Ківалов підвищеної непотоплюваності

Саме цей громадянин, вигнаний з посади глави української ЦВК, підготував свій персональний "ковчег" - Одеську Юридичну Академію.

Дивно, до чого ж непотоплюваний екс-голова Центральної виборчої комісії Сергій Васильович Ківалов. Здавалося б, людина, про яку було сказано стільки негативу під час виборчої кампанії, якого не раз звинувачували у сприянні фальсифікаціям, після своєї відставки за логікою мав би піти у політичне небуття. Або хоча б зачаїтися на деякий час, перечекати бурі революції. Але немає. Ще навіть не встиг відбутися третій тур виборів, на який довелося, завдяки Сергію Васильовичу з товаришами додатково витратити десятки мільйонів гривень, як його, знятого з в ЦВК поста, колектив Одеської національної юридичної академії обирає своїм ректором. На перший погляд, таке рішення виглядає абсурдним: адже не міг же колектив не знати про те, що ім'я кандидата в ректори юридичного вузу пов'язане з кричущими зловживаннями, офіційно визнаними Верховним Судом? Всі вони знали, але при цьому віддали 146 голосів (проти всього восьми) "за" затвердження цієї кандидатури. Вам не цікаво, чому таке можливо в сьогоднішній Україні?

Викладачі нового типу

Одеська національна юридична академія - це типовий український комерційний вуз, може бути, лише в силу обставин більш популярний, ніж інші. Але характерний він тим же, чим і інші: мороком, яким оповита реальна історія його походження, далеко не повною відповідністю між назвою і суттю, а також патерналістськими відносинами між керівництвом і викладачами. На прикладі ОНЮА ми можемо постаратися зрозуміти, що лежить в основі створення викладацьких кадрів "нового типу". Це проходило паралельно з формуванням нового вузу. І, до речі, багато в чому повторювало ті процеси, які йшли в інших комерційних вузах України.

Отже, Юридична академія створювалася цілком традиційним шляхом. При престижному юридичному факультеті Одеського державного університету спочатку був створений Юридичний інститут, який очолив Сергій Ківалов. (Звідки взявся в Одесі Сергій Васильович - розмова окрема). За великим рахунком, автономія Юридичного інституту була достатньою, щоб з часом він зміг перетворитися на самостійний вуз. Але Сергій Васильович чекати не став. У грудні 1997 року, при Пустовойтенко, в Кабінеті Міністрів було підписано постанову про створення на базі Юридичного інституту при ОДУ нового самостійного вузу - Юридичної академії на чолі все з тим же Сергієм Ківаловим.

Все було б добре, якби не одне "але" ... Наскільки можна судити, самого ректора Одеського університету Сминтину це рішення про "відчуження" найпрестижнішого інституту застало зненацька. Як виявилося, лист від імені ОГУ, на підставі якого Міносвіти і Кабінет Міністрів прийняли рішення про створення нового вузу, підписував ректор! На ньому стояв підпис заступника Сминтини Анатолія Панькова. У результаті конфлікту Панькова доводиться піти зі своєї посади в ОДУ. Втім, Анатолій Іванович навряд чи засмутився: йому, філологу за освітою, відразу ж запропонували роботу в новоствореній Юридичної академії на посаді проректора з науково-методичної роботи, завідувача кафедри правової педагогіки та психології. Власне кажучи, звідси і починається дарвінівський, але не природний, а протиприродний відбір викладацького складу нової Юридичної академії. Люди, що залишилися працювати тут, були вже як би зобов'язані Сергію Васильовичу.

Віртуальне правління, віртуальні дипломи, "круті" випускники

Альтернативність виборів в Одеській національній юридичній академії чимось дуже нагадувала вітчизняні президентські вибори, в яких брав участь один "єдиний" кандидат і один "технічний". Суперник нинішнього ректора, людина цілком гідний, але абсолютно непрохідний через свій похилий вік, цілком добровільно погодився пограти в "альтернативу". І трудовий колектив не знайшов у цьому нічого надприродного. Так що на формально чесних виборах віддав за Ківалова 146 голосів проти восьми.

До речі, в Одеській національній юридичній академії цілком можна було б обійтися і без виборів. Ще будучи народним депутатом, Сергій Васильович продемонстрував чудеса "віртуального управління" своїм вузом. Офіційно звільнившись із посади, він у той же час примудрявся ставити свої підписи на дипломах випускників, через що у багатьох після виникли проблеми - до цього часу незрозуміло, чи можна такі документи вважати дійсними? Втім, на таку дрібницю ніхто з Міносвіти тоді так і не звернув уваги: ??адже на Академію покладалося найважливіше завдання - дати позитивну експертну оцінку з приводу можливості для Кучми балотуватися на третій термін ...

Юридична академія з часом перетворилася на справжнісіньку кузню кадрів для вищої керівної ланки держави, силовиків та народних депутатів. Причому депутатів з самих різних фракцій - від соціал-демократа Антона Кіссе і до нинішнього секретаря РНБО Петра Порошенка, який захищав в академії кандидатську дисертацію. Знову-таки, де можна було знайти таких високопоставлених слухачів, якби не Ківалов? Що взагалі було б тоді з цим вузом? Приблизно так думає викладач ОНЮА, і рука його тягнеться і тягнеться голосувати "за". І це не вина його, а біда. Колись ми розраховували, що комерційні вузи завдяки конкуренції піднімуть вище свій рівень, а викладацький склад буде найкращим, з найбільш високооплачуваних професіоналів. На жаль. На практиці виявилося, що часто ці вузи просто торгують дипломами. А викладачі в них відбираються за принципом не так професіоналізму, скільки лояльності. Мало того, вони ще й загрузли по вуха в політиці. Ні для кого не секрет, що в окрузі, де обирали Ківалова, в більшості комісій секретарями та головами працювали саме співробітники Юридичної академії. Не так давно на тих же принципах працювала вся наша державна машина. Правда, з відходом Кучми в державі намітилися зміни на краще. А в Одеській національній юридичній академії, здається, все залишається по-старому.

Микола Поліщук, " Газета по-киевски "