Київський "міхур" лопнув

"Привид бродить по Європі, привид комунізму", - писали в середині позаминулого століття "бородаті класики" Маркс і Енгельс. У 1917 році цей привид "втілився" на шостій частині суші - і навіть до цих пір продовжує животіти в класичному вигляді в окремих державах-ізгоях, на манер Північної Кореї. Але не поспішатиме радіти позбавленню від марксистської минулого на українській території. Оскільки, насправді, Україна продовжує залишатися цілком "комуністичною" країною. Адже в буквальному перекладі з латини "комунізм" і позначає "гуртожиток". Тобто спосіб існування для переважної більшості наших співгромадян.

Відео дня

Ні, формально в жахливих напіврозвалених общагах нині перебиваються, крім студентів, хіба що нещасні "лимитчики" збанкрутілих "флагманів" радянської промисловості, ось уже років 30 наївно вірять у можливість досягнення своєї "черги на квартиру". Та ще "заробітчани" у великих містах - будь то з вітчизняної провінції - або з такої ж зубожілій Південно-Східної Азії, виключаючи тамтешніх "тигрів", начебто Сінгапуру, Гонконгу і іже з ними.

Але як ще можна назвати ситуацію, коли в порівняно невеликій квартирці можуть одночасно проживати три-чотири покоління - і кілька сімей?

З усіма витікаючими наслідками цього примусово-сімейного комунізму - скупченістю, дрібними чварами, часто переходять у великі сварки - аж до розпаду шлюбних союзів. Чи не тому невблаганна статистика показує лише дуже невелике переважання числа укладених шлюбів над розводами? А вже сподіватися, що за такої ситуації самі щедрі допомоги на народження дитини зможуть спонукати молодих батьків завести більше, ніж одне "символічне" чадо замість оптимальних двох-трьох - напевно, не доводиться.

Розраховувати на дешеве "соціальне" житло зараз досить наївно. Окрім, хіба що жителів Києва - чий бюджет, і, справді, міг би дозволити такі "квазі-соціалістичні" способи вирішення житлової проблеми. Залишається одне - покупка житла в кредит, на "науковому" мовою - іпотека. До недавнього часу це був єдиний спосіб отримати квартиру "тут і зараз" - а не в далекому майбутньому, як у радянські часи багаторічних житлових черг.

Спосіб цей, правда, доступний також далеко не кожному - для виплат по кредиту під тисячу "вічнозелених" на місяць треба мати середній дохід, далекий від офіційних окладів як мінімум, "бюджетників". Та й для працівників офісного фронту назвати такі суми "мізерними" теж досить складно.

Проте ж, багатьох позичальників не без підстави втішав незаперечний факт відчутного щорічного зростання цін на житло. Так що навіть куплена в кредит квартира була відмінним засобом і "вкладення капіталу", і порятунку наявних заощаджень від інфляції. Сей факт швидко просікли і всілякі спекулянти - не виключаючи закордонних. Ну де в їх цивілізованих країнах при стандартних банківських ставках в 3-5% річних можна було отримати прибуток на порядок вище? Шаленого зростання цін на "квадратні метри" сприяло також небажання будівельних магнатів змінити ситуацію на ринку. Навіщо - якщо при готівковому дефіциті житла рентабельність їхнього бізнесу наближається до 300-400 відсоткам? А якщо понабудувати дешевих квартир по 600-800 доларів за "квадрат" - хто ж буде купувати їх за нинішніми 3-4 тисячам доларів за той же "метр"? Працювати доведеться в чотири рази більше - а прибуток та ж.

Як "кинули" американських банкірів

Так би і тяглася вся ця "лафа" - якби не події в США. Адже відомо, що люди на досягнутому не зупиняються, хочеться все більше. Так, середньостатистичному "маленькому американцеві", на відміну від "маленького українця" зазвичай не доводиться ділити стандартну "двушку" із старими батьками і парою братів-сестер. Але й житель Штатів може захотіти, скажімо, виїхати з злачного міського району в заміський особнячок. Але на це навіть американської зарплати за кілька років не вистачить. Ось і приходили на допомогу місцеві банки - роздаючи направо і наліво дешеві житлові кредити. Ризику в цьому фінансисти не бачили - адже забезпеченням служило саме на той момент все дорожчає житло. Тобто, якщо позичальник не зміг би платити відсотки по іпотеці - його будиночок банк преміленькая конфіскував би по суду, продав іншому власнику, і відшкодував свої збитки.

