"Козел" з СП і "семеро козенят"

Перш Балога поривався піти для того, щоб його попросили залишитися. "Холодний душ" спрацьовував безвідмовно. Зневажати одинаком тиждень-другий, Президент укладав: "Який не їсти, а все ж рідня" - і кликав назад. Більше не кличе. Віктор Іванович перегнув палицю.

Юля: "Україна сильна!" Банкова: краще і не починати

Краще підтвердження "перегину" - публічне визнання своїх намірів. Раніше, звинувачуваний у маніпуляціях, Балога відпирався до останнього. У тому числі в грудні, коли "Обоз" повідав, як Віктор Іванович, який розпоряджається факсиміле Віктора Андрійовича, ледь не підмінив себе Романом Безсмертним.

- Який мені сенс йти? - Уворачивался він від розпитувань "Обозревателя", підкараулив його тоді на підсумковій річній прес-конференції гаранта.

- А який сенс залишатися на потопаючому кораблі? - Парирувала я.

Глава СП не здавався: шанси у Ющенка є. Їх, мовляв, не може не бути.

Перший - зіграти в "наступника" (п'ять місяців тому Банкова ще живила деякі ілюзії щодо Яценюка). Причому "наступника" подати під соусом "свіжої крові".

Другий - сховатися в парламенті (сценарій чергових позачергових тільки розроблявся). При вдалому розкладі другими можна було комбінувати з першим.

Третій - піти, щоб повернутися через п'ять років.

- Все цілком реально, - запевняв Віктор Іванович. - Зустрінемося в лютому, поговоримо, зараз не можу деталі розголошувати.

У лютому я дізналася: команда американських технологів Віктора Андрійовича, давненько вже посаджена на Банковій стараннями Катерини Михайлівни, затвердила гасло його кампанії. Сенс такий: "я приніс в Україну демократію. Закінчиться президентство Ющенка - не стане і демократії ". Останній місяць зими вони присвятили обмірковуванню того, як би коротший сформулювати свою "відповідь Чемберлену". Тобто Тимошенко, що обмежилася ємним "Україна сильна!".

До речі, діяльність технологів, за наявною інформацією, частково оплачувалася і оплачується з коштів, що мають найбезпосередніше відношення до Дмитра Фірташа. Який на Банковій більше не з'являється - поглинений порятунком власної шкури.

Віктора Івановича "знахідка" не надто надихнула. По-перше, що з Катериною Михайлівною, що з її ставлениками, стосунки у нього ніколи не складалися. По-друге, консультанти створювали конкуренцію у вотчині (яку він вважав своєю) технологій, методик проведення виборчої кампанії. По-третє, переконати Ющенка в доцільності ставки не стільки на президентську гонку, скільки на парламентську, він не зміг. Не тому, що Ющенко не піддавався вменению, як прийнято вважати. Зваживши "за" і "проти", Банкова дійшла висновку: провести "правильні" вибори власними силами вони не зможуть. Раз так - краще не починати.

Зрозуміло, в лютому контакт глави СП з "Обозом" не відбувся.

Отже, чому Віктор Іванович "грюкнув дверима" саме зараз? Чому саме зараз двері за ним таки зачинилися? Спробуємо розібратися.

Те, що "медовий місяць" глави держави з керівником власної канцелярії давним-давно (після виборів 2007-го) закінчився - не секрет. Офіційно шлюб не розривали лише тому, що всіх все влаштовувало.

Балогу влаштовувало те, що контроль за доступом до президентського тіла відкриває широченні можливості для нечуждого йому бізнесу, для "правильних" кадрових призначень і т.д. Вигоди від того, що прийнято називати "адмінресурсом", перебували де-факто в його особистому користуванні. Підприємницької вправності Віктору Івановичу не позичати, в душі він був і залишається ділком - не політиком. Чи не ділком навіть - "комірніком", як величали його в бутність завскладом.

Ющенко влаштовувала наявність "козла відпущення". Власні дурість, лінощі і містечковість завжди можна приписати підступам "сантехніка".

