Прощання з Владою

Немає більш сумного прощання, ніж прощання з Владою.

Абсолютної влади в Україні, слава Богу, не існує з часів Володимира Володимировича Щербицького. При Кучмі вже всім командувала Сім'я, а друзі Сім'ї - олігархи - як могли, пристосовувалися (брали в свій бізнес в частку президентського зятя, наприклад). З 2005 року до влади в Украні прийшла наскільки голодна і жадібна, настільки й численна СТАЯ молодоолігархів, що багато хто почав з тугою згадувати "старого голову колгоспу". Дорвавшись до годівниці, багато демократів негайно присмокталися до бюджету, як їм здавалося - навіки. Недарма догляд з Олімпу помаранчевої команди супроводжується такими нервовими схлипами, що викликає у світової преси не співчуття, а подив.

Влада як релігія, влада як джерело багатства, владу як наркотик. Ось, мабуть, головний підсумок п'ятирічного правління Ющенка, який не спромігся провести ЖОДНОГО всенародного референдуму як реальною складовою ДЕМОКРАТІЇ. Ну, а про ті проекти законів про боротьбу з корупцією, які п'ять років пролежали в сейфах президентського палацу на Банковій, варто сказати особливо. Адже "бандитам - тюрми" - це просто революційне гасло, а от декларація чиновниками своїх витрат - це вже конкретний крок до європейської цивілізації.

Тимошенко не стала, на жаль, альтернативою ні ледачому мрійнику президенту-пасічнику, ні жадібним до бюджетних грошей "любим друзям". Правда, ВОНА спіткала один з головних секретів української політики: інші ще боягузливіше вас. І тому всі балачки в БЮТ про новий Майдан - не більше ніж страшилка: навіть привид Майдану більше не ходить по Україні, тому що українські олігархи більше не ставлять на революцію, їм потрібна ЕВОЛЮЦІЯ.

Повна відсутність реформ протягом п'яти років - це непростиме помилка помаранчевої влади, яку, я сподіваюся, не повторить Янукович з його партією влади. Адже фінансування політичного популізму за рахунок реального сектора економіки - це не просто недалекоглядна політика проїдання, це знищення цілого покоління українських капіталістів і підприємців. Влада за останні п'ять років ні на крок не наблизила нас ні до правової держави (був розквіт рейдерства і остаточне розкладання судової гілки влади), ні до конкурентної економіки (патерналістська і корупційна політика уряду зводилася до "розподілу" бюджетних потоків між СВОЇМИ). На місце радянської економіки, збереженою Кучмою як червоним директором, прийшла економіка країн третього світу, про яку багато разів блискуче висловлювався Сорос, який, до речі, ще на минулорічному Давосі передбачив всю глибину падіння української економіки та банківської системи, але його, як завжди, ніхто не почув. А адже Джордж Сорос спробував заглянути в наше майбутнє, щоб спробувати врятувати Україну від економічної катастрофи. Ну, а політики, які оголосили себе на Майдані рятівниками народу, зайняли під час світової економічної кризи дивну позицію: вони вирішили, що годівля голодуючих - це справа рук МВФ і самих голодуючих.