Хто "замовив" Нацбанк?

Ключовий постулат фінансової та банківської систем у всьому світі свідчить: "Гроші люблять тишу". Це твердження стало в десятки разів актуальніше в умовах нинішньої глобальної кризи. Візьмемо, наприклад, США. Там кожне висловлювання і заява високопоставленого держчиновника, банкіра чи фінансиста, просто відомого і впливового політика уважно і ретельно аналізуються не тільки експертами, але і рядовими обивателями. Що говорити, якщо думка глави Федеральної резервної системи США Б.Бернаке найчастіше безпосередньо впливає на котирування акцій, на ціну нафти або золота на біржі. Однак, там звикли віддавати звіт значущості та впливу своїх слів. Перевівши на мову наших прислів'їв - "Сім разів відміряй - один раз відріж" і "Слово - не горобець, вилетіло - не впіймаєш".

У нас же часто відбувається все з точністю до навпаки. Напевно, багато хто пам'ятає, як у розпал "помаранчевої революції" 2004 року тодішній Президент України Л.Кучма вдруге виступив із заявою про те, що у разі продовження нинішньої нестабільної ситуації фінансова система країни може впасти, як картковий будиночок. Після цього курс долара негайно поповз вгору, а прості громадяни побігли в банки забирати свої вклади. Можна зрозуміти реакцію людей, які позбулися своїх заощаджень в Ощадбанку СРСР, пережили кризу 1998 року, повною мірою відчули на собі крах всіляких фінансових пірамід та банкрутства декількох великих банків. Але ось поведінка глави держави - навряд чи. Як виявилося, деякі не витягли з минулого необхідних уроків.

8 вересня глава МВС Ю.Луценко заявив про наявність фактів для порушення кримінальної справи стосовно вищих посадових осіб Національного банку України, досить емоційно прокоментувавши своє твердження. Після чого в ЗМІ з'явилася інформація про "справу НБУ". Звичайно, вже давно Юрій Віталійович добре відомий як майстер "палити дієсловом серця людей". І найнебезпечніше, що робити це він любить, регулярно радуючи всю країну своїми словесними дослідженнями. Але, по-перше, у всьому цивілізованому світі якось не прийнято міністру звертатися до президента країни з фразами, на кшталт "Або наведіть порядок в Нацбанку, або сушіть сухарі для своїх підлеглих - далі таке терпіти неможливо". По-друге, як це неодноразово бувало, жодного конкретного факту Луценко так і не привів. Чиновник такого рангу, який займається юриспруденцією, не провівши будь-які слідчі заходи, не маючи на руках відповідних документів і, тим більше, рішення суду, взагалі не має права виступати з подібними заявами. Тим більше, порушувати таємницю слідства, оголошуючи матеріали на прес-конференції, що давно грішить Ю.Луценко. Одна справа - влаштовувати "розборки" зі своїми політичними опонентами, направляючи БТРи для обшуку офісу Р.Ахметова або регулярно публічно називаючи Б.Колеснікова злочинцем і вимагачем (при цьому згодом вибачаючись). І зовсім інша справа влазити в таку тонку й делікатну сферу, як банківська.

Зрозуміло, що своїми останніми заявами головний міліціонер країни, давно грає на стороні Ю.Тимошенко, почав пропагандистську атаку на НБУ і на В.Ющенка, що є одним із суперників Леді Ю в передвиборній президентській гонці. Але від стабільності і міцності банківської системи України безпосередньо залежить економіка країни, а значить і добробут десятків мільйонів громадян. Так можна виявитися тим знаменитим слоном у посудній лавці.

А найголовніше, шановному Юрію Віталійовичу хочеться по-дружньому порадити як слід виконувати свої основні службові обов'язки, бо рівень злочинності в країні зростає серйозними темпами. Звичайно НБУ не "білий і пухнастий", але в порівнянні з тим, що взагалі коїться в плані кримінальної ситуації в країні, у міністра є сотні куди більш доречних місць докладання зусиль.

11 вересня свої "5 копійок" вставив і заступник глави НБУ О.Савченко, який заявив (знову ж на прес-конференції), що подає у відставку зі своєї посади у зв'язку з незгодою з валютно-курсовою, монетарною і кредитною політикою, що проводиться керівництвом Нацбанку , а також через небажання працювати більше з "кураторами валютних спекуляцій". Настільки "мужній" і "принциповий" крок пояснюється вельми просто - О.Савченко не вдалося стати главою НБУ.

Наприкінці минулого року, коли відносини Ю.Тимошенко і керівника Нацбанку В.Стельмаха були натягнуті до межі, у прем'єра раптом звідкись з'явилися внутрішні звіти НБУ про виділення рефінансування. Після цього вона почала активно звинувачувати керівництво центробанку в корупції при розподілі рефінансування для комерційних банків і обмовилася про "гідному заступника голови Нацбанку, який міг би замінити нинішнього голову". Потім депутати фракції БЮТ в парламенті організували спеціальну слідчу комісію, яка розслідувала порушення в НБУ. Таємно стало явним 6 січня 2009 - БЮТівці запропонували Верховній Раді звільнити В.Стельмаха і його зама А.Шаповалова, а головою Нацбанку зробити ... О.Савченко.

Коли ж призначення не відбулося, він попросту закинув виконання своїх безпосередніх обов'язків. З цієї самої причини навесні нинішнього року він перестав бути куратором Департаменту валютного контролю та ліцензування НБУ. У відповідь О.Савченко настільки міцно образився, що став зовсім вже рідкісним гостем на своєму робочому місці. Між тим, він вельми активно надавав корупційний вплив на комерційні банки в питаннях проведення валютних операцій, користуючись своїм статусом заступника голови Нацбанку. А всі його нібито численні проекти та доповідні записки на ім'я В.Стельмаха, про що він також повідомив на своїй прес-конференції, виявилися блефом. "Шукають пожежники, шукає міліція ... Шукають давно, але не можуть знайти", - ні їх в Нацбанку, ось яка біда. Немає тому, що їх і не було! До речі, з роботи О.Савченко не звільнили, а був звільнений за пунктом 3 статті 40 КЗпП (просто кажучи - за прогул). Але горював він недовго, так як тут же був прибудований на пост заступника міністра фінансів. Загалом, "герой" виявився черговим інструментом в політичному протистоянні, яка перманентно триває вже котрий рік. Воістину, "цінного кадра" придбав Мінфін!

Як це не здасться дивним, але банківська система України - дуже потужна і дуже надійна система. Але вона діє без збоїв, якщо на її роботу не впливають політики. Так що, нехай вони голосно і публічно підвищують свої рейтинги і прагнуть сподобатися виборцям, в свою чергу, НБУ тихо, спокійно і в рамках своєї компетенції займається регулюванням у банківській сфері, при цьому, не втручаючись у справи один одного. Як кажуть, кесарю - кесареве, слюсарю - слюсарів.