Відео дня
Прощання "любих друзів"
Ідуть люди, їх не повернути
Лобіюючи прихід Балоги на лідерство в НСНУ, Ющенко, безумовно, сподівався на його менеджерські здібності та організаторські таланти. Не врахував тільки головного - один у полі не воїн. Реформуючи партію, Віктор Андрійович втратив головне - людський ресурс, свою власну групу підтримки, на яку завжди можна спертися. НСНУ більше не є партією "любих друзів". Поступово звідси йдуть всі їхні активи, у тому числі - фінансові. Давид Жванія вийшов з партії, Олександр Третьяков - зі складу політради, Петро Порошенко добровільно відмовився номінуватися на голову Ради і, як подейкують, теж близький до того, щоб "спалити всі мости". Ревна відданість Петра Олексійовича Президенту себе не виправдовує - Віктор Андрійович систематично його кидає. Після величезних інвестицій, вбухали Олександром Юрійовичем, він має право запитати себе: а що я від цього, власне, отримав? Костьольна Давида Важаєвича в тусовці і зовсім поповзли кепські чутки, про те, що СП нібито має намір його "дотиснути" у справі про отруєння Ющенка, аж до зняття депутатської недоторканності.
"Останнім з могікан" залишився глава київського осередку НСНУ Микола Мартиненко. "Я ще, якщо чесно, не визначився з тим, як буду себе позиціонувати і що мені взагалі у всій цій ситуації робити", - зізнався він "Обозу" в понеділок, відмахуючись в черговий раз від давним-давно обіцяного інтерв'ю.
"Любі друзі" - більше не передова, вони сіли на лаву запасних і видали спостерігають за партійними баталіями. Зовсім списувати їх з рахунків, мабуть, рано, вони напевно спробують "відігратися" на весняному з'їзді НСНУ. Але шанси на те, що їм вдасться таки переламати ситуацію на свою користь, у тому числі з обранням голови, тануть з кожним днем. Тим більше, наші герої, все частіше задаються питанням: а на кой воно нам треба.
Хоча дивуватися, що відбувається з НСНУ не варто. Партію, спочатку створювалася за лекалами передвиборного проекту, не могла спіткати інша доля.
Ті ж особи, тільки в профіль
Очевидно, на чолі НСНУ Балога встав ні на місяць і не на два. Якщо Президент зумів буквально згвалтувати політрада, примусивши його з четвертого разу підтримати Віктора Івановича, то проробити те ж саме зі з'їздом праці йому не складе.
Але незалежно від термінів свого лідерства главі СП доведеться формувати тут власну команду. На кого ж йому спертися?
Явно не на президію. Всі ці Ляпіни-Безпалов - люди президента, які, звичайно, готові підкорятися Балозі по першому кивку Віктора Андрійовича, проте самі питомої ваги практично не мають. Їх не відправиш на зустріч з партактивом в регіони і не виведеш на сцену майданного мітингу. Вони - пішаки, волею випадку опинилися попереду колони, не більше того.
НСНУ - політсила парламентська, і головною її "бойовою одиницею" є, природно, фракція. Зміни в керівництві партії неминуче відобразяться на ситуації у фракції, до того ж її суб'єктами є й інші учасники виборчого блоку "Наша Україна". Так, "Собор" Матвієнка вже звалив всі гріхи кампанії 2006-го особисто на Ющенка і НСНУ; Рух Бориса Тарасюка заявив про свою опозиційність раніше інших учасників блоку; а глава ХДС Володимир Стретович здавна відомий тут "внутрішнім опозиціонером".
Враховуючи, що у складі фракції, очолюваної непотоплюваним Романом Безсмертним, продовжують працювати Катеринчук, Кириленко, ті ж "любі друзі", спрогнозувати тут повний розбрат зовсім нескладно.
Так що Балозі, очевидно, доведеться покладатися на "зовнішні позики". В особі, наприклад, знову затребуваного Президентом Валерія Хорошковського (сумнівів у тому, що він вступить незабаром в НСНУ, практично немає), активізації Арсенія Яценюка і Віктора Бондаря. У "позику" варто враховувати і фінансову складову. Без "любих друзів" стежити за матеріальним становищем справ у партії нікому. Нескладні умовиводи приводять до думки, що тепер цю почесну місію "делегують" ІСД. Більше нікому.
Яку партію ми будуємо?
Яку партію хоче Ющенко "при Балозі"? Сподівається він використовувати її для підвищення свого сміхотворного рейтингу і якщо так, то як? Чи можливо це зробити, якщо в самій партійному середовищі не тільки немає згоди, а й, чого гріха таїти, довіри до свого почесного лідера? Адже як можна довіряти людині, регулярно насилує соратників з особистісних меркантильних міркувань? Партія зробила для Ющенка чимало, пора б партії запитати: що зробив для неї Ющенко. Особливо за останні півроку. Якщо колись ім'я Президента вважалося почесним брендом, то тепер це, швидше, тягар і клеймо.
За всіма зовнішніми ознаками НСНУ все стрімкіше скочується до рівня СДПУ (о). З тією лише різницею, що СДПУ (о) була реальною партією влади, а НСНУ вважалася такою дуже короткий час. Очевидно, що Віктор Балога, зайнятий на постійній основі в СП, не зможе достатньо часу і сил приділяти партбудівництва. Максимум, чого від нього можна чекати - освячення своєю присутністю президії з'їзду. Хто ж тоді стане реальним керівником НСНУ, кому Балога довірить ці кермо? Вже не Єханурову чи і Безсмертному, з яких логічніше було б питати за провал парламентської кампанії? І якщо Роман Петрович у виступі на останньому з'їзді зумів трошки отямитися, висипавши всі шишки на Юлію Тимошенко, то Юрій Єхануров відмовчується донині. Примітно, в день "розбору польотів" форумом він вояжував по Сполучених Штатах.
З твердженням Віктора Івановича остаточно загублена надія на самореформування і переструктурування партії. Адже однією з головних проблем НСНУ, як відомо, був адміністративний спосіб побудови партії, що виник ще в момент її створення. Тоді вона формувалася за класичним зразком "партії влади". Як наслідок - зараз багато регіональних лідери є за сумісництвом главами районних чи обласних рад, керівниками фракцій НСНУ у місцевих радах, словом - кадровими функціонерами. Справжні активісти да патріоти Майдану в процесі внутрішніх "розборок" поступово були витіснені від керма. Незважаючи навіть на те, що останні готові були працювати "за ідею", тоді як "функціонерів" приваблювала статусність, що забезпечує деякі гарантії бізнесу і кар'єрі. Ті, що вижили "патріоти" давно вже змирилися з тим, що реально їх думку при плануванні партстроітельтсва практично не враховується.
Між тим для подальшого розвитку політсили необхідно визначитися ще й з ідеологічної складової. Ім'я Президента, як ми вже розібралися, бути її основою більш не може. Ще одна константа - курс. Взяти його на дострокові парламентські чи планові президентські вибори? Залежно від цього, власне і варто вибудовувати стратегію. Перефразовуючи Кучму: "вирішити, яку партію ми будуємо".
Соня КОШКІНА