УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Ублажати не можна саджати

Ублажати не можна саджати

2 (два) виходу з сьогоднішньої щасливою ситуації в напрямку ще більшого щастя має зараз Уряд України.

Перший - задоволення. Задоволення народу, який з хортам своїм менталітетом хоче одночасно:

- Зростання зарплати (причому не тільки у бюджетників);

- зростання пенсій (це добра традиція з кінця минулого року);

- зростання всіляких приємних соціальний;

- зниження податків;

- зниження пенсійних і соціальних нарахувань / утримань;

- зниження цін;

- відсутності інфляції ;

- причому все відразу і відразу все.

Не потрібно бути дуже великим економістом, щоб розуміти, що так не буває. Якийсь час, звичайно, можна (і то - не всі), а потім буде ще гірше (на честь ефекту щорозтиснулася пружини, якої теж захочеться відтягнутися)!

Недоучити нагадаю: чи не нагодований податками бюджет нікого годувати не може, а якщо гроші за звичкою малювати незалежно від їх забезпеченості, то буде інфляційне зростання цін. Це ази.

Другий шлях - масова посадка. Неестетично, зате дешево, надійно і практично.

Посадка забезпечується:

- посередникам, роздувають ціни;

- олігархам, особливо набили руку у благородній справі (не) легального податкоуникнення (щодо платежів Батьківщині і за фірму як за юр, і за себе як за фіз);

- а також - з метою зниження шуму від всіляких звукових сигналів - лідерам тієї частини псевдоопозиції, яка чомусь ще не встигла остаточно врости у владу і зростися з нею не тільки справжнім / майбутнім, але також усім своїм (як має з'ясуватися) минулим.

У поєднанні з парою пострілів в повітря це забезпечить досить раптове процвітання і задоволення. Зокрема, задоволення обмеженістю процесу посадки тільки зовнішнім світом (зовнішнім - по відношенню до кожного задоволеному).

Забезпечиться і повагу старих заклятих друзів (з Півночі) при дуже легкому здивуванні друзів нових (з Заходу), які повернутися в колишнє стан ворогів № 1 зовсім не мріють.

Вільна преса абсолютно вільно розкається в колишньої критиці режиму, який справедливо перейменує в народну владу, закличе ще міцніше згуртуватися навколо Юлі Народної Єдності і популярно пояснить, що в умовах революції порівнювати добробут треба не з 1913/1940/1985 р.р., а з 1917 (18/19/20) / 1945/1992 (93/94).

Заодно вона ж вважатиме, почому коштує сьогодні демократія з її дорогими виборами, часто не тими результатами, а головне - зовсім вже дорогим популізмом через вибори наступних, і прийде до справедливого висновку щодо політико-економічної ефективності заміни складного виборчого механізму чимось більш простим (знову ж дешевим, надійним і практичним).

Особисто я, наприклад, не ризикну висловитися ні за один з цих двох єдино можливих варіантів. Лише зауважу - як економіст, а не політолог, - що шлях № 1 неможливий абсолютно. Як і шлях - йти двома шляхами відразу: розповзуться ніжки.

Кому ж (у заголовку) пропоную поки поставити народу України. Принаймні, тієї його частини, що ходить на форум ...