Про медіа-псів. А ще точніше - про медіа-сук ... Телептічка

Рибалкам невтямки, що господарі артілі, куди вони найняті, ставили мережі в заповідних місцях, де в очікуванні дозволу на ловлю риби законослухняно стоять у черзі інші артілі.

Наприкінці вісімдесятих, початку дев'яностих на журналістську братію в одну мить звалилося щастя свободи творчості. Вчорашні раби ідеологічних відділів професійно народжувалися заново. Але не всі цього хотіли. Для багатьох звичка їсти з панської руки виявилася сильнішою.

Хочеш судити інших, спершу сам покайся. Сказати, що телептічка всю свою журналістську життя прожила бездоганно, було б неправдою.

Один з медійних органів, де звила гніздечко, правдами-неправдами опинився в руках ... - будемо відверті - медіа псів, точніше, медіа сук. Тепер соромно згадувати, як під час однієї виборчої кампанії пурхала спостерігачем на виборчих дільницях. Одним з претендентів сісти в крісло київського мера був футбольний вболівальник ... на все футбольне господарство київського "Динамо". Фортечні журналісти намагалися, як могли, хтось cамозабвенно стирав свої медіа підметки, а хтось просто відбував номер. До останніх належала і телептічка.

Піарити можна кого завгодно і що завгодно, але неможливо зліпити з козла оленя.

Питання дня: чому редакторський колектив журналістів, задерши штани кидається підсаджувати свого боса-хазяина на хлібне місце, підпирає його своїм професіоналізмом і талантом?

Притчин не в товариському почутті ліктя, не в корпоративності, а в елементарній боязні втратити шматок хліба. Це тоді, коли журналістський розум, громадянська совість, навіть честь опускаються в нижній відділ травного тракту. Слабка людина.

Минулого тижня на трьох тілі каналах медіа холдингу Віктора Пінчука, а також на Інтері Віктора Медведчука з дня на день катався ужастик: "Після приходу до влади в країні нової команди - під загрозою свобода слова ! Почалися політичні розправи ! Пильна увага прокуратури та Вищого господарського суду до телеканалу НТН не випадкові. Караул ! Наших б'ють ! ", - треба думати, донецьких.

Цього разу медіа шухер обходився без шахтарських касок. Після провальної президентської кампанії стало очевидно, виводити гірників із забоїв безперспективно. Шахтарям потрібен конкретно свій шматок хліба, - ваші проблеми - не наші проблеми!

"Протестуємо проти тиску!" - Мужньо піднімають транспарант журналісти НТН. Перед входом до канцелярії президента вгодований сміливець в навушниках відважно розбиває новеньким молотком екран телемонітора.

Чому відважно? Зовсім недавно тут у всеозброєнні стояли спецназівці, готові проломити череп кожному, хто посміє наблизитися до президентського гнізда.

Виходить, що малість запізнилися нинішні герої-протестанти. Нинішню комедію громадяни ламають з повною гарантією недоторканності своїх філейних частин від гумових кийків "Беркута"

Демонстрація у канцелярії президента колективу каналу НТН нагадувала протести рибалок, незадоволених забороною ловити рибу.

Рибалкам, у яких віднімається хліб насущний, невтямки, що господарі артілі, куди вони найняті, ставили мережі в заповідних місцях. Там, де в очікуванні проведення конкурсу та офіційного дозволу на ловлю риби законослухняно стоять у черзі інші артілі.

Рибалкам що? Їсти хочеться, сам це знаю. Все одно, хто платить бабки. Не пахнуть же? Хто з колег журналістів заперечить зі святим виразом на обличчі?

Рибальської артілі НТН, образно кажучи, спочатку було дозволено ловити рибку в одному, досить великому столичному ставку. Користуючись кумівськими зв'язками з колишнім керівництвом країни власники артілі вирішили: все нам дозволено, - і розставили свої мережі, куди тільки азартний очей рибалки діставав. Невеликим колективом рибалок охопити всю акваторію, - а це 75 найбільших міст всієї України, - не можна було. Додатково набрали в штат десятки трударів.

Коли рибінспекція в оновленому складі, що прийшла замість корумпованою, закликала господарів артілі до відповіді за браконьєрство, хто більше всіх був стурбований? Звичайно ж, рибалки. Втрачати хлібець, хто захоче?

Лукаві менеджери рибальського артілі НТН чесної народ свій найнятий ловити рибку стали поджучівать на ефектне заламування рук і гучні стогони. Тут тобі і політичні вимоги, і заклики до світової громадськості: "хто наших голодних дітей годувати буде?".

Облиште, колеги! Згадайте долю найнятих контрабандистами наївних і простих як ... м'яке місце українських моряків. Випахівая свій шматочок хліба за бабки, які, як відомо навіть журналістам не пахнуть, трудівники морів і океанів з українськими паспортами рано чи пізно потрапляють в тюремний цугундер. Найприкріше, інтер-морди, які їх найняли, - міжнародні наркобандіти, торговці живим товаром і зброєю, - давно благополучно злиняли. А українцям нашим рідним - ні зарплати, ні волі. Найближчим часом - це вже точно.

Любі мої колеги тележурналісти з НТН! Пригасити свої вогники праведного обурення. Чи не першим вас мають, і не вперше це відбувається в країні, де до висот демократії та цивілізованого медіа бізнесу довго ще всім нам дертися.

Друзі мої, хоча б, в медіа ліжку, в якій опинилися ситуативно, повіримо вам, не піддаватися з такою пристрастю і фанатизмом. Соромно стане, запевняю вас.

То-то ще буде.