Війна за Балаклавської бухти

У лютневі морозні дні українські ЗМІ повідомили про неприємний інцидент - десантний корабель "Рівне" зазнав аварії прямо в керченському порту. На думку очевидців, швидше за все, корпус корабля проіржавів, і його просто-напросто пробила крижина.

Буквально місяцем раніше пішов на дно плавпричал на території посилено охороняється - місці дислокації морського прикордонного загону в Балаклавській бухті. Чи варто говорити, що ці два події не були випадковими - це вже стає тенденцією ...

Вперше опинившись в районі Балаклавської бухти, починаєш дивуватися раціональності природи, що створила таке унікальне місце. Бухта закрита від моря і від негоди, що дозволяє цілий рік забезпечувати хороший захист для кораблів. На схилах - руїни старовинної фортеці. Вид - красивий. Визначною пам'яткою світового рівня є унікальний надсекретний підземний завод для ремонту підводних човнів, який зараз перетворений в не менш унікальний військово-морський музей.

У навколишніх ресторанах і кафе - можливості для відпочинку на будь-який смак. У причалів пришвартовані шикарні яхти. Мій приїзд в Балаклаву збігся з літнім відпочинком української політичної еліти. Місцеві жителі з гордістю показали пришвартувався біля причалу яхту, нібито що має безпосереднє відношення до відомого пану на прізвище Порошенко, який на той момент був секретарем РНБО. Поруч "випадково" виявилися яхти інших осіб з не менш популярними прізвищами. Тут же під охороною наряду міліції очікував "господаря" гарний новий катер у міліцейській розфарбовуванні, здатний скласти конкуренцію зазначеним яхтам - нібито для міністра внутрішніх справ.

Але тлі такого шикарного і перспективного місця якось незграбно виглядає військовий об'єкт - Балаклавський філія "Феодосійського судномеханічного заводу", який має статус Державного підприємства Міністерства оборони України. Біля причалу заводу пришвартований корабель військово-морських сил України "Сімферополь". Раніше він називався розвідувальним кораблем. Наш миролюбний курс і боязнь когось образити привела до нової боязні - називати речі своїми іменами. Тому тепер "Сімферополь" називається кораблем управління. Загрози він, природно, ніякої не представляє, тому що вже більше трьох років перебуває в ремонті, закінчення якого поки прогнозувати важко. На ньому копошиться команда - офіцери і матроси, які через ремонт корабля вже дуже давно, а деякі і взагалі ніколи не виходили в море. Поруч пришвартований ще один бойовий корабель - "сторожовик" під грузинським прапором. Наш стратегічний партнер і союзник в грошах також обмежений, тому вигляд у сторожового корабля ще більш жалюгідний, а єдина на ньому колись грізна гармата вже давно покрилася іржею.

Поруч із заводом дислокується морський прикордонний загін Державної прикордонної служби України. Зовні він виробляє достатньо сприятливе враження. Прикордонні сторожові кораблі блищать свіжопофарбованими бортами. Не менш доглянуті і підтягнуті моряки-прикордонники займаються бойовою підготовкою. Виявляється, навіть в умовах нашої бідності може бути порядок у військовій частині і люди можуть займатися справою, причому місце дислокації не має до цього ніякого відношення.

Зараз мало хто пам'ятає подробиці події трирічної давності, коли тепер уже колишній президент Леонід Кучма звільнив від обов'язків головнокомандувача військово-морських сил України Михайла Єжеля. Тоді ж Кучма доручив Генеральній прокуратурі і Раді національної безпеки і оборони України (РНБОУ) провести перевірку використання державних коштів, військового майна, нерухомості та земельних ділянок частин військово-морських сил, що дислокуються на території Криму. Це було зроблено після його поїздки до Криму, коли Кучмі спеціально показали об'єкти Балаклавської бухти, зокрема, завод з ремонту підводних човнів, військові містечка, натякнувши, що гроші в такому престижному місці валяються під ногами, залишилося їх лише "підняти".

Пройшов рік. У 2004 році рік в міністерстві оборони України розпочалася активна боротьба за контроль над активами військового відомства. Як відомо, армія є невичерпним джерелом "дерибану" для багатьох сноровист бізнесменів від політики. Не секрет, що реалізація військової техніки, будівель та земельних площ багаторазово примножує стартовий капітал цілого ряду фінансово-політичних угруповань.

Тодішній міністр оборони Євген Марчук подейкують, навіть виклопотав догану від президента Кучми, оскільки посварився з Бакаєм. Євген Кирилович та Ігор Михайлович по-різному дивилися на те, як повинні розподілитися земельні площі в Балаклаві, які мають дуже високу ліквідність для курортного будівництва. Кучма підтримав Бакая. Як кажуть, управління справами отримало за 2004 рік цілий ряд перспективних об'єктів - заводів, санаторіїв, земельних ділянок - нібито на підставі одних лише президентських розпоряджень.

