Янукович, як страшний сон Бандери?

У суперечці часто забувається істина. Але Янукович і Бандера сперечаються не заради істини. Адже як часто буває: сперечаєшся гаряче тільки від того, що ніяк не можеш зрозуміти, що саме хочеш довести. Янукович і Бандера ЗНАЮТЬ, що вони хочуть довести, але зовсім не збираються доводити СВОЮ ИСТИНУ один одному. Суперечка ця триває вже майже століття: ГОМО совєтікус проти наці. Гомо совєтікус - це радянська людина як тип живої істоти, а не як громадянин СРСР. Основи життя радянської людини геніально сформулював ще Сталін: "Відмирання держави доведеться не через ослаблення державної влади, а через її максимальне посилення" (недарма Янукович в перші ж місяці свого правління вже почав жорстко "закручувати гайки"). Ну, а про світогляд націоналістів краще всіх сказав Гітлер: "Світ, заснований на перемогах меча, куди міцніше, ніж мир, виклянчувала сльозоточивими старими бабами пацифізму" (і абсолютно не випадково "революція троянд" у Грузії завершилася агресією проти абхазів і осетин; та й у спілкуванні з грузинами Саакашвілі більше покладається тепер на "меч", ніж на демократичні форми діалогу). Чому Степан Бандера-молодший (більше відомий в київських пабах як Стефан Бандера, що насправді одне і те ж) став настільки агресивно нападати на нового президента України? Так, днями в одній з київських газет Степан закликав до якнайшвидшого усунення Януковича від влади, причому бажано за "сценарієм Ганді", а не за "сценарієм Че Гевари"! Звичайно, якби в Україні була прокуратура, то вона негайно стала б розбиратися з натяками на методи Че Гевари, бо будь-який заклик до партизанської боротьби на нашій багатостраждальній землі, нехай і прикритий інтелігентністю, повинен розглядатися тільки в контексті кримінальної справи (втім, як і перешкоджання виконанню народними депутатами своїх обов'язків за допомогою димових шашок і яєць, летять в голову спікера парламенту). Якби в Україні був МЗС, то він негайно б послав ноту посольству тієї держави, чиє англомовне видання укупі зі своїм громадянином несе в гостинний Київ "політику меча". Втім, така млява реакція наших державних інститутів на хамство заїжджого журналіста показує, що Янукович зовсім не знищила ті досягнення "десовєтизації", які в своїй статті Степан Бандера приписує сімейства Ющенко (по-моєму, великих совків, ніж Віктор Андрійович і його Катерина у нас при владі ще не було: СІМНАДЦЯТЬ кульових президентських дач і безкоштовні обіди в державних столовках НЕ завадили їм "втратити" сотні мільйонів, зібраних для "Лікарні майбутнього"). Може, запитаєте ви, маловідомого нащадка знаменитого Бандери розлютила консервація Януковичем російського Чорноморського флоту в тому самому місті Севастополі, куди багатьом представникам заокеанської української діаспори неодмінно хотілося б за невеликі гроші завести американські військові кораблі (мільярди доларів в умовах фінансової кризи Україні явно ніхто не збирався платити, якщо врахувати хоча б ту сміховинну суму, яку нашим олігархам ОФІЦІЙНО обіцяли за перетворення Чорнобиля в міжнародну ядерну звалище)? Ну, якби пан Степан таки так був пацифіст, то, я думаю, що він негайно б перейнявся і тим, чому багато країн Євросоюзу вимагають якнайшвидшого вивезення атомних бомб з густонаселених районів матінки-Європи; чому багато японці незадоволені перебуванням бази Військово-морських сил США на острові Окінава (попахує шістдесятирічної окупацією, панове, хоча на Окінаві служить ВСЬОГО половина того 47-тисячного військового контингенту США, який чомусь розміщений у програла другу світову війну Японії: японці регулярно висловлюють протест проти перебування військовослужбовців армії США в регіоні, так, в кінці січня 2010р. кілька тисяч людей приїхали в Токіо зі всієї Японії, щоб пройти маршем по центру столиці, хоча до референдуму так справа поки і не дійшла); з якою метою американське атомну зброю перебуває на території нашого найближчого сусіда Туреччини (а на місці наших олігархів, які МАСОВО купують собі вілли в Італії і відкривають офшорні банківські рахунки на Кіпрі, я б ще зажадав негайного закриття 50 військових баз НАТО в Італії та ДВОХ військових баз Великобританії на Кіпрі: ну, типу, щоб не псували екологію курортів). А, може, справа в тому, що Янукович-президент явно потурав позбавлення Бандери-старшого звання Героя України? Втім, цьому потурав також Європарламент, чомусь не забув матеріали Нюрнберзького процесу. І останнє, що можна припустити, як основу несподіваного спору між настільки разнокалиберними птахами високого польоту як журналіст-різночинець і президент-олігарх: це походження Януковича. Бандеру як вічного іммігранту чомусь не подобається те, що Янукович походить, як стверджує Степан, з сімейства іммігрантів. На відміну від визнаної засновниці української державності Лариси Скорик, яка відкопала в селі Януки дворянське і попівський походження Віктора Федоровича, сам Степан Бандера не бачить в Януковичі нічого українського, стверджуючи, що на Банковій тепер "Руссю пахне". Не знаю, не знаю, як саме сьогодні модно тестувати українців як арійців. Але знаю те, що написав великий Плутарх: слов'янські племена, мовляв, тисячі років воювали з німецькими племенами. І тільки один раз замість взаємної війни на знищення взяли і об'єдналися: після чого швидко і разом покінчили з Римською імперією (хто бачив у Римі древні багаті колони, зариті на багато метрів під землю, повинен знати: це зробили наші предки разом з германцями). Так що на тлі цього історичного прикладу будь-яка деструктивно спроба роз'єднувати народ України за національним принципом не тільки суперечить Конституції, але й суперечить нашим національним інтересам: нам би не громадянський мир руйнувати, влаштовуючи полювання на відьом і гомо совєтікус. Нам би, нарешті, об'єднатися з німецькими племенами, тобто вступити до Євросоюзу, наприклад. І саме Янукович, який як прем'єр-міністр "вступив" свого часу до СОТ після десятирічного "жування соплів" в цьому питанні такими званими націоналістами як Ющенко; цілком може впоратися з цим завданням, заграючи при цьому хитро ПО-хохляцько з амбітною Москвою. Ось тоді ми і скажемо: коли Янукович народився, то Бандера заплакав!