От тільки не врахували американські банкіри, що їх будівельний ринок - насправді ринок, а не той "ерзац", який існує в Україні. У нас власники Будтресту потирають руки від ажіотажного попиту, самі не поспішають його задовольняти і іншим не дають. А там в сферу, що обіцяє великі прибутки, відразу хлинули і люди, і гроші, і потужності. І набудували за короткий час в Америці стільки житла - що воно відчутно впало в ціні.

Тепер уявімо собі психологію нормальної людини, узнающего, що будинок, який він купив у кредит пару років тому, сьогодні коштує разу в півтора-два менше. Скажімо, не 500 тисяч доларів, а всього-300. Можна, звичайно, героїчно платити відсотки банку і далі. А можна - просто відмовитися і від будинку, і від стала кабальної іпотеки, купивши поруч нове точно таке ж житло подешевше. А що може зробити банк? Та нічого - хіба що поставити несумлінного позичальника в "чорний список". Ну так що ж - завжди можна оформити новий кредит на дружину або батьків. А банкір як компенсацію за виданий позику в півмільйона доларів отримає, в кращому випадку, вищевказані 300 тисяч.

З урахуванням того, що подібне явище набуло в США масовий характер - і вибухнув знаменитий "іпотечна криза". Тобто, банки опинилися з колосальними збитками, багато хто просто розорилися. А слідом за цим пішла "ланцюгова реакція" на світових фінансових ринках. Небувале падіння курсу долара - тільки видима частина айсберга. Почався економічний спад, різко подорожчали всі без винятку кредити. Їх тепер видають насамперед під короткострокові і окупаються, проекти - а вже слово "іпотека" викликає у банкірів усього світу нервове тремтіння.

У Вашингтоні чхають - у Києві грип

На початку весни американські негаразди все сильніше почали "аукаться" і в Україні. Звичайно ж, не варто думати, що причиною цьому була раптово прокинулася совість вітчизняних будівельників, які вирішили в одночас налаштувати багато доступних квартир, обваливши тим самим астрономічні ціни на житловому ринку. Чекати цього доведеться, напевно, до "Другого Пришестя" - якщо це взагалі можливо в принципі. Ні, удар прийшов з іншого боку - загальноекономічної. Уряд Тимошенко так розкрутило спіраль інфляції своїми популістка виплатами та іншими "художества" - що колишні кредитні ставки стали просто невигідними. Нацбанку двічі за весну довелося підвищувати і свою "облікову ставку" - тобто, відсоток, під який він позичав гроші банкам комерційним. А ті, відповідно, додавали ще й свою "накрутку". Тепер ця "облікова ставка" становить цілих 12% - замість 8 на початку року.

Але чисто механічне підвищення банківських відсотків ще можна було б якось пережити - якби не ще одна ініціатива центробанку. Відтепер термін, на який видаються іпотечні кредити, не може перевищувати 10 років - замість колишніх 20. Для нових позичальників це означає, ні багато ні мало - підвищення щомісячних виплат більше, ніж у два рази - з урахуванням загального подорожчання кредитів. Заодно, до речі, комерційним банкам рекомендовано обмежити термін та інших споживчих позик середнім терміном банківських вкладів (депозитів). Тобто одним-двома роками.

Що спонукало головних банкірів країни на настільки революційну міру - сказати складно. Головна причина, звичайно, передкризовий стан вітчизняної економіки і зростаючі ціни - що і викликало спробу їх приборкати обмеженням в обігу кредитних грошей. Успіх останнього завдання, правда, викликає певні сумніви. Ну, право, споживчі кредити-то беруть частіше не на масло з ковбасою - а на дорогу техніку та автомобілі. Якщо ж штучно обмежити попит саме на непродовольчі товари - є дуже велика ймовірність того, що споживач вирішить втішитися хоча б нормальним харчуванням. І купить на зекономлені на виплаті по які взятому автокредиту побільше того ж м'яса - ще більше накрутивши на нього і так захмарну ціну.

Але повернемося до нашого житла. Ціни на нього в Україні і так сильно роздуті, і перевищують такі навіть у багатьох європейських країнах. А там, як говорилося вище, воно вже дешевшає. Не за горами цей процес і у нас - от і вирішив Нацбанк завдати попереджуючого удару, що б не так боляче було падати - "заморозивши" ціни на ринку вже зараз. Адже при непідйомних умовах нових 10-річних кредитів бажаючих їх брати сильно поменшає - вартість житла відразу впаде.

Все питання - наскільки вона впаде? Комерційні банки хоробрим і стверджують, що велика частина іпотечних кредитів видана 2-3 роки тому, коли квартири коштували в півтора-два рази менше, ніж тепер. Тобто зниження цін до цього рівня ні до чого поганого для них не приведе. Але що буде, якщо такі розрахунки не виправдаються, і падіння цін на нерухомість придбає значно більші розміри? Простими словами, якщо "двушка" в Києві коштуватиме не 150 тисяч, як зараз - а, скажімо, 50-60 тисяч? Тоді і відбудеться класичний "рімейк" американської іпотечної кризи. Ті громадяни, хто встиг "попасти" на наддороге полутаросотисячное житло - просто від нього відмовиться, надавши банкам вирішувати свої проблеми, продаючи різко подешевшав "заставу" під кредит.

Думається, тоді багато банкірів з ностальгією згадають 90-і роки. Тоді, звичайно, і кулю в потилицю від конкурента можна було легко заробити - а й проблеми неплатежів вирішувалися на подив ефективно. Зазвичай - за допомогою бригад коротко обстрижених хлопців, оперативно виїжджали до недобросовісних позичальників, і за допомогою бейсбольних біт і гарячих прасок популярно пояснювали їм, що "кидати" банки, ну, дуже недобре. Тепер же в умовах порівняно цивілізованого банківського бізнесу його українським "стовпам" швидше за все, доведеться піти по гіркому шляхом своїх американських колег. Тобто - опинитися на межі розорення, а то і оголосити про своє банкрутство. Що дуже скоро може закінчитися і системним економічною кризою по типу "дефолту" 1998 року - із сумними наслідками і для переважної більшості простих громадян. Які, у разі здешевлення своєї реальної латки отак рази в чотири навряд-чи будуть раді і різко подешевшали квартирах ...

Похоронний дзвін політичному пустозвонством

Крім усього іншого, світова економічна криза поставила жирний хрест і на прекраснодушних обіцянках перших осіб української влади з житлового питання. Адже, що Президент, що прем'єр - одно обіцяли жителям України "доступне житло". І, незважаючи на розбіжності в дрібних деталях, будували свої обіцянки на перспективі дешевих довгострокових кредитів на зарубіжному рівні - максимум 5% річних. Теоретично це було можливо - якраз за допомогою позик в західних банках - якби, звичайно, хтось дав грошей в таких великих обсягах. Але американська іпотечна криза сплутав всі карти. Так, днями, "Приватбанк" з гордістю повідомив, що зміг забезпечити власну програму автокредитування за рахунок розміщення своїх облігацій на європейському банківському ринку. Заодно, прохопившись про те, що нині навіть його "колегам", із закордонним капіталом, на кшталт "Райфайзен-банк-Аваль" доводиться просити дешеві кредити не у своїх "матерів" - а у Європейського банку реконструкції та розвитку. Але навіть ЄБРР навряд-чи буде давати гроші української влади не на розвиток промисловості і технологій - а на соціальні проекти.

Знайти гроші в самій Україні? Це, право, звучало б смішно - якби не було так сумно. Звідки ж взяти кошти на доступну іпотеку у нас, якщо навіть Нацбанк видає їх по 12%? А інші "засіки Батьківщини" спустошені настільки, що Тимошенко в гонитві за сюімінутнимі популістка проектами готова продати останню мінімально цінну держвласність?

Звичайно, навіть і з цієї непростої ситуації народ зміг би витягти хоч якусь користь. Наприклад - розкусити нарешті, справжню сутність політичних банкрутів, люблячих роздавати нездійсненні обіцянки - і відмовити їм назавжди в довірі. Тільки ж навряд-чи це станеться. Недарма, про доступні житлові кредити "у верхах" зараз говорять значно рідше, ніж раніше. Зате - знову посилилися дебати про "мову" і "мове", НАТО та Росії, Бандері та НКВС, і інших речах, які не мають рівно ніякого відношення до реального підвищення якості життя пересічних жителів країни. Відмінний "громовідвід" для того, щоб відвести виборців від насущних проблем.

Дивишся, і вийде знову на владний "Олімп" вибратися - щоб знову і знову годувати співгромадян солоденьким казочками про "близькому доступне житло", не роблячи рівно ніяких зусиль для того, "щоб казку зробити бувальщиною" ...