперболізація (40%) газового сегмента поновлюваними джерелами енергії.

В умовах, коли енергобезпеку і енергонезалежність стають чи не синонімами суверенітету, Верховна Рада збирається затверджувати Оновлену енергетичну стратегію до 2030 р., в якій як і раніше мало уваги приділяється поновлюваних джерел енергії, а їх перелік необгрунтовано обмежений. Планується, що "внесок" ВДЕ в енергобаланс складе всього близько 10%, тоді як доступний потенціал цього ресурсу в Україні сягає 20-25% загальної потреби в енергії.

Згідно з підрахунками фахівців, переробляючи на енергетичні потреби лише 30% відходів рослинництва, можна замістити 2-4 млрд. кубометрів газу. Сільське господарство дає широкий спектр джерел енергії: відходи рослинництва, тваринництва, харчової галузі - масложирового і цукрового виробництва (лушпиння, макуха, і т.д.), які можна спалювати або переробляти в біогазових установках, отримуючи електроенергію, тепло, натуральні добрива і навіть биометан - замінник природного газу.

Крім безвідходності виробництва, отримання енергії і збереження екології, альтернативна енергетика - вигідний об'єкт вкладення коштів, що вже давно зрозуміли європейські інвестори. В Україні поки альтернативна енергетика, особливо енергія з біомаси, залишається долею окремих власників сільськогосподарських бізнесів або ж пілотних інвестиційних проектів, що не мають достатньої державної підтримки.

Ми ще не розуміємо (або не хочемо розуміти) всіх вигод економіці країни, її населенню від широкої реалізації проектів "зеленої енергетики", що посилює біль етапу "шокової терапії", пов'язаного з перспективою катастрофічного зростання цін на всі традиційні види енергії. Але в умовах тотального зубожіння населення і проблем у діяльності малого та середнього бізнесу пора більш уважно придивитися до досвіду більш успішних держав, в першу чергу - наших західних сусідів, які зовсім недавно вирішили більшість не менш важких завдань

Олександр Тодійчук, президент Київського міжнародного енергетичного клубу " Q- Club "

Наші блоги