Кремлівський управгаз

Вперше за 14 років після розпаду Союзу лідери пострадянського простору увійшли в настільки жорсткий клінч. Судячи з досить істеричною реакції російської сторони, в Москві не очікували настільки жорсткого і тривалого опору Києва. У сформованих умовах зв'язка Кремль - "Газпром" діє досить технологічно, відкинувши для користі справи мінімальні правила пристойності. Президент Володимир Путін виступає у звичній ролі "доброго слідчого", публічно пожертвувавши 31 грудня цілим кварталом оплати за старими цінами для України.

Цікаво інше - більшість заяв від імені російської сторони робить прес-секретар "Газпрому" Сергій Купріянов. З дратівливістю людини, безповоротно втратив законні новорічні канікули, Купріянов дієсловом пече серця не тільки журналістів, а й громадян Росії і суміжних країн. Схоже, "газпромівський" спікер вирішив перевірити стійкість співгромадян до антиукраїнській пропаганді. Треба відзначити, що про несанкціонований відбір українською стороною газу представник "Газпрому" заявив буквально через кілька годин після скорочення поставок палива в Україну. Очевидно, в енергетичному гіганті планують використовувати холодну зиму в Європі для максимальної дискредитації України. Власне, наступальна позиція "газпромівських" викликана і прагненням ускладнити діалог Києва з європейськими інституціями. Обіцянки Віктора Ющенка і Юрія Єханурова залучити до переговорів європейських експертів дещо спантеличує їх російських візаві. Їм сьогодні куди вигідніше спровокувати несанкціонований відбір газу з обсягу, експортованого по території України в Європу.

Схоже, інформаційний удар російської сторони має скоріше внутрішньополітичну спрямованість, чим є спробою налякати Україну. Добре відомо, що сприйняття "помаранчевої" революції і наступних подій в кремлівській політичній тусовці відрізняється від цивілізованого. На прикладі України, з якою зберігаються численні зв'язки на рівні родичів, друзів і знайомих, російські правителі прагнуть довести шкідливість "кольорових" революцій, провівши превентивне промивання мізків співгромадян. У цих умовах всі засоби хороші - і п'ятикратний зліт ціни на газ, і огульні звинувачення "Нафтогазу" в крадіжці палива, призначеного для Західної Європи. Добре помітно, що традиції імперського мислення Росії заганяє її нинішнє керівництво в цугцванг, адже дії Російської Федерації викликають далеко неоднозначну реакцію у світовому співтоваристві.

Кремлівським мешканцям доводиться поспішати (час виразно працює не на них), і вони роблять серйозні помилки. Наприклад, офіційна заява російського МЗС про зрив українською стороною переговорів по газу своєю аргументацією підозріло нагадують раніше зроблені Наталією Вітренко і Віктором Януковичем випади на адресу Ющенка. Очевидно, що Путін може легко пожертвувати своїми союзниками в Україні, тим більше що логіка розвитку подій сьогодні працює не на користь кремлівського володаря. Зменшуючи тиск у газотранспортній системі України, намагаючись дестабілізувати ситуацію в країні, Росія, по суті, прагнути перетворити державу, ще недавно колишнє її стратегічним партнером, в скороварку з погано контрольованими внутрішніми процесами. Газовий диктат Москви, дуже нагадує шантаж і покарання не послухатися молодшого партнера, виштовхує Україну з пострадянського простору в загальноєвропейський куди ефективніше, ніж євроінтеграційні зусилля наших дипломатів останніх років. Очевидно, керівництво Росії просто загубилося в часі, забувши, що сучасна геополітична ситуація зовсім не сприяє її грі м'язами.

Не секрет, що вплив Кремля на українські парламентські вибори буде велике, проте там, схоже, випустили з уваги, що процес мобілізації електорату відбувається по обидві сторони наших політичних барикад. Якщо електоральний ресурс головної опозиційної сили помітно локалізована, то для партії влади з'явився шанс закликати тих, хто вчора був байдужий. Удар по вітчизняному промисловому потенціалу може призвести до непередбачуваних наслідків, тому серйозні політикам краще не рубати з плеча в публічних оцінках. Принаймні, особливою активністю в коментарях з газової проблеми з усіх "регіональних" лідерів поки відрізняється тільки Віктор Янукович - положення зобов'язує, решта поки не квапляться формулювати свою позицію. Не виключено, що Партії регіонів доведеться якщо не відмовитися повністю від іміджу політичної сили, зацікавленої в зближенні з Росією, то істотно його відкоригувати. Соціологічні дослідження в кінці січня - початку лютого вже покажуть, як вплинула російська позиція на популярність "регіоналів". Поки ж важко уявити, що Віктор Федорович може привезти з Москви сприятливу для вітчизняної економіки ціну російського газу. Це, чай, не цукеркою на парадних трибуні Дмитра Медведєва і Володимира Путіна пригощати - це велика політика, замішана на великій економіці.

З іншого боку, виразна позиція офіційного Києва дає додаткові шанси незнаючої успіхами у сфері державного управління "помаранчевій" команді. Тандем Ющенко - Єхануров виявився напрочуд ефективним, заяви президента і прем'єра доповнюють один одного і позбавлені внутрішніх протиріч. Навіть вступ в силу політичної реформи не привело до перетягування прем'єром ковдри повноважень на себе. Збереження стратегічної лінії на лібералізацію відносин дозволить Україні забезпечити значну енергетичну самостійність. Невипадково у виконавчу владу мобілізований "нетиповий донецький" Віталій Гайдук, якому належить стати найефективнішим віце-прем'єром у складі уряду Єханурова. Сам Юрій Іванович значно збільшив свої шанси на збереження прем'єрського портфеля і після парламентських виборів.

І наостанок - трохи парадоксальний висновок. Якби газової кризи не було, його варто було б придумати. Недалекоглядні дії зв'язки Кремль - "Газпром" можуть не тільки призвести до консолідації української політичної нації, позбавленню від багатовекторності у зовнішній політиці, але і підштовхнути модернізацію і технологічне переозброєння експортоорієнтованих галузей вітчизняної промисловості. Очевидно, що непроста ситуація дає уряду певний карт-бланш, яким воно може скористатися для оптимізації енергетичного балансу країни і забезпечення технологічного прориву. Принаймні, намічається консолідація влади створює для цього кроку непогані передумови.

Євген МАГДА, DailyUA