Силовики почали "зливати" ...
Наша міліція стає все більш відкритою. І це не може радувати, це дуже лякає.
Тому що фіскально-репресивна інституція, що забезпечує правопорядок, повинна більше піклуватися про безпеку громадян, ніж про те, як з боку буде виглядати ця робота і які при цьому будуть політичні дивіденди.
Офіційні "зливи" службової інформації МВС практикувалися завжди. Причому дуже часто для проведення багатоходових оперативних комбінацій з метою розкриття злочину або ж його попередження. Однак свідомо матеріали слідства до рішення суду посадові особи міліцейського відомства не "світили" ніколи. І не тому, що необхідності не було, просто в кримінально-процесуальному законодавстві за подібні діяння передбачена кримінальна відповідальність.
Одним із серйозних проколів при оприлюдненні матеріалів слідства було "полуничне" справу прес-функціонера КМДА Казбека Бектурсунова. Взагалі молода київська команда, яка крім мера обслуговує і одіозного афроамериканського проповідника Аделаджу, заслуговує уваги преси. Свого часу журналісти "НАДЗВИЧАЙНИХ новин" могли познайомитися з її методами роботи, коли спробували дізнатися, на які кошти Аделажда відкрив у Нігерії банк.
Нагадаю, тоді на сайтах з'явилися матеріали допитів Бектурсунова. Я не хочу брати на себе функцію суду і оцінювати "особливості" його особистого життя і пристрастей. Однак "злиті" матеріали слідства, і подальше мовчання контролюючих структур (насамперед МВС і ГПУ) з приводу витоку інформації заклали негарний прецедент для нинішніх воєн компроматів.
Тому не дивно, що напередодні виборів все частіше надбанням ЗМІ стають історії про "Марті" і "Романі", підкріплені документами під грифа ДСП і вміло "злиті" невстановленими особами ССК Сівковича або слідчої групи ГПУ. Втім, не треба робити з цього трагедію: історія українських виборів знала і більш захоплюючі трилери.
Власне, подібні документи неодноразово з'являлися у журналістів від людей хоч і знаючих, але побажали залишатися невідомими. Інша річ, коли закритими матеріалами слідства офіційно ділиться міністр внутрішніх справ. Нехай навіть інформація стосується особистості політичного опонента - депутата Партії регіонів Ельбруса Тедеєва.
Знову ж таки не будемо підміняти собою суд, говорячи про роль Тедеєва в занадто заплутаною і негарної історії з "Мерседесом", на якому нібито їздив депутат-борець. Мене у фабулі злочину Тедеєва, розказаної Луценко, відразу ж зачепили два інші моменти, які, загалом-то, різні, але, тим не менш, дуже пов'язані між собою.
Перший. Луценко заявляє, що за інформацією секретної бази даних ГУБОЗу "Скорпіон", Ельбрус Тедеєв - колишній член ОЗУ Бориса Савлохова. Другий. Хтось свідок Н. стверджує, що Тедеєв або шахрайським шляхом, або шантажем заволодів "Мерседесом" потерпілого Н. і на підставі показань цього свідка проти Тедеєва буде порушено кримінальну справу.
Скажіть, що зробить член (нехай навіть колишній) одного з найбільш безмежних ОЗГ, якщо дізнається що є конкретна людина, за звинуваченнями якого його збираються посадити? Зауважте, ці дві інформації озвучуються керівником МВС з одночасним наданням документів, що підтверджують наявність офіційної заяви потерпілого про вчинення проти нього злочину. Зовсім не здивуюся, якщо перед самими виборами той же Луценко з сумом в голосі заявить на всю країну, що свідок Н. раптом загинув або в кращому випадку пропав безвісти, при цьому недвозначно натякаючи, кому була вигідна ця смерть.
Чого ж потім дивуватися, коли при скоєнні ДТП, даішники-дізнавачі не можуть знайти свідків, які б узаконили своїми підписами звичайну план-схему аварії. Життєві повсякденні байки. Державтоінспектори буквально за бампери тримають машини водіїв, з проханням підписати, як свідків протокол про ДТП на дорозі. Яке ДТП? - Запитує шофер, дивлячись на що стоять поруч розбиті машини. - Я ніякого ДТП не бачу ...
Це наш український закон "Омерти", введений в дію подібними "сливами" силовиків, коли за традицією сицилійських братків будь-яке слово, вимовлене на слідстві, так само смерті. І справа, повірте, абсолютно не в Луценку, який в міліції не працював, а тому деяких професійних речей просто не розуміє.
Біда в тому, що хто б з правоохоронців не злив відому йому службову інформацію, йому за це практично нічого не буде. Тому, що свідок, потерпілий у нас досі процесуально захищений значно менш ніж обвинувачений. А саме інформація свідків, якщо вона тільки не навмисне сфальсифікована наслідком, є найбільш цінною в будь-якому розслідуванні. Хоч у побутовому, хоч в політичному.
Вже наприкінці 90-х, коли показання свідків були єдиною можливістю залучати членів ОГП до відповідальності, в столичному розшуку став народжуватися документ, який згодом мав стати методикою по захисту свідків. Незрозуміло з яких причин, але ці напрацювання так і не стали законом дотепер.
У цьому питанні російське МВС пішло значно далі. Там і закон про захист свідків прийняли (практично копія американського) і в структурі міліції ціле управління з аналогічною назвою рік тому створили. За цей час служба забезпечила безпеку вже близько 1000 свідків. А завдання це непроста, до того ж дуже витратна - і особиста охорона, і заміна документів, і зміна зовнішності, і переселення в інше місто, можна навіть іншу країну, втім, тільки одну - Білорусію. Мій старий приятель, Ігор Цирульників, який зараз очолює прес-службу цього управління, розповідав і більш цікаві речі. Як з мужиків гримери "Мосфільму" робили шикарних тіток, а одного разу "реально" ховали на цвинтарі важливого свідка-чиновника: колеги тоді дуже натурально ревли (про каверзу знала тільки дружина й мати) над "покійним". Але це так, для картинки, до слова ...
Нам же знову не до законів і не до реформування правоохоронної системи. Чергові вибори на носі, а для них нинішня структура силовиків підходить найбільше. Зараз і інформацію "зливати" спокійно можна, і свідків "здавати" не забороняється. Отже найбільш гучні історії у нас ще попереду.