Закони з біоенергетики треба міняти

У червні поточного року в Україні було розроблено проект Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року. У ньому, відповідно до зобов'язань України в рамках Договору про заснування Європейського Енергетичного Співтовариства, поставлена?? Мета досягти в 2020 році вкладу відновлюваних джерел енергії в енергобаланс країни на рівні 11%. З урахуванням поточного вкладу відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) на рівні 2% (згідно енергобалансу України за 2011 рік), це означає більш ніж п'ятикратне зростання виробництва енергії з ВДЕ за відносно короткий проміжок часу. Таким чином, виникає необхідність введення додаткових стимулів для активізації розвитку сектора ВДЕ в Україні. Крім того, цими ж зобов'язаннями України перед Європейським Енергетичним Співтовариством передбачена гармонізація українського законодавства в галузі ВДЕ до законодавства та норм ЄС (директива 2009/28/ЄС), яку необхідно виконати в 2013 р. Ці ж завдання також поставлені в "Плані першочергових заходів щодо інтеграції України до ЄС на 2013 рік ", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України № 73-р від 13.02.2013.

Тому й виникла необхідність розробки нового Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії". Даний законопроект (номер 2946 від 26.04.2013) був підготовлений мною у співавторстві з народними депутатами Федоряк Г.Д., Сальдо В.В., Попеску І.В. і Близнюком А.М. за експертної підтримки біоенергетичних асоціації України. Даний законопроект розроблений з метою сприяння практичній реалізації "зеленого" тарифу для об'єктів електроенергетики, які виробляють електроенергію з біомаси, біогазу та побутових відходів. Коротко про зміст законопроекту.

Згідно з існуючим зараз в законі "Про електроенергетику" визначення терміна "біомаса", до неї відносяться тільки відходи лісового та сільського господарства. При такому визначенні з поняття "біомаса" випадають її види, найбільш поширені на практиці, зокрема дрова, пелети / гранули, тріска та енергетична верба як паливо для теплоелектроцентралей та електростанцій на біомасі, а також силос кукурудзи як сировина для біогазових установок. Зараз в Україні всі ці види біомаси не можуть бути кваліфіковані як "відходи", і таке визначення "біомаси" може повністю зупинити розвиток сектора біоенергетики в Україні вже найближчим часом. Тому авторський колектив вважає за необхідне скорегувати визначення терміну "біомаса" згідно з Директивою ЄС 2009/28/ЕС, включивши в нього, крім відходів, також продукти і залишки лісового та сільського господарства.

Наступна проблема чинного законодавства - вимоги до необхідної частці "місцевого" обладнання та матеріалів. Ще до прийняття відповідних змін до Закону "Про електроенергетику" в листопаді 2012 року, більшість експертів вважали існуючі вимоги до місцевої складової обладнання, матеріалів і послуг об'єктів, що претендують на отримання "зеленого" тарифу, невиправдано високими: 30% для проектів, впроваджуваних за 2013 , і 50% - починаючи з 2014. Це пов'язано з тим, що виробництво більшості видів відповідного обладнання або хоча б його основних комплектуючих на сьогоднішній день в Україні не освоєний і навряд чи буде освоєно в залишився короткий термін. Об'єктивно необхідно визнати, що українські виробники ніколи не випускали (і навряд чи зможуть випускати протягом найближчих 5-10 років) таке високотехнологічне обладнання, як парові котли для спалювання біомаси потужністю більше 10 МВт т , парові турбіни потужністю 1-10 МВт ел , когенераційні установки на біогазі потужністю 100-1000 кВт ел , котли і парові турбіни для сміттєспалювальних заводів, ряд іншого спеціалізованого обладнання для біоенергетики.

Нові правила місцевої складової, введені в законодавство в листопаді 2012 г, тільки ускладнили ситуацію. Вимога щодо 50% місцевої складової залишилося, хоча і з відстрочкою на півроку, і додаткової відстрочкою для біогазу ще на півроку.

Необхідно взяти до уваги і той факт, що вимога місцевої складової суперечить принципу недискримінації Світової організації торгівлі. Принцип недискримінації передбачає, що одній країні в економічній області на території іншої держави надаються такі ж умови, пільги і переваги, як і будь-який інший країні. Це можна підтвердити тим, що 19.12.2012 Світова Організація зробила негативний висновок щодо програми по "зеленому" тарифу, введеної в Онтаріо (Канада), згідно якої 60% обладнання повинне виготовлятися в Канаді.

Законопроект 2946 пропонує повністю виключити із законодавства вимога місцевої складової для об'єктів виробляють електроенергію з біомаси, біогазу та побутових відходів.

Коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з біогазу, на рівні 2,3 (для об'єктів, введених в експлуатацію з 01.04.2013 по 31.12.2014), на нашу думку, недостатній для розвитку біогазових технологій. При такому коефіцієнті (2,3), терміни окупності відповідних проектів складуть більше 12-15 років . Це об'єктивно не може бути прийнятним для українських та іноземних інвесторів, тому навряд чи можна сподіватися на пожвавлення проектів у секторі біогазу.

