Місія поїхала - рекапіталізація "приїхала"?

Отже, "місія МВФ досягла домовленостей на рівні експертів із українською владою про завершення першого перегляду в межах програми stand-by" і пропонуватиме керівництву фонду надати Україні другий і третій транші в рамках угоди. Ця новина стала безсумнівним позитивним сигналом, який підтримує з'являються останнім часом боязкі позитивні тенденції відносної курсової стабілізації і зниження відтоку депозитів з банківської системи, а також уповільнення спаду в промисловості і темпів інфляції.

Однак ці паростки можуть швидко зав'янути, так толком і не зійшовши, якщо не будуть підтримані новими рішучими діями влади. А у тих запал антикризової боротьби почав швидко згасати одразу після від'їзду місії.

Згідно з домовленостями з Міжнародним валютним фондом, Київ узяв на себе низку досить серйозних зобов'язань щодо врегулювання проблем фінансового сектора. Причому в тексті меморандуму з МВФ, опублікованому вітчизняними ЗМІ, міститься твердження, що українська влада вже розробила "комплексну систему заходів з рекапіталізації і реструктуризації банківського сектора". Що конкретного ця система заходів містить, розібратися складно, оскільки ні про що подібне громадськість поки не проінформували.

Взагалі стосовно програм, які законопроектів, постанов, методології або всього іншого, пов'язаного з рекапіталізацією банків, поки що панує повна плутанина. Незрозуміло, куди подівся, наприклад, той законопроект "про процедури вирішення питань проблемних банків", який згідно з текстом меморандуму з МВФ українська влада вже подали на розгляд українського парламенту. Ні на веб-сайті Верховної Ради, ні на урядовому порталі будь-яких свіжих документів на рекапіталізаційних тему нам виявити не вдалося.

Мабуть, нічого подібного поки що не існує в природі, якщо врахувати ту обставину, що, за даними "ДТ", у четвер Нацбанк і Кабмін усе ще безуспішно намагалися узгодити якийсь документ, що стосується методології рекапіталізації банків. Причому з боку НБУ в цих нарадах довелося брати участь заступнику голови Володимиру Кротюку, який раніше мав до цієї проблематики лише дуже опосередкований стосунок. Цікаво, що на робочому посту раптом не виявилося жодного з ключових чиновників Нацбанку, які беруть участь у рекапіталізаційній процесі. Директор дирекції банківського регулювання та нагляду НБУ Василь Пасічник раптом несподівано пішов у відпустку. А голова Нацбанку Володимир Стельмах і його перший заступник Анатолій Шаповалов дружно відбули до Вашингтона разом з урядовою делегацією для участі у засіданні Ради директорів МВФ, який начебто повинен буде прийняти позитивний вердикт щодо надання Києву чергових кредитних траншів.

У самому ж Києві відразу після від'їзду місії в обох зацікавлених сторін - і Кабміну, і Нацбанку - різко знизився рівень поступливості та поступливості в питаннях розподілу рекапіталізаційних функцій і повноважень. І, судячи з уривчастих, але не дуже оптимістичним відгуками учасників, процес розробки нормативно-правової бази, необхідної для реального початку входження держави в капітал фінансових установ, знову почав гальмуватися. Причому стопоритися на тих самих деталях, у яких, як відомо, криється диявол.

Злі язики також стверджують, що остаточне вирішення питання відкладається доти, поки залишилися спірними моменти з нинішніми власниками претендують на рекапіталізацію банків не врегулює один всюдисущий посередник. Це - відома особа, яка удостоїлася зовсім недавно навіть звання "Фінансист року". Зараз цей пан - нібито заручившись негласною підтримкою керівництва НБУ, - уже призначив своїх ставлеників серед тимчасових адміністраторів і кураторів кількох найбільш життєздатних установ, маючи намір прибрати до рук їхні фінансові потоки. Як і потоки їхніх клієнтів.

А адже, як свідчить все той же меморандум, рекапіталізація банків є ключовою для "захисту економіки від потенційного значного скорочення обсягів кредитування". Питання це справді життєво важливий, якщо згадати, що і незалежні експерти, і представники НБУ вже неодноразово акцентували увагу на тих загрозах для економіки, які пов'язані з фактичною зупинкою банківського кредитування, без якого підприємства виявилися позбавлені не тільки інвестиційної, але й звичайної фінансового підживлення для підтримання своєї щоденної операційної діяльності. А значить, змушені фіксувати всі великі збитки і все частіше відмовлятися від обслуговування своїх боргових зобов'язань.

Насправді різке збільшення проблемної заборгованості банків розпочалося ще з листопада минулого року. Просто воно якийсь час далеко не повною мірою відбивалося в банківській звітності: повинні пройти ті 90 днів, після закінчення яких переставший обслуговуватися кредит переходить у категорію проблемних відповідно до української методології.

Але за підсумками перших трьох місяців року нинішнього банкам уже довелося зафіксувати більш ніж півтораразове збільшення проблемних кредитів (на 55,2%, до 28 млрд. грн.). З цієї причини фінустанови були змушені збільшити обсяги відрахувань на покриття ризиків за активними операціями більш ніж на 17 млрд. грн. (До 65 млрд. грн.). У підсумку фінрезультат вітчизняної банківської системи виявився негативним - 7 млрд. грн. Для порівняння, в цілому за минулий рік результат діяльності банків склав "плюс" 7,3 млрд. грн.

За оцінками самих же банкірів, найбільші втрати поки зафіксували банки, що найактивніше працюють із фізособами. При цьому вони розраховують на появу прибутку від кредитування підприємств уже в другому кварталі.

Питання, звідки цей прибуток візьметься за настільки жалюгідному стані економіки, залишається відкритим.

Держкомстат, нагадаємо, уже не публікує оперативних даних щодо ВВП. Навіть квартальних. Квартальна статистика за національними рахунками, згідно з вивішеним на веб-сайті Держкомстату попереднім графіком, стане надбанням простих громадян аж 29 липня - "відповідно з кращими зразками світової практики"!

Тим часом і в економіці, і в банківській системі знову починають накопичуватися приховані поки що проблеми, готові вибухнути в недалекому майбутньому, якщо боязкі позитивні процеси не будуть підтримані реальними антикризовими діями.

Так, за даними "ДТ", однією з причин зниження відтоку коштів з банківської системи є збільшення так званих відстрочених вимог за виплатами, за якими вже виставлені платіжні доручення, але які не виконуються банками. У числі несумлінних платників значиться вже 21 фінансова установа, що затримує платежі на загальну суму 7,1 млрд. грн. На частку зобов'язань перед фізособами в цій сумі припадає 3,6 млрд. грн. Очевидно, що зазначена сума, швидше за все, не враховує ті банківські зобов'язання, на виконання яких накладено мораторій у зв'язку з введенням тимчасових адміністрацій.

Подібні тромби будуть тільки накопичуватися, якщо наші вищі посадові особи будуть залишатися такими жадібними до грошей і повноважень, що не поставлять суспільні інтереси попереду особистих.

Дзеркало тижня