Балога не просто "вирішував питання" - він не вантажив ними шефа. Вникати в проблеми навіть загальнодержавні Президент, як відомо, дуже не любить.

Парадокс, але "козла відпущення", часом, можна було ставити в приклад. Точніше - сімох його козенят, депутатів-"центристів". Ставити в приклад що загубив нічого не крали рук "нашоукраїнцям".

Взаємовигідне співіснування двох Вікторів затьмарила кадрова революція в НСНУ. Якщо, звичайно, "коронацію" Віри Ульянченко доречно назвати революцією.

Ульянченко Балога ненавидить не менше, аніж Тимошенко. Помовчує про це лише тому, що Віру Іванівну любить Віктор Андрійович. Окрім іншого, вона - подруга Катерини Михайлівни. Активна неприязнь двох найближчих жінок Президента - занадто, навіть як для Балоги.

Ненавистю, втім, не обмежується.

Після обрання "Вірванна" головою Ради партії, перспектива об'єднання НСНУ з ЄЦ приречена остаточно.

Відгадайте з трьох разів, що залишиться від ЄЦ після відставки Балоги?

Кооперація з Народним союзом, більшість регіональних активів якого ЄЦ і так вже відрубав, зробило б ці залишки менш жалюгідними. Принаймні, ілюзія ймовірності проходження в наступну ВР "помаранчевої збірної" збереглася б.

Відтепер "семеро козенят" позбавлені навіть ілюзії. Що вже говорити про братів їх менших на місцях?

Допустити деморалізацію партійних рядів Балога не може ні за яких обставин. ЄЦ - єдине політичне придане, винесене з Банкової.

Ілюзіями він себе не тішить: дороги в інші політсили йому замовлені. Швидше за все, Віктор Іванович повторить долю Віктора Володимировича - відправиться на пенсію. "Наостанок", не виключено, трохи посуетіться. Безбідне існування в будь-якому випадку він собі забезпечив. Вчасно піти - теж мистецтво. Метання в дусі "рятуйся, хто може" мистецтвом не назвеш.

Вірванна - гроза чоловічого самолюбства Балоги

Піднесення Ульянченко - найжорстокіший удар по партійному, політичному й особистісному авторитету Балоги. Чоловічому самолюбству, якщо завгодно. Загроза втрати авторитету, з ним - впливу - перша причина демаршу.

Адже на "воскресіння" НСНУ Віра Іванівна, насправді, не претендує. Її з Ющенком домовленість-о концентрація зусиль на президентських перегонах.

Ульянченко - губернатор столичного регіону. Вона єдина, хто зможе, зібравши воєдино колег, повернути їх в "президентську вертикаль". Для виборів це важливо. "Включати" адмінресурс під "дахом" НСНУ куди простіше і безпечніше.

Таким чином, Ульянченко поєднає приємне з корисним - партійну роботу з виборами. Симбіоз завдань дозволить їй інтенсифікувати діалог з Президентом, не залишаючи "при трупі" місця для Балоги.

Друга причина - загроза втрати цього авторитету на очах всієї країни.

Жах Віктора Івановича не в тому, що Ющенко не бажає рятувати Тіберія Дурдинця. Жах у тому, що все це бачать! Кошмар в тому, що формула "Балога - це я" у Ющенка більше не працює. І якщо Дурдинця завтра накриють, через годину він дасть проти Віктора Івановича свідчення "від і до". Психологія будь-якого подільника така, що він не хоче сидіти один. Не факт, до речі, "добровільна жертва" Віктора Івановича - звільнення - послужить для Дурдинця гідною сатисфакцією.

Прощання Балоги з Банкової знаменує, крім іншого, крах "закарпатського клану" (ще два роки тому намагався змагатися з "донецьким"). Слідом за Віктором Івановичем пости втратять всі, кого він на них свого часу призначив. Насмілюся припустити: у числі перших постраждає Гелетей. Теж, до речі, родич Дурдинця.

Ризик втратити "потрібних" людей в "правильних" місцях - третя причина , що змусила зіграти на випередження.