Вважаємо за необхідне встановити коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з біогазу, на рівні 3,0 для біогазу з сировини сільськогосподарського походження, і 2,7 - для всіх інших видів біогазу. При таких "зелені" тарифи типові проекти з виробництва біогазу будуть мати термін окупності в межах 7-10 років, що є мінімально необхідним для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів у цю галузь. Такі показники "зеленого" тарифу відповідають Європейському досвіду, який показує, що "зелений" тариф для електроенергії з біогазу, повинен бути приблизно на 30% вище, відповідного коефіцієнта для біомаси.

Крім того, згідно останніх змін у Законі України "Про електроенергетику" об'єкти, що виробляють електроенергію з біогазу і введені в експлуатацію до 31.03.2013 включно, взагалі не отримують "зеленого" тарифу . Таких об'єктів в Україні до 10, і побудовані вони були протягом останніх років в очікуванні "зеленого" тарифу на електроенергію з біогазу. Ненадання їм "зеленого" тарифу ставить їх у нерівне становище порівняно з іншими біогазовими об'єктами і є несправедливим і дискримінаційним.

Вважаємо, що відповідні положення Закону України "Про електроенергетику" повинні бути скоректовані таким чином, щоб об'єкти, які виробляють електроенергію з біогазу і введені в експлуатацію до 31.03.2013 включно, могли б отримати "зелений" тариф нарівні з об'єктами, введеними в експлуатацію з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Крім того, вважаємо за доцільне підвищення коефіцієнта "зеленого" тарифу для електроенергії, що виробляється з біомаси, до 2,7 . Існуючий зараз коефіцієнт "зеленого" тарифу (2,3) є недостатнім для динамічного розвитку цього сектора. Протягом 2009-2012 років в Україні були введені в експлуатацію тільки три теплоелектроцентралі на твердій біомасі. При цьому дві з них - на лушпинні соняшнику, тобто з нульовою вартістю палива, а третя - з використанням існуючого котла і парової турбіни, тобто з істотною економією на капітальних витратах. Типовий термін окупності нової теплоелектроцентралі, що використовує сучасне обладнання і працюючої на покупний біомасі, становить близько 10 років при вартості палива 400 грн / т і відпускною ціною теплової енергії - 200 грн / Гкал. Для зменшення терміну окупності, принаймні, до 7 років, що є мінімально необхідним для зацікавленості інвесторів, коефіцієнт "зеленого" тарифу треба підвищити до 2,7 .

Варто відзначити, що з існуючим коефіцієнтом "зеленого" тарифу (2,3) для біомаси Україна знаходиться на 7-му місці серед країн ЄС, а із запропонованим коефіцієнтом (2,7) Україна буде лише на 6-му місці (у той час , як вартість обладнання та сировина рівні для України і країн ЄС). Крім цього, "зелений" тариф для сонячної енергетики, встановлений в Україні, перебувати на 1-му місці серед країн ЄС, а для вітрової енергетики - на 5-му.

Також поки залишається невирішеним питання встановлення "зеленого" тарифу на електроенергію, вироблену з побутових відходів. Енергія з побутових відходів за людськими масштабами невичерпна і тому повинна отримувати "зелений" тариф. Подібне стимулювання виробництва енергії з побутових відходів існує в багатьох країнах ЄС та світу (у тому числі, в Австрії, Великобританії, Нідерландах, Португалії). Крім того, це дозволить вирішити одну з найболючіших екологічних проблем України - знешкодження побутових відходів. При "зеленому" тарифі, що пропонується, терміни окупності сучасних сміттєспалювальних заводів скоротяться до 10 років (без істотного підвищення тарифів за утилізацію побутових відходів) і можуть стати цікавими для інвестування. Вважаємо за доцільне введення коефіцієнта "зеленого" тарифу для електроенергії, що виробляється з побутових відходів, на рівні 3,0 з урахуванням коефіцієнта за роботу в "піковому" режимі.

Очікується, що прийняття запропонованого проекту Закону призведе до низки позитивних соціально-економічних наслідків . Запропоновані зміни до Закону України "Про електроенергетику" сприятимуть більш широкому використанню біомаси, біогазу та побутових відходів у паливно-енергетичному балансі України. Це призведе до скорочення споживання природного газу до 4 млрд. куб. м / рік , поліпшенню екологічної ситуації в цілому ряді регіонів України, зменшення викидів парникових газів в атмосферу, створенню нових робочих місць, а також допоможе у вирішенні проблеми утилізації побутових відходів.

Найбільший позитивний соціально-економічний ефект очікується для сільського та лісового господарства, оскільки ці галузі економіки України є основним джерелом біомаси для енергетичного використання. В результаті прийняття цього закону буде створено близько 22 тис. нових робочих місць пов'язаних з виробництвом, заготівлею та постачанням біомаси як палива, а також обслуговуванням біоенергетичного обладнання.

В.Ю. Медяник, Народний депутат України