фото ЕРА

Відео дня

Чому ми такі? А незалежна Україна так була зачата.

На Заході майбутнє самостійна держава його дійсно вистраждали, його хотіли, про нього мріяли, його любили і плекали ще до народження.

На Сході про нього і не думали, для східних ця країна вийшла якось сама собою, на референдумі, десь навіть від зради їх власної великої батьківщині, від нелюбові до москвичів (вони правда противні), все одно як трапилася від п'яного зачаття .

Так і створилася Україна - від чесної любові мами і ненавмисного гріха тата, від бравого подвигу, здійсненого однією половиною, і мимовільного зради, вчиненого іншою, від надій, що збулися "тих" і прикрої помилки "цих", від щирої вистраданності і від дурної помилки, від настирливості (одних) і, можливо, від переляку (інших).

Хто щасливий по-справжньому, а хто вже встиг пошкодувати; хто дивиться в майбутнє, а хто ностальгує за минулим; кому дорога молода країна, а кому все сниться молодість власна. Дитя цивілізованої європейки і потомственого - в надцятому поколінні - раба дивиться в різні сторони, і світ дивится його, юного, "багатовекторності".

Ми - зовсім несхожі в одній країні, ми мамині і ми татові. І все одно нам бути разом. А єдність протилежностей обіцяє системну цілісність і нерозривність. Сьогодні це фантастика, завтра це буде. Наші діти вже не зрозуміють батьківських проблем, а внуки над цими проблемами будуть сміятися.

Від політиків тут потрібно мінімум: хоча б просто не заважати (перший дюжину незалежних років у них це виходило).

Ми - перше покоління нової країни, трускавецька-донецької та Тернопільсько-севастопольської, а вже друге покоління буде нормальним. Ми злі й непримиренні, галасливі і крикливі, трішки буйні і часом трошки дикі, але саме нам - увійти в історію. Увійти як перший. І як нас зачали самих, дітей "Черемшини" і "Підмосковних вечорів", для нащадків вже буде неважливо.

Наші вітру дмуть в різні сторони - ну і добре. Здоровий організм повинен у своїй дитячій біографії пройти через вітрянку, зате не потрібні будуть штучні щеплення.

Я в це вірю, я це знаю, хоча сам я теж зі східних, теж з рабів, з сумують і ностальгують. Минулого шкода, але його більше не буде, буде - Майбутнє.

Слава Україні!