Вважаючи себе людиною благородною, Балога не міг піти, кинувши СП на свавілля. Навіть якщо Президент попросить його зайнятися штабом - в Секретаріаті зараз про це активно пліткують. Плітки, втім, підтвердження не знаходять. І розпускаються, як здається "Обозу", скоріше для розради Віктора Івановича - щоб не виставляти його зовсім вже повним ідіотом, від якого всі відмовилися. У реальності, братися за штабну рутину, не тільки втративши інструментів Секретаріату, а й конфліктуючи з його новим керівником, сенсу немає.

Якою буде прізвище цього керівника - не суть. Ющенко вже ніхто не допоможе. Балога як потенційних "наступників" називав Тарасюка, Єханурова і Огризка. Тарасюка з Єхануровим Президент відкинув: не захотів "оголяти фронти" в ДУС і в КМУ. За Огризка остаточний вердикт поки не сформульований.

Мотив Тігіпко - на зло Яценюку

Природа Ющенко така, що найбільш вірних і відданих собі людей він рано чи пізно зраджує. Балога - не виняток.

Якщо не зраджує - відсторонює, відправляючи в почесне заслання. З плином часу - знову наближає. Як свого часу Єханурова, ту ж Ульянченко.

Саме Віра Іванівна перша стала вселяти Ющенко думка про важливість другого терміну. Про що чесно розповіла в давнішній інтерв'ю "Обозу". Мотив - битися з Юлею до останнього.

Не біда, що неефективність практики "на зло кондуктору" доведена історично. Зрештою Віктор Андрійович завжди вчиться на своїх помилках.

Втім, не він один. Настільки бадьоро випірнув з небуття, наскільки стрімко в нього знову занурився, Тігіпко - не виняток. Його мотив - на зло Яценюку. Мотив, до речі кажучи, цілком здоровий, бо відміну Арсенія Петровича в 2009-м від Віктора Андрійовича в 2002-м невелике. З особи - симпатичніше Лук'янова, за паспортом - помладше Звягільського, розумно говорить про економіку. Чого ще виборцю треба? І не суть, що бамбук всередині порожній - від того і у воді не тоне.

Відразу після революції - в епоху сходження Яценюка - опинився він якось в кабінеті Тігіпко. Господар приміщення думав: прийшов порадитися - як економіку відбудовувати, чого корисного для країни зробити - час-то благодатне. Проте ні про що, "крім бізнесу та бабок", гість не говорив. Господар тоді злегка очманів і випадок запам'ятав. Особливого значення йому, правда, довгий час не надавав - як ніхто не надавав значення і самому Яценюку. Сьогодні ж, коли Арсеній Петрович впритул підібрався до постаменту "нового Месії", вирішив йому перешкодити (так міркують близькі до нього люди). Навіть ціною власної політичної кар'єри.

Неполітичною, втім, теж. Протестний запал Тігіпко унялся після того, як він підрахував "копієчку", в яку обійдеться йому кампанія. Підрахувавши - почав щось на кшталт консультацій з окремими олігархами. На тому й застряг. Застряг, бо підрахував витрати не тільки на кампанію, а й збитки від розірвання контракту зі "Swedbank", якщо надумає таки в неї вплутатися.

Контрактом Сергію Леонідовичу в політику наказано не ходити. В іншому випадку - розлучення зі шведами, тумбочка між ліжками і дільба спільно нажитого майна з тумбочки. Складність у тому, що розуміти під "походом у політику"? У поданні шведів участь в гонці - похід у політику. Тігіпко з ними не згоден, вважає: політична діяльність синонимична наявності у людини посади у виконавчій владі або мандата.

Для нього спроба - не тортури, тим паче, якщо "ціна питання" - бенефіс Яценюка. Який має всі шанси перетворитися на другого Ющенко в ще більш стислі терміни. А це вже діагноз. Як у Віктора Андрійовича, який запитав недавно в одного зі своїх візитерів: "Не можу зрозуміть: чого це люди не ходять в Лавру, що не моляться за моє здоров * я?".

- Зовсім дах поїхав. На повному серйозі питав! - Ділився з "Обозом" співрозмовник Гаранта.

Який хоч його фанатиком і не числився, але на Майдан приходив.