Настав 2005. Колишні політичні гравці покинули "Олімп влади". Ілюзія того, що Балаклавська бухта стала безхазяйної, привела до нових подій. 28 травня 2005 була зроблена спроба захоплення невідомими території Балаклавського філії "Феодосійського судномеханічного заводу". Близько п'ятнадцяти чоловіків проникли на його територію. Усунувши охорону, вони зрізали замки на воротах, знесли заводські ворота з боку моря і розбили 10 наметів на території підприємства. Ще 2 намети - перед прохідною заводу і понад 20 - на набережній Балаклавської бухти. На наметах була укріплена українська державна символіка і помаранчеві стрічки. Акцію провела громадська екологічна організація "Всесвіт", яка напередодні сповістила Балаклавську районну держадміністрацію про свій намір пікетувати підприємство. Мета акції - "очищення та демілітаризація Балаклавської бухти". Незадовго до цього в бухті Балаклави також затонув причал заводу, залишивши на поверхні моря велике масляниста пляма. Серед брали участь у захопленні всі були приїжджими, ніхто з севастопольців і жителів Балаклави участі в цьому не брав. Правоохоронні органи застосували силу, і "загарбники" були видворені.

У червні 2005 року в Севастополі трапилася ще одна акція "Всесвіту", учасники якої вимагали від влади очистити Балаклавської бухти і демілітаризувати не функціонує судноремонтний завод "Металіст". Учасники акції "нагадували" про затонулий в Балаклавській бухті понтоні, в трюмах якого знаходилися побутові відходи кораблів.

Імена меценатів, які приносили мешканцям наметів "крупу для каші" відомі. За участь в акціях кожній людині виплачували від 50 до 100 гривень на добу, плюс безкоштовне харчування з довколишнього ресторану, що належить замовнику акцій. До того ж останній одночасно є депутатом Верховної Ради Криму, а також власником одного з кримських телеканалів, тому інформаційна підтримка акцій "екологів" та висвітлення подій складності не становили.

Але на арені з'явилися нові політичні гравці. І помилка нападників була в тому, що Балаклавська бухта до цього часу вже встигла потрапити в поле зору Петра Порошенка. Після його візиту в Севастополь військовий завод огородили дротом і стали посилено охороняти військові. Як повідомили ЗМІ, "Порошенко пообіцяв розібратися з ситуацією і притягнути до відповідальності всіх, хто намагався зазіхати на державну власність".

Догляд Петра Олексійовича у відставку посіяв у бажаючих нові надії на можливість захоплення престижної території. Тим паче, що до нового курортного сезону залишилося зовсім небагато часу. Спочатку готувалися силові акції, але мабуть, посилена охорона об'єкта та інші превентивні мероріятія остудили запал. Тому, цілком можливо, що був обраний шлях проведення провокації, пов'язаної з затопленням причалу. Адже це дозволяє потім підняти серйозне шум про забруднюючи бухти відходами виробництва військового заводу і побутовими відходами прикордонного загону, погіршенням екологічної обстановки і т.п.

Інтерес до бухти пояснюється дуже просто. Власники місцевої нерухомості при мінімумі інвестицій в інфраструктуру за короткий термін можуть отримувати пристойний прибуток. За розповідями обізнаних людей, стоянка біля причальної стінки невеликої яхти в сезон коштує від 100 у.о. на добу. Із збільшенням водотоннажності корабля - автоматично збільшується орендна плата. Місцеві ресторани і казино також дають можливість своїм власникам заробити на "місце під сонцем". Подивитися на підземний військовий музей все частіше приїжджають іноземні туристи. Тому для місцевих і приїжджих бізнесменів дивитися на що стоять "без діла" причали якогось військового заводу або морських прикордонників - вибачте, але це "не по поняттях", якось навіть несолідно.

Узбережжя Криму є занадто ласим шматком, щоб довго залишатися "без нагляду". У гонитві за "здобиччю" в хід йдуть будь-які аргументи і дії: починаючи від спроб вплинути на президента і закінчуючи штучним роздуванням конфлікту на національно-релігійній основі. Причому в даному випадку в боротьбі за "золотого теляти" був створений прецедент, досі не отримав належної правової оцінки: спроба незаконного силового вторгнення на військовий об'єкт, на якому знаходяться бойові кораблі. Чи може хтось дати гарантію, що, бачачи безкарність організаторів і виконавців стався, у когось не з'явиться спокуса продовжувати в тому ж дусі і захоплювати далі: сьогодні Лівадійський палац під Ялтою, завтра - єдиний фрегат ВМС України "Гетьман Сагайдачний", післязавтра - престижне крісло на вулицях Банковій або Грушевського і т.п.? І друге: поки в країні не буде реально працювати цивілізований і прозорий механізм приватизації, отримання прибутку - до тих пір будуть працювати подібні "схеми" придбання та ведення бізнесу.