Жадібність губить не тільки фраєрів, але і президентів
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Закінчення виборів послужило "відмахуванням" до відновлення посягань на чинні конституційні зміни. "Любі друзі" Президента Ющенка, які ще рік тому ратували за пакетне зміна Основного Закону, тепер знову задумалися про те, як би відновити свого шефа в його усічених правах. Думка інших учасників політикуму вони - вже традиційно - віддали перевагу не враховувати. Навіть незважаючи на те, що ці самі учасники сукупно контролюють в Раді більше трьох сотень голосів, тобто необхідне для яких конституційних ротацій більшість.
Реверсом на ті ж граблі
Президент обіцяв не чіпати конституційну реформу аж до виборів. Ющенко своє слово стримав, але 26 березня вже позаду, і руки у глави держави тепер розв'язані. Мабуть, не випадково, на брифінгу в середу заступник глави його Секретаріату Анатолій Матвієнко акуратно спрогнозував ймовірність скликання позачергової парламентської сесії, на якій депутати привели б до присяги вже обраних суддів Конституційного Суду, розблокувавши, таким чином, його роботу.
Нескладно здогадатися, за розгляд якого питання КС візьметься насамперед, і яке рішення по ньому прийме. Відзначимо, що збирати надзвичайну сесію Верховної Ради - право Президента.
Але часи нині вже не ті, і депутати, якщо їх "перегинати через коліно", таким собі витонченим, в кращих традиціях кучмізму, способом, можуть і брикнути. Та так, що від повноважень, яких у Віктора Ющенка нині кіт наплакав, не залишиться взагалі нічого.
На думку численних експертів, суто парламентська республіка - аж ніяк не найгірша форма державного ладу, як для України.
Лихо вже не тихо. Його розбудили
Раніше дві політичні сили ПР і БЮТ заявляли про свій намір не просто виправити нині діючу Конституцію, але повністю її переписати. Тобто запропонувати країні новий Основний Закон. Тяганини з цим, звичайно, чимало. Доведеться скликати Конституційну асамблею, ініціювати масштабні громадські слухання. Але лиха біда, як кажуть, початок, неможливого тут, в принципі, нічого немає.
Перед лицем спільного ворога - недоброзичливців нинішньої реформи - ПР і БЮТ цілком можуть об'єднатися. Це був би якраз той випадок, коли консолідуються на основі принципів, а не меркантильних інтересів. Та й позапарламентська опозиція з числа "народників" Литвина, осколків блоку "Не так!" Та інших аутсайдерів, напевно охоче складуть їм компанію. Другого нищівної поразки - кастрації свого політичного дітища - Віктор Медведчук вже точно не потерпить. Адже не дарма він поклав на вівтар реформи власні імідж і кар'єру.
А сукупно всі ці гравці - вже цілий "третій сектор", тобто громадянське суспільство. Те саме, яке народжується в країні в таких муках і з такими потугами. Віктор Андрійович, виріши він боротися за зміцнення влади, вольний прискорити його поява на світ. Жадібність губить не тільки фраєрів, але і президентів. А також їх "любих друзів", які в прагненні роздобути ще більше президентської любові ризикують перетворитися на недбайливих порадників, що надають ведмежі послуги.Не враховуючи, до речі, такий елементарності, як необхідність наявності трьох сотень депутатських голосів, якими затверджуються зміни Основного Закону. У "Нашої України", з ким би вона не об'єднувалася, стільки "штиків" немає. Тоді як у ПР і БЮТ, у разі створення ситуативної конституційної союзу, виходить навіть більше - майже 310.
