Качині історії, або не можеш з ... ть - не муч ж ...

Російські газети продовжують антиукраїнську інформаційну війну. На черзі - фальсифіковані тексти телефонних розмов провідних українських політиків.

"В інтернеті з'явилася роздруківка прослушок телефонних переговорів ..." - під таким заголовком у світло можна випустити в принципі, будь-яку провокацію і дезінформацію без вказівки конкретних джерел. Ці джерела вказувати і не потрібно. Досить просто з деякою вірогідністю написати цю саму "розшифровку". Причому, достовірності багато і не треба - вистачить, щоб прочитав просто побачив знайомі прізвища. Це вже спрацює. А ще краще, якщо прочитане увійде в резонанс з його власними сумнівами і підозрами. А у більшості людей є свідоме чи несвідоме недовіру до будь-яких політиків, до будь-якої влади. Тобто, щоб дискредитувати політика в очах найменш стійкою в поглядах частини електорату, досить просто написати на паркані: "Такий-то - злодій!". Спосіб примітивний і неабияк потертий, але російські політтехнологи, здається, так не вважають. Нічому Гліб Павловський не вчить гіркий досвід української президентської кампанії - 2004. Чи, може, просто більш ефективних способів пропаганди не знають, або вважають своїх потенційних споживачів закінченими ідіотами, на яких діє навіть сама убога і неправдоподібна деза.

В черговий раз відзначилася пропагандистської публікацією (http://www.kp.ru/daily/23728.5/54508/) "Комсомольська правда", видавши безглузді "розшифровку розмов майбутнього прем'єр-міністра" Юлії Тимошенко з Борисом Березовським, Віктором Ющенком, Джоном Гербстом , Михайлом Бродським та іншими. Відразу ж впадає в очі відсутність аудіофайлів і конкретних джерел, тому як "в інтернеті" - не зовсім конкретне джерело, це як лист "на село дідусеві". Далі - самі розшифровки, в яких Юлія Тимошенко та Борис Березовський розмовляють на якомусь діалекті, який звичніше чути, скоріше, від почесного громадянина України Володимира Жириновського, причому самі постановки фраз і пропозицій не властиві живим людям - так розмовляють персонажі нудотних російських серіалів про ментів і бандитів. Дійові особи "розшифровок" говорять не як досвідчені політики, а ринкові торговці з передмістя - ЮВ схлипує, ВА взагалі схожий на стереотипний типаж хитрого латиноамериканського негідника.

"ББ: - Юля, еб ... м і будемо еб ... ть весь час." - Боже мій, повинен подумати читач, і чим вони краще Проффесора? І ці люди забороняють мені колупатися в носі? На тлі повної непереконливість тексту "розшифровок", їх автори вирішили закцентувати увагу на деталях - на "вирізаних" матах, на якихось конкретних фактах. Як казав Геббельс, кращий спосіб дезінформувати - це привести загальновідомі факти, в які домішати маленьку, але суттєву за змістом, дозу брехні.

Дуже розчулила фраза про захоплення аеропортів і залізниць. Так кажуть люди, які бачили в фільмах, як кажуть революціонери, забуваючи про те, що шпигунський кінематограф і "розшифровка телефонних розмов" - різні жанри. Якщо вже пишеш розшифровку, напиши її якісно. Як каже мій батько, не хочеш какати - не муч ... це саме місце.

Цікаво, як нібито Михайло Бродський каже про жителів західної України - "Я не здивуюся, що десь на Західній Україні створять загін і пошлють десь поїзд пустити під укіс" - людина, яка написала "розшифровку", не спромігся поцікавитися, звідки походить рід Бродських. Нехай пошукає на карті України місто Броди. Думаю, він буде неприємно здивований. Взагалі-то, те, що робить "Комсомолка", називається "розпалювання етнічних конфліктів". Причому, що примітно, в розпалюванні цьому відштовхуються від того, що Україна, нібито, вже поділена на Захід і Схід. Мовляв, Схід проти Заходу ми вже налаштували, тепер треба Захід налаштувати проти Києва. Руки короткі, панове.

Представив я собі на хвилиночку таку картину: українська газетка, що видається в Москві, публікує "розшифровки" розмов між Путіним і Фрадковим. Причому, вони говорять на чистому русмате, замишляють різанину татар і депортацію чукчів. Думаю, незалежно від того, наскільки ця розшифровка достовірна, газета проіснувала б тиждень-два від сили. Може, тому, що в Росії немає демократії? Може бути. А може бути тому, що вони не дозволяють так плювати собі в обличчя. Чому ж ми раз за разом дозволяємо?

Павло олійно, "Обозреватель".