Михайло Бродський: Ти не зобов'язаний змінити світ, але ...

Мені 51 рік. Я пройшов важкий життєвий шлях, був депутатом районної та міської рад, Верховної Ради. 15 років перебував в опозиції. Нікому нічого не збираюся доводити. У мене в житті було все: і злидні, і банкрутство, і переслідування, і багато грошей, і багато друзів. Але я зрозумів, що головне - це залишатися самим собою. Не відаю, скільки мені ще судилося працювати в Держкомпідприємництва, але точно знаю, що рейтинги мене не цікавлять. Тягнути далі з реформами не можна.

Відкладати реформи далі не можна

Перш ніж говорити про реформи, хочу пояснити, як я бачу нинішню ситуацію в країні.

Є всього два головних показника рівня життя. Перший - це її тривалість, другий - середня заробітна плата. Все, за великим рахунком, повинні "працювати" саме на ці два показника. На жаль, я ніколи не чув про це від державних мужів. А в нашій - заполітизованою - життя на перший план вийшли зовсім інші цінності. У підсумку Україна за рейтингами якості життя займає в Європі останні місця.

Держкомстат нещодавно озвучив нові цифри. Перші чотири місяці цього року показали: українці, порівняно з аналогічним періодом минулого року, стали менше купувати. Людям просто нема за що - зарплату та заощадження з'їдає інфляція. П'ять мільйонів українців узагалі офіційно ніде не працюють

ще 2,5 млн. числяться на мінімалці або півставки від неї, а самі отримують зарплату в конвертах

Обходити закони в Україні навчилися навіть іноземці. Їх, за даними МВС, у нас в країні майже 300 тисяч. З них тільки 15 тисяч, підрахувала податкова адміністрація, оформилися як суб'єкти господарської діяльності і платять єдиний і фіксований податки. Решта нелегально підробляють на ринках і будівництвах. Мабуть, ми можемо собі дозволити жити, не рахуючи, скільки мільйонів гривень недоплачується в казну.

Якщо в нашій країні цей бардак триває вже не перший рік, то де державі брати гроші, щоб забезпечити більш-менш пристойний рівень соціальної захищеності людей?! Лише для Пенсійного фонду у нас уже передбачена річна дотація з бюджету в 67 млрд. грн., У тому числі 29 млрд. - пряма. Її, якщо ви не знаєте, оплачують якраз чесні підприємці, а також робітники і бюджетники, які отримують, за підрахунками Держкомстату, середню зарплату в розмірі 2100 грн. (В реальності вона набагато вища). Плюс всі користувачі мобільних телефонів (вони в 2009 році до Пенсійного фонду заплатили 1,5 млрд. грн.) І люди, які купили торік автомобілі (вони до ПФУ перерахували 1 млрд. грн.). Покупці мобільних і машин могли б і не платити внески до Пенсійного фонду, якби всі підприємці платили свої податки чесно.

Ще трохи арифметики. На середню зарплату тих самих бюджетників і робітників у 2100 гривень нараховують прибутковий податок, внески до Пенсійного фонду та фондів страхування. У сумі вони сягають майже 55% від розміру самої зарплати, тобто 1155 грн. А підприємці на єдиному та фіксованому податках платять від 50 до 200 гривень. При цьому ПДВ і податок на прибуток - нуль. Далі думайте самі, за рахунок кого ці підприємці потім отримують 706 гривень мінімальної пенсії.

Бюджет України майже на 60% складається з ПДВ. Його платимо всі ми, коли щось купуємо, - він закладений в ціну товарів і послуг. У цей час бізнес, особливо орієнтований на ввезення імпорту, податки або не платить взагалі, або платить по мінімуму. Виходить дуже цікаво: бідний платить за багатого. І якщо не змінити систему оподаткування та обліку товарів, країну чекає дуже туманне майбутнє.

Наша держава взагалі потрапило в замкнуте коло - ми перетворюємося на один великий базар для імпортної контрабанди. Якщо Китай, Туреччина і Малайзія нарощують внутрішнє споживання і за рахунок цього покращують у себе підприємницьке середовище для малого бізнесу, створюють робочі місця, забезпечують наповнення бюджетів і пенсійних фондів, то у нас все з точністю до навпаки. Поки наша легка промисловість вмирає, більше 65% малого та середнього бізнесу в Україні становить торгівля. Підприємців якщо чогось і вчать, то головним чином тому, як йти від податків, оптимізувати фінансові потоки і захищатися від перевірок.

Очевидно, що економіку України руйнують недобросовісна конкуренція, контрабанда і нерівні умови для бізнесу. Щоб змінити картину, потрібні реформи, і все більше - непопулярні. Але у нас в країні аж надто часто проходять вибори. А від виборів до виборів, як відомо, політики живуть рейтингами. Які вже тут реформи, тим більше ті, які не матимуть соціального схвалення, коли кожен голос на вагу золота. Але ситуацію потрібно змінювати. У розвинених країнах малий бізнес формує бюджет держави на 60%, у нас - 0,18%. Тоді як 85% скарбниці наповнюють 500 великих підприємств. Це очевидне свідчення кризи державних фінансів.

Звичайно, можна продовжувати риторику останніх 18 років про те, як складно підприємцям працювати. Так, складно. Так, країну роз'їдає корупція, адже в ній зацікавлені не тільки чиновники, а й усі ті, хто хоче вирішити питання швидше і дешевше. Так, у нас в країні ще не створені сприятливі умови для бізнесу. Але якщо взявся за гуж - не кажи, що не дуж. Держкомпідприємництва бере на себе зобов'язання у всьому підтримувати легальний, соціально відповідальний бізнес. Але при цьому і питати з нього тоді будемо по-іншому. Ми вже поставили перед собою чималий перелік першочергових завдань

Але, напевно, найголовніше - ми хочемо змінити сам підхід до регуляції бізнесу. Я противник жорстких заходів і вважаю, що перш за все потрібно займатися профілактикою і запобігати порушення, а не карати підприємців. Якщо ж все залишити, як є, боюся, у країни не буде власної економіки! А значить, не буде і самої держави. Тому я вирішив поділитися своїми думками з приводу того, як врятувати країну, як створити умови для розвитку малого та середнього бізнесу.

Важкий шлях до легальному бізнесу

Згадую президентську кампанію. Нинішній віце-прем'єр з економіки Сергій Тігіпко у коментарі "Дзеркалу тижня" в лютому нинішнього року, будучи одним з претендентів на прем'єрське крісло, заявив: "Щоб Україна вийшла з кризи і стала конкурентоспроможною модернової країною, необхідні зміни. І тут без непопулярних кроків не обійтися. Політики повинні відмовитися від популістських обіцянок і взяти на себе всю повноту відповідальності за ситуацію в країні. Безсумнівно, це буде складний процес, який потребує великої роз'яснювальної роботи. Ці кроки надзвичайно болючі з погляду людей, але вони необхідні для підвищення їхнього добробуту в майбутньому ". Серед першочергових кроків Сергій Тігіпко називав дерегуляцію економіки, адміністративну реформу, перегляд фіскальної політики та відмова від соціального популізму. Я - НА СТО ВІДСОТКІВ "ЗА".

Ми готові до реформ. Наш комітет запропонував концепцію зміни спрощеної системи оподаткування

Наводити в цій сфері лад потрібно було вже давно, але тільки робити це необхідно акуратно, щоб не нашкодити справжньому малому бізнесу. Думаю, нікому не відкрию Америку, якщо скажу, що багато хто просто-напросто мінімізують свої податки, зменшують обсяги нарахувань на заробітну плату і відмивають гроші за допомогою спрощеної системи оподаткування: великий бізнес реєструє свої підрозділи як малі підприємства, які платять єдиний податок, вони надають один одному послуги і начебто закон не порушують. Де-факто велике підприємство працює як єдине ціле, отримує чималі доходи, а де-юре, воно являє собою групу "єдиноподатників", які платять мінімальні відрахування. У результаті до бюджету гроші не доходять, відповідно, зарплати і пенсії підвищувати ні з чого.

Ми пропонували перевести ринковиків, які в більшості своїй не є підприємцями, а просто найнятими працівниками, з фіксованого податку на єдиний. Вони, а вірніше, їхні господарі, яким би довелося платити дещо більше, підняли крик. І, наприклад, Сергій Тігіпко вирішив не дратувати 3 мільйони чоловік, що працюють на фіксованому податку. Хоча, повірте, таких підприємців насправді набагато менше, тому що під спрощенкою нерідко ховаються оптимізатори, які відмивають доходи, користуючись пільгами, наданими державою малому бізнесу ще 12 років тому. І саме тут нам належить провести нелегкі, не всім приємні зміни.

Так, я розумію, що реформи - це справа невдячна. Вони не приносять швидких дивідендів у вигляді високих рейтингів. Але це потрібно робити і крапка.

Побори чиновників - це другий бюджет

Почати зміни виконавча влада, вважаю, повинна безпосередньо з себе. Уряди різних каденцій були поганими адміністраторами. Підтверджують сказане не тільки низькі позиції України в міжнародних рейтингах економічних свобод. Сьогодні в країні діють 85 контролюючих органів, і це найвищий показник у країнах колишнього Союзу і Східної Європи

Зараз в Україні підлягають ліцензуванню 78 видів господарської діяльності та 2250 видів робіт. Тільки у будівництві, починаючи з 2008 року, колишній уряд "благословило" ліцензування майже 700 видів робіт. Сьогодні потрібно отримувати ліцензію навіть на клеєння шпалер і фарбування стін! Паралельно з ліцензуванням використовуються й інші обов'язкові обмеження бізнесу, зокрема, сертифікація, стандартизація, всякі БНіП, ДБН, ліцензійні договори. Вдобавок підприємцю необхідно отримати різні висновки, дозволи, спецдозволи, узгодження, акредитаційні сертифікати. Більше того, більшість документально-дозвільних поневірянь підприємці змушені проходити щороку. Думаю, ніхто не сумнівається, що подібне дублювання цих процедур існує головним чином для тіньового викачування грошей з бізнесу.

Станом на сьогоднішній день урядами різних каденцій видано більше 200 постанов з переліками платних послуг. Правда, в більшості випадків під назвою "державні послуги" або "додаткові держпослуги" прописані види діяльності, що не мають відношення ні до державних, ні до послуг взагалі. В основному вони або створюють додаткові перешкоди на шляху розвитку бізнесу, або викачують гроші. Наочна ілюстрація: право на проведення обов'язкової археологічної експертизи Інститут археології НАН делегував дочірнім підприємствам ДП "ОАСУ", які виставляють завищені рахунки на дослідження тієї або іншої ділянки. Вартість послуг порою досягає сотень тисяч гривень. Або ще одна: Мінекології залучило до процедури екологічних експертиз так зване держустанова "Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління". Вартість "пропонованих" обов'язкових послуг - 60 тис. грн., Які надходять на рахунки небюджетної організації. Таких прикладів безліч і по МВС, МНС, МОЗ, та й інші відомства не відстають.

Кому здалося мало наданих послуг, тому саме час зайнятися "благодійністю". Різні благодійні фонди як гриби ростуть при "контролерів": чим більше контрольних і силових повноважень, тим більше фондів і тим більші їхні бюджети. Але ви будете здивовані: до останнього часу ніхто навіть не думав провести облік усіх цих осередків "благодійної діяльності" і з'ясувати, скільки ж вони знімають грошей з українців, а також куди ці гроші витрачаються. Зате відомі випадки, коли ні міністр, ні його заступники не знали про існування у захистку відомства того чи іншого фонду, в той час як "рекетирська" лавочка перетворилася на приватний бізнес номенклатури середньої ланки.

Але, мабуть, найбільшою проблемою бізнесу є адміністрування податків. Я останнім часом часто спілкуюся з представниками малого та середнього бізнесу, і багато з них скаржаться на безправ'я. Сьогодні мало бути чесним платником податків, оскільки справність сплати податків не гарантує вам лояльність інспектора. Днями відбулася дискусія з приводу використання касових апаратів. "Ми не проти цих апаратів, але нас лякають величезні штрафи навіть за найменшу помилку", - кажуть підприємці. Однак касові апарати вводити потрібно, і ми будемо це робити. Тому що, наприклад, минулого року через каси по всій країні пройшло товарів на 375 млрд. грн., А за даними Держспоживстандарту, українці купували як мінімум в два рази більше.

Список стоп-сигналів для бізнесу можна підсумувати згадкою про дозвільну та реєстраційної системах. Щоб побудувати нежитлове приміщення в Києві, наприклад, необхідно пройти 30 дозвільних процедур, які заберуть у вас 476 днів. Для порівняння, в Гонконзі аналогічна процедура забрала б у вас 67 днів, протягом яких необхідно пройти тільки сім процедур. Скажете, що китайці будують у Гонконгу менш надійні будівлі? Або посеред скверу в центрі Гонконгу "раптом" виростають хмарочоси? Аж ніяк.

Ці дозволи, ліцензії, узгодження та штрафи становлять суть державної репресивної машини, яка націлена на "дофінансування" голодних чиновників. З цього приводу в своєму блозі я недавно опублікував загадку: "Чому пожежний злий?". Відповідь проста: "У нього маленька зарплата, але при цьому він теж хоче годувати сім'ю".

Незабаром я зможу довести, що у вигляді поборів знімається другий бюджет. Держкомпідприємництва організувало системний опитування на цю тему, і його результати я обіцяю оприлюднити в ЗМІ.

Практично 2/3 працюючих українців - у тіні або на минималке

Тепер про зворотній бік медалі - про підприємців. Коли Сільвіо Берлусконі вперше балотувався на виборах в 1994 році, він оголосив свою знамениту програму "100 днів". Один з фундаментальних розділів майбутній прем'єр присвятив боротьбі з тіньовою економікою. Він писав: "Тіньова економіка в Італії досягла дуже великих масштабів, і вона морально неприйнятна. В Італії відсоток "неправильних" робітників становить близько 23% від загальної кількості. Це питання не тільки нелояльною конкуренції або недостатнього податкового внеску. Це питання лояльності та культури в демократичних установах ". Перемігши у виборчій кампанії і згодом ставши прем'єр-міністром, Берлусконі вивів країну з кризи, піднявши рівень життя італійців.

В Україні зараз проблеми не менші. У комерційному секторі більше мільйона підприємств. Близько 120 тисяч директорів офіційно виписують собі мінімальну заробітну плату, відповідно - бухгалтерам і працівникам теж. Це при тому, що насправді практично неможливо знайти працівника менше, ніж на 1,5-2 тис. грн. Розумна людина не ставитиме бухгалтерський підпис за менш як 2-2,5 тис. грн. Та й директора на реально працююче підприємство за менш як тисячі чотири гривень ви не Пошукайте. Хто хоче посперечатися, перелопатьте сайти з пропозиціями вакансій. Навряд чи вам вдасться спростувати мої слова.

Може, варто встановити індикативну заробітну плату для директорів, бухгалтерів і кваліфікованих працівників? Такий досвід упроваджений у Німеччині, Великобританії, Італії, Болгарії і навіть Росії. Відповідно до цієї ідеї, директор не може отримувати менше 5 мінімумів, бухгалтер - 3,5, працівник - 2. Сумарно ефект від реалізації цієї ідеї може становити близько 50 млрд. грн., Які потраплять до скарбниці. І при цьому не запроваджується жодного нового податку, просто захищається легальний бізнес, він стає більш конкурентоспроможним у боротьбі з нелегалами. Крім того, при цьому в країні приблизно на третину зменшиться кількість субсидій, оскільки підприємці-оптимізатори активно користуються цим інструментом соціального захисту.

У що ж в цілому виливається країні приховування зарплат? За даними Пенсійного фонду, у нас приблизно 13 млн. пенсіонерів і стільки ж працюючих. Щоб одержувати в майбутньому мінімальну пенсію в 706 грн., До цього українець має одержувати 1600 грн. зарплати. Виходить, що мільйони співгромадян не можуть забезпечити себе пенсією, оскільки їх легальна заробітна плата нижче. У підсумку в Пенсійному фонді виникає недоїмка, і держава повинна друкувати гроші. За один тільки період правління Юлії Тимошенко дотації держави ПФ становили 79 млрд. грн. Ці гроші були буквально вкинуті в економіку, через що курс за якихось півроку обвалився до 8-9 грн. за долар, тобто на 60%. У цивілізованих країнах таке ставлення уряду до своїх громадян називається інфляційним оподаткуванням. Цей податок вважається найважчим, оскільки ним обкладаються не тільки поточні доходи громадян, а й заощадження попередніх періодів.

І тепер я хочу запитати "оптимізаторів" і "тіньовиків": як ви хочете жити далі? Ви хочете курс 10-12 гривень за долар? Плюс повна відсутність доріг, ліків у лікарнях і мізерну пенсію пенсіонерам? Я пропоную інший варіант розвитку подій. Ми, громадяни України, можемо себе захистити.

100 ступенів до економічної свободи

Суспільство вимагає боротьби з корупцією.

Влада закликає до наступу на тіньовий бізнес.

Всі заклики і вимоги правильні ... Але не можна проводити реформи тільки в одному якомусь напрямку: неможливо побороти хабарництво у владі, поки підприємці "прохолоджуються" в тіні, і навпаки, ми не зможемо добитися легалізації бізнесу, поки бізнес повинен платити хабарі за прискорення різного роду дозвільних процедур, ліцензування і т.д. Тому я пропоную проводити соціально врівноважені зміни, що стосуються обох вищезгаданих напрямків.

Почнемо з боротьби з корупцією. До останнього часу прийнято чимало програм, але ефективність кожної з них була нуль цілих нуль десятих. Необхідний інший шлях, що довів свою ефективність у більшості цивілізованих країн світу, - це зменшення регуляторних функцій держави. За точку відліку пропоную взяти міжнародний рейтинг Doing business, що вимірює зарегульованість бізнесу. У рейтингу за 2009 рік Україна посідає 142-е місце. Я наважуся запропонувати програму "Сто сходинок до підприємницької свободи", реалізувавши яку, наша держава в згаданому рейтингу підніметься приблизно на 40-у позицію.

Нині Держкомпідприємництва готує таку програму, і незабаром ми зможемо обговорити її з громадськістю. Пройшовши ці "100 сходинок", Україна за ступенем економічної свободи опиниться в ряду таких держав, як Кіпр, Словаччина, Вірменія і Киргизія, що займають досить високі позиції в рейтингу свободи ведення бізнесу. Іншими словами, країна зможе відмовитися від значної кількості непотрібних регуляторних процедур, а саме адміністрування бізнесу буде простіше і дешевше. Я думаю, нам вдасться змінити сам статус процедур: замість дозвільних (на більшість видів діяльності) вони стануть заборонними (на деякі види). Наприклад, без проходження процедур ліцензування заборонено буде займатися випуском алкогольної продукції або зброї.

Вже зараз комітет розробив кілька важливих законопроектів, здатних змінити відношення чиновника до підприємця. Почну з проекту закону про підвищення відповідальності чиновників за порушення дозвільного та регуляторного законодавства. Якщо раніше чиновник не підписував комусь документи у встановлені законом терміни, то це була проблема тільки підприємця. Тепер це стане проблемою чиновників. Якщо держслужбовець порушить дозвільне законодавство один раз - сплатить у вигляді штрафу п'ять окладів, порушить вдруге - на роки позбудеться права перебувати на держслужбі. Прогресивною є роль і проекту закону "Про мовчазну згоду": якщо чиновник вчасно не розглянув якусь заявку бізнесу, то після закінчення терміну розгляду вона автоматично набуває чинності, а чиновнику загрожує покарання, передбачене законом.

Ми також маємо намір розширювати сферу дії декларативного принципу: за декларацією потрібно відкривати і закривати бізнеси, переводити квартири з житлового фонду в нежитловий і навпаки. При цьому ви не зобов'язані бігати за різними довідками, оскільки держава сама має створювати міжвідомчі реєстри, доступ до яких буде у чиновника і без додаткової оплати. Тобто змінюється сам підхід влади: держава вже не дозволяє вам, воно просто приймає декларацію про ваші наміри і виконує необхідні реєстраційні процедури. Зрозуміло, що насамперед потрібно створити єдині електронні реєстри.

Вже розроблений і відправлений у парламент законопроект, завдяки якому замість чотирьох звітностей по фондах соціального страхування підприємець здаватиме одну, і замість чотирьох перевірок теж буде одна.

Найближчим часом ми маємо намір зменшити кількість ліцензованих видів діяльності на 40%. Я також виступаю за введення процедури банкрутства фізичних осіб, що дозволить менш болісно позбавлятися від кредитного тягаря в кризових ситуаціях. Я за захист бізнесу від хаосу. Якщо ви будуєте заправку, то повинні бути впевнені, що біля неї не побудують іншу. Якщо ви вкладаєте гроші в будівництво супермаркету, то повинні бути захищені від того, що поруч не з'явиться ще два аналогічні, зведених з порушенням норм. Думаю, доб'ємося того, що ДПАУ видаватиме цифрові ключі безкоштовно.

Я про все це кажу так упевнено, оскільки іншого шляху розвитку у країни немає. Легальний бізнес потрібно захищати і створювати умови для його розвитку. Як приклад можу сказати, що Держкомпідприємництва доопрацьовує ідею створення кластерів - групи взаємопов'язаних бізнесів, сконцентрованих територіально, взаємодоповнюють один одного і підсилюють конкурентні переваги. З досвіду інших країн можна сказати, що кластери здатні поліпшити соціальну ситуацію в тому чи іншому регіоні, оскільки дають змогу створити високооплачувані робочі місця. Крім цього, ми також маємо намір розвивати і навчальні програми для бізнесу: починаючи від програм для початківців і закінчуючи тренінгами з написання бізнес-планів. Думаю, що ми навіть проведемо конкурс бізнес-планів, і переможці отримають досить вигідні кредити від Українського фонду підтримки підприємництва.

Соціальна відповідальність бізнесу

5 січня 1914 автомобільний магнат Генрі Форд зробив щось, напевно, зовсім абсурдне з погляду більшості нинішніх бізнесменів. Він встановив на своєму підприємстві мінімальну заробітну плату для робітників у розмірі п'яти доларів. На ті часи це було в два рази більше, ніж у середньому в Америці. І Форд про цю свою щедрості ніколи не пошкодував. Бізнесмен, якого зараз охрестили б олігархом, розрахував: якщо його робітники будуть отримувати більше, вони зможуть купувати ними ж вироблені автомобілі, при великих обсягах виробництва продажі швидко зростуть, а значить, збільшаться і його власні доходи. В результаті за 19 років випуску найпопулярнішої моделі "Форд-Т" тільки в Сполучених Штатах було продано більше 15 мільйонів авто, а в країні почав формуватися середній клас, для якого автомобіль був не розкішшю, а засобом пересування. Ось вам вдалий приклад бізнесу, який думає глобально.

Можна згадати і досвід Данії з корпоративної соціальної відповідальності, яка передбачає партнерство і взаємну вигоду для держави, бізнесу та суспільства. Бізнес повинен заробляти, не порушуючи прав людей. Для компаній, які працюють за такою системою, в Данії надаються певні преференції. Пропоную перейняти цей досвід і нам.

Природно, я розумію, що бізнес не буде працювати на шкоду собі. Зобов'язуюсь зробити так, щоб підприємцям стало легше дихати, але і від бізнесу чекаю зустрічних кроків. Повністю підтримую починання глави держави щодо зменшення податкового тиску на малий і середній бізнес. Ви не почуєте від мене жодного слова, що потрібно підвищувати податки. Але при цьому я вимагатиму, щоб працівникам платили білу зарплату, а відрахування до Пенсійного і страхових фондів йшли в повному обсязі. Ніхто не збирається скасовувати спрощену систему оподаткування, але потрібно, щоб усі розуміли: спрощенка - це не можливість для "мінімізації", "оптимізації" та "тінізації", а насамперед - це спосіб полегшити ведення податкової та бухгалтерської звітності.

Формуючи бюджет-2010, влада вже послала важливий сигнал суспільству: нових податків у поточному році для підприємців не буде. У наступному - малому бізнесу слід чекати початку п'ятирічних канікул, зменшення кількості перевірок, спрощення звітності, виконання низки інших обіцянок, даних тоді ще кандидатом у президенти Віктором Януковичем. В даний час продовжується робота над Податковим кодексом країни, в якому всі згадані ідеологеми будуть враховані. Комусь, може, хотілося б канікул вже зараз, однак зміна податкової бази "на зараз" заборонено законодавством. Крім того, більш правильно системно розробити разом із підприємцями новий кодекс, аніж "рихтувати" неймовірну кількість вже існуючих законопроектів.

Одночасно з Податковим кодексом нам потрібно змінювати і країну, в якій ми живемо. Я за підвищення податків для дуже багатих і введення для них прогресивної шкали оподаткування. Я за обмеження максимальних пенсій і ліквідацію такого рудимента, як пенсії в 100 тис. грн. Знаходжу також необхідним скасувати практично всі пільги, бо пільги - це корупція та недобросовісна конкуренція. Вважаю, що уряд повинен підтвердити, що для малого та середнього бізнесу найближчим часом не буде підвищення податків, у тому числі - до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування.

Але! .. Але натомість суспільство має отримати соціальну відповідальність підприємців. Не повинно бути такого ганебного явища, як найм людей на роботу без укладання трудової угоди. Не повинно бути зарплати в конвертах без сплати прибуткового податку і відрахувань до ПФ. І для початку потрібно подвоїти мінімалку і зупинити роботу "пральних" машин.

Мене часто запитують: кого ви захищаєте на посту голови Держкомпідприємництва - держава чи бізнес? Звичайно, бізнес, але легальний.

Ми захищаємо людей, чесно пропрацювали все життя і тепер охочих гідно зустріти старість. Я захищаю право на хороші дороги, якісну медицину, безкоштовну освіту. А це все пов'язано з легальним бізнесом.

Бізнес, який отримає абсолютно нові умови господарювання, повинен нести патріотичну і соціальну відповідальність перед суспільством. Але при цьому я чітко усвідомлюю, що держава також повинна виконувати свою соціальну функцію - підтримувати національне підприємництво, а не грабувати його. І це я називаю соціальним партнерством.

Абсолютно щиро сподіваюся, що президент і прем'єр дотримуються такої ж думки. Тим більше що в умовах кризи іншого виходу з ситуації немає.

PS Нам нарешті вдалося зробити прорив. На нараді у прем'єр-міністра Миколи Азарова було ухвалено рішення про скорочення переліку що підлягають ліцензуванню видів робіт більш ніж на половину. Список ліцензій на види діяльності також зменшиться майже на третину. Із присутніх міністрів - "за" був тільки Нестор Шуфрич. Але я побачив, що політичної волі у прем'єра достатньо, щоб приймати важливі для розвитку підприємництва рішення. Через кілька тижнів планується така ж нарада щодо дозвільної системи та запровадження принципу "мовчазної